Рішення № 15153141, 27.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

27 квітня 2011 року справа № 5020-11/188 За позовомПублічного акціонерного товариства

„Енергетична компанія „Севастопольенерго”,

ідентифікаційний код 05471081

(99040, Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

доПриватного підприємства „Юкраін-Сервіс”,

ідентифікаційний код 30709115

(99018, м. Севастополь, вул. Крестовського, 54)

про стягнення заборгованості за реактивну електричну енергію в сумі 13151,54 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ПАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго”) ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність №20864/0/2-10 від 31.12.2010;

відповідач (ПП „Юкраін-Сервіс”) явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго”, яке під час розгляду справи змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (далі позивач) звернулось до господарського суду м.Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” (далі відповідач) про стягнення 35404,67 грн.

Позов обґрунтований порушенням з боку відповідача умов договору №132 від 05.04.2005 на поставку електричної енергії в частині оплати вартості реактивної енергії.

У судовому засіданні 27.04.2011 позивач надав заяву про уточнення позовних вимог /арк. с. 90/, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, та просив стягнути з відповідача 13151,54 грн.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, передбаченим частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, та зважаючи на те, що така заява зроблена позивачем до ухвалення рішення по справі, суд прийняв цю заяву до розгляду.

У судове засідання 27.04.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не сповістив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання відзиву на позов.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.04.2005 між ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго”, яке змінило свою назву на ПАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (Енергопостачальна організація), та Приватним підприємством „Юкраін-сервіс” (Споживач) був укладений договір №132 на постачання електричної енергії (далі Договір) /арк. с. 8-16/. Договір діяв до 31.12.2005 (пункт 10.1 Договору) та в силу його пункту 10.4 був продовжений на 2006-2010 роки.

Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до нього.

Згідно з пунктом 2.2.5 Договору, Споживач зобовязався здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача відповідно до Додатку8 „Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії” та виставлених рахунків.

Пункт 3.1.1 Договору надає Постачальнику право отримувати від Споживача плату за електричну енергію згідно з тарифами, розрахованими відповідно до Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії, а також інші платежі, передбачені Договором.

На підставі звітів про використання електричної енергії та відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №19 від 17.01.2002, відповідачу за період з 22.01.2009 по 31.08.2010 за реактивну електроенергію виставлені наступні рахунки:

№10557 від 23.02.2009 на суму 2225,65 грн /арк. с. 20/;

№16404 від 24.03.2009 на суму 439,60 грн /арк. с. 21/;

№7372 від 10.02.2010 на суму 27354,32 грн /арк. с. 22/;

№17880 від 02.04.2010 на суму 5385,10 грн /арк. с. 23/, які станом на 31.08.2010 не сплачені.

У звязку з неналежним виконанням ПП „Юкраін-Сервіс” своїх зобовязань за Договором, а саме: несплатою вказаних рахунків, у відповідача перед позивачем утворився борг за реактивну електричну енергію за період з 22.01.2009 по 31.08.2010 в сумі 35404,67 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобовязань за Договором на поставку електричної енергії в частині розрахунків за реактивну електричну енергію стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

В процесі розгляду справи, позивач, з урахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, розмежував позовні вимоги по часу їх виникнення (до порушення справи про банкрутство відповідача і після порушення справи про банкрутство) /арк. с. 79/.

Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за реактивну електроенергію за рахунком №7372 від 10.02.2010 на суму 27354,32 грн лише за період з 11.11.2009 по 10.02.2010 в сумі 7766,44 грн. Решта вимог за цим рахунком (за період з 24.03.2009 по 10.11.2009 в сумі 19587,88 грн), а також за рахунками №10557 від 23.02.2009 на суму 2225,65 грн та №16404 від 24.03.2009 на суму 439,60 грн, є конкурсними, а тому мають заявлятися у справі про банкрутство ПП „Юкраін-Сервіс”.

Таким чином, загальна сума грошових вимог до боржника становить 13151,54 грн (за рахунком №7372 від 10.02.2010 7766,44 грн; за рахунком №17880 від 02.04.2010 5385,10 грн).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін врегульовані нормами Закону України „Про електроенергетику”, Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 №441, та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (далі Правила), Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28 (в редакції постанови НКРЕ №105 від 04.02.2010), визначено, що Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір №132 від 05.04.2005 про постачання електричної енергії.

Частиною другою статті 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлений обовязок споживача енергії додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Із наведеною нормою узгоджується стаття 629 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з інформацією, яка міститься в БД „Документообіг господарських судів”, відносно Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” 10.11.2009 господарським судом м.Севастополя порушено провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 26.10.2010 у справі №5020-5/530-9/067 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі м.Севастополя про визнання Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” банкрутом затверджений реєстр вимог кредиторів боржника, зі змісту якого убачається, що вимоги ПАТ (ВАТ) „Енергетична компанія „Севастопольенерго” до цього реєстру не включені /арк. с. 51-53/.

Пленум Верховного Суду України в пункті 54 своєї Постанови №15 від 18.12.2009 „Про судову практику в справах про банкрутство” зазначив наступне: „Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і Господарський процесуальний кодекс України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і розяснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобовязані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в пункті 13 Постанови №15 від 18.12.2009 „Про судову практику в справах про банкрутство”, Закон виокремлює чотири категорії кредиторів з різним правовим статусом, зокрема, конкурсні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.

Поточні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Судом встановлено, що в частині вимог за рахунком №7372 від 10.02.2010 за період з 11.11.2009 по 10.02.2010 в сумі 7766,44 грн та за рахунком №17880 від 02.04.2010 в сумі 5385,10 грн, позивач є поточним кредитором відповідача.

За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в Договорі домовились, що строк остаточних розрахунків за електроенергію 28 число календарного місяця (пункт 8.4 Договору). Отже, рахунок №7372 від 10.02.2010 відповідач мав оплатити в строк до 28.02.2010 включно, а рахунок №17880 від 02.04.2010 на суму 5385,10 грн до 28.04.2010 включно.

Доказів погашення відповідачем заборгованості в сумі 13151,54 грн (5385,10+7766,44) матеріали справи не містять.

За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 13151,54 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” (вул. Крестовського, 54, м. Севастополь, 99018, ідентифікаційний код 30709115, п/р 2600330110352 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Севастополь, МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 05471081, п/р 260073537 в АБ „Перший інвестиційний банк”, м. Київ, МФО 300506) заборгованість за реактивну електричну енергію в сумі 13151,54 грн (тринадцять тисяч сто пятдесят одна грн 54 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 131,52 грн (сто тридцять одна грн 52 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

04.05.2011.