Рішення № 15153555, 05.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2011 року Справа № 09/5026/655/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Печериця М.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комбінат" м.Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "ВШК+" м.Канів Черкаської області про стягнення 73580,22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 73580,22 грн., у тому числі: 67973,50 грн. основного боргу з оплати за поставлене борошно згідно договору №14 від 01.05.2010 року, 3204,07 грн. договірної пені, 1782,51 грн. збільшення боргу за рахунок інфляції та 620,14 грн. три проценти річних, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов Договору купівлі-продажу продукції від 01.05.2010 року позивач здійснював продаж відповідачу борошна пшеничного вищого ґатунку, яке останній прийняв, однак сплатив його вартість не у повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Неподання письмового відзиву на позовну заяву та нез’явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

01 травня 2010 року між сторонами укладений Договір №14 купівлі-продажу продукції (далі - Договір), відповідно до якого продавець (позивач у справі) згідно заявок покупця (відповідач у справі) та існуючої номенклатури продукції зобов'язався здійснити поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (далі - товар) і передати його у власність покупця, який зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату (п.1.1 Договору).

Згідно п.2.1 Договору ціни на товар визначаються сторонами на умовах франко-склад покупця м.Канів Черкаської області. Ціни на товар і кількість та номенклатура вказуються в товаро-супроводжуючих документах на кожну партію поставленого товару.

У розділі 3 Договору сторони домовились, що розрахунок за поставлений товар покупець здійснює на умовах передплати на поточний рахунок продавця або внесенням готівки в касу. У випадку попередньої поставки товару, покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок за поставлений товар протягом шести 6-ти днів з моменту поставки. Оплата товару здійснюється протягом 14 банківських днів та на суму не більше 60000,00 грн.

Відповідно до п.4.1.1 Договору за несвоєчасну оплату вартості поставленої парті товару - на користь продавця покупцем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний день прострочення розрахунків.

На виконання умов Договору по видаткових накладних №473 від 11.11.2010 р., №РН-0000478 від 13.11.2010 року, та №786 від 17.11.2010 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 88900,00 грн., який отриманий уповноваженою особою відповідача Пилипенко С.Г., яка діяла по довіреності серії ААВ №468308 від 11.11.2010 року.

Відповідач товар прийняв, однак сплатив його вартість частково, в сумі 20926,50 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 67973,50 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за період з 01.11.2010 року по 22.03.2011 року.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Сторони спірних правовідносин є суб’єктами господарювання, зобов’язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Суд вважає, що Договір купівлі-продажу продукції, укладений між сторонами і на підставі якого заявлені позовні вимог, за правовою природою є господарським договором поставки.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З вищенаведених доказів у справі вбачається, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 88900,00, який відповідач прийняв без заперечень. Однак в порушення умов договору, оплату за поставлений товар відповідач здійснював не у повному розмірі, сплативши 20926,50 грн., решту боргу відповідач у встановлений Договором шестиденний термін не сплатив. На дату вирішення спору сума боргу не змінилась, що підтверджується заявою позивача від 13.04.2011 року.

Таким чином, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 67973,50 грн. боргу з оплати за поставлений товар.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У договорі сторони визначили, що за несвоєчасну оплату вартості поставленої партії товару - на користь продавця покупцем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня за кожний день прострочки розрахунків.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем пеня в сумі 3204,07 грн. нарахована за період 24.11.2010 року (початок прострочення виконання грошового зобов'язання) по 15.03.2011 року за 111 днів із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ. Розрахунок пені судом перевірено, він зроблений вірно.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних нарахувань за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року позивачем зроблений невірно, оскільки індекс інфляції у грудні 2010 року становив 100,8%, а не 100,7%, як зазначено у розрахунку. Однак, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню 1782,51 грн. інфляційних нарахувань згідно розрахунку позивача.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних за період з 24.11.2010 року по 15.03.2011 року в сумі 620,14 грн. Розрахунок трьох процентів річних зроблений вірно.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 67973,50 грн. основного боргу, 3204,07 грн. договірної пені, 1782,51 грн. інфляційних нарахувань, 620,14 грн. три проценти річних. Отже позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 735,80 грн. витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 971,80 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВШК+", м. Канів, вул. Леніна, 186, ідентифікаційний код 32081170 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-переробний комбінат" м.Київ, вул.Пестеля, 15, ідентифікаційний код 24267647 - 67973,50 грн. основного боргу, 3204,07 грн. договірної пені, 1782,51 грн. інфляційних нарахувань, 620,14 грн. три проценти річних та 971,80 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СУДДЯ Н.М. Курченко

Повне рішення складено 06 травня 2011 року.