Ухвала суду № 15153185, 06.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

06 травня 2011 року справа № 5020/64/2011 За позовомФонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Акмол”,

ідентифікаційний код 31583856

(99053, м. Севастополь, вул. Меньшикова, 92, кв. 2)

про стягнення 70655,89 грн, розірвання договору оренди та звільнення приміщень,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Фонд комунального майна СМР) ОСОБА_1. головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність б/н від 05.01.2011;

відповідач (ТОВ „Акмол”) ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 22.02.2011.

ВСТАНОВИВ:

11.01.2011 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Акмол” про стягнення 70655,89 грн, розірвання договору оренди та звільнення приміщень.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.01.2011 порушено провадження у справі №5020/64/2011.

20.04.2011 від позивача надійшов відзив на позовну заяву з клопотанням про припинення провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору внаслідок погашення відповідачем заборгованості за договором оренди №74-02 від 19.03.2002 /арк.с.76/.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі, зазначивши, що надані представником відповідача квитанції та платіжні доручення підтверджують факт здійснення відповідачем платежів за поточний період, а не погашення заборгованості, яка є предметом даного спору.

05.05.2011 представник відповідача у судовому засіданні надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких зауважив, що згідно зі статтею 534 Цивільного кодексу України позивач повинен був зарахувати отримані від відповідача кошти в рахунок погашення заборгованості за договором оренди із більш раннім періодом її виникнення, а не в якості внесення орендної плати за поточний період. Оскільки відповідачем здійснено погашення існуючої заборгованості у повному обсязі, представник відповідача просив припинити провадження у справі.

Заперечуючи проти доводів відповідача про припинення провадження у справі представник позивача зазначив, що дійсно відповідачем у квітні 2011 року було сплачено 70528,74 грн (97%) та 944,19 грн (3%), тобто разом 71472,93 грн, при загальній заборгованості станом на 01.04.2011 в сумі 145866,80 грн (141903,31 грн 97%; 3963,49 грн 3%), з яких: 68151,61 грн заборгованість за позовний період (травень жовтень 2010 року). Оскільки у призначенні платежу відповідач не зазначив, за який саме період ним сплачуються кошти, позивач на власний розсуд зарахував ці кошти в рахунок поточних платежів: за період з листопада 2010 року /арк. с. 99-100/. Зміну призначення платежів відповідно до меморіальних ордерів та листів відповідача на адресу позивача, останній вважає неправомірною, оскільки це здійснено після обліку коштів у рахунок погашення поточної заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про можливість припинення провадження у справі в частині майнових вимог за пунктом 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 19.03.2002 між сторонами укладений договір №74-02 /арк.с.10-11/, який за своєю правовою природою є договором оренди.

Частиною першою статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з положеннями частини першої статті 283 Господарського кодексу України та частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До основних обовязків орендаря стаття 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” відносить, серед іншого, обовязок щодо внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі.

При цьому, за змістом статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статті 534 Цивільного кодексу України встановлена черговість погашення вимог за грошовим зобовязанням, відповідно до якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отже, спрямування платежу в порядку, визначеному статтею 534 Цивільного кодексу України, не здійснюється лише у випадках, якщо інше прямо передбачено договором між сторонами.

Частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України декларовано основний принцип, який встановлює, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли вони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, відповідно до яких: сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст.628 ЦК України); сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, сторони не передбачили іншої послідовності погашення вимог кредиторів, ніж запропонована законодавцем у статті 534 Цивільного кодексу України, а отже, погодились виконувати визначені у ній приписи. При цьому суд звертає увагу, що чинність зазначеної статті у випадку, коли в межах одного зобовязання у боржника є заборгованість за різні періоди, якщо платіж не погашає повністю один із видів заборгованості, поширюється на кожен період окремо.

Представник відповідача в обґрунтування факту погашення заборгованості за позовний період, яка є предметом розгляду, в сумі 68151,61 грн, з яких: 66521,44 грн 97%, 1630,17 грн 3%; пені в сумі 2114,39 грн, з яких: 2076,40 грн 97%, 37,99 3%; а також 3% річних в сумі 389,89 грн, з яких: 382,86 грн 97%, 7,03 грн 3%, надав:

квитанцію №5341562 від 05.04.2011 на суму 10000,00 грн (97%) /арк. с. 83/;

квитанцію №5341575 від 05.04.2011 на суму 5195,99 грн (97%) /арк. с. 78/;

квитанцію №5341617 від 05.04.2011 на суму 469,98 грн (3%) /арк. с. 79/;

квитанцію №5341660 від 05.04.2011 на суму 474,21 грн (3%) /арк. с. 80/;

квитанцію №5341716 від 05.04.2011 на суму 10000,00 грн (97%) /арк. с. 81/;

квитанцію №5341733 від 05.04.2011 на суму 5332,75 грн (97%) /арк. с. 82/;

платіжне доручення №38 від 20.04.2011 на суму 38800,00 грн (97%) /арк. с. 85/;

платіжне доручення №39 від 20.04.2011 на суму 1200,00 грн (97%) /арк. с. 84/;

платіжне доручення №41 від 05.05.2011 на суму 731,00 грн (3%) /арк. с. 101/;

а також лист №62/1 від 21.04.2011 /арк. с. 97/ та меморіальні ордери №1 від 21.04.2011 і №2 від 21.04.2011 /арк. с. 95-96/, якими змінені призначення платежів за договором оренди №74-02 від 19.03.2002: замість помилково зазначеної в них плати за період з лютого по березень 2011 року на плату за період з травня по листопад 2010 року.

Дослідивши надані докази суд встановив, що у даній справі відсутній предмет спору, тобто спір врегульовано самими сторонами шляхом погашення відповідачем суми боргу в повному обсязі.

Так, відповідно до наданих відповідачем документів у квітні-травні 2011 року ним в рахунок погашення заборгованості, пені та 3% річних сплачено 70528,74 грн (97%) та 1675,19 грн (3%), разом 72203,93 грн, що навіть перевищує наявну заборгованість за позовний період, з урахуванням пені та 3% річних. Отже, заявлена до стягнення сума повністю погашена відповідачем під час розгляду справи.

Представник позивача підтвердив факт зарахування грошових коштів по вищезазначених квитанціях та платіжних дорученнях на рахунки Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Пунктом 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Зважаючи на вищевикладене, клопотання відповідача щодо припинення провадження у справі в частині майнових вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути вирішені питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

З огляду на те, що спір виник через порушення відповідачем договірних зобовязань, а погашення відповідачем заборгованості відбулося після звернення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до господарського суду міста Севастополя з даним позовом, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального Кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи зазначене, керуючись статтею 49, пунктом 11 частини першої статті 80, статтями 86, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі №5020/64/2011 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Акмол” про стягнення 70655,89 грн, розірвання договору оренди та звільнення приміщень, в частині стягнення 70655,89 грн припинити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Акмол” (99053, м.Севастополь, вул. Меньшикова, буд. 92, кв. 2; ідентифікаційний код 3158385; відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, п/р37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 25750044) державне мито в сумі 706,56 грн (сімсот шість грн 56 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко