Рішення № 15152541, 21.04.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2011 р.Справа № 18/431/11

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", юридична адреса: 37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, 152

про стягнення 305075,76 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники до перерв:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Карасенко О.О.

Представники після перерв:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: Карасенко О.О.

Розгляд справи продовжується після перерв, оголошених відповідно до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 17.03.2011 року та 05.04.2011 року.

Рішення оголошено в судовому засіданні 21.04.2011 року після виходу з нарадчої кімнати.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 305075,76 грн. заборгованості за договором на виконання сільськогосподарських робіт від 27.10.2008 року, в т.ч. 53340,00 грн. основного боргу, 16242,03 грн. інфляційних витрат, 18133,23 грн. 3% річних та 217360,50 грн. пені.

Від позивача по справі надійшла уточнена позовна заява від 01.04.2011 року, згідно якої позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних, а також повідомив про повну сплату відповідачем основного боргу, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 60875,56 грн. заборгованості.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 6080,76 грн. інфляційних витрат, 6788,80 грн. 3% річних та 48006,00 грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з огляду на наступне:

- по-перше, спірний договір не містить узгодження за всіма істотними умовами;

- по-друге, в договорі не були визначені порядок та строки розрахунків за виконані роботи;

- по-третє, заявлена до стягнення сума пені за період з 07.11.2008 року по 01.02.2011 року суперечить вимогам ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України;

- по-четверте, нарахування інфляційних витрат здійснені на суми боргу та пені, 3% річних - на незрозумілу суму в розмірі 101346,00 грн.;

- по-п'яте, сума основної заборгованості повністю сплачена, що підтверджується платіжним дорученням № CHU-096732 від 18.03.2011 року на суму 53340,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

27.10.2008 року між Чуднівською філією закритого акціонерного товариства "Науково-виробничого підприємства "Райз-Агро" (замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач, підрядник) був укладений договір на виконання сільськогосподарських робіт (а.с. 12-13), у відповідності до умов якого підрядник виконує згідно договору об'єми сільськогосподарських робіт своєю технікою, а замовник розраховується за виконані роботи у відповідності до погоджених розцінок.

Статутом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (а.с. 32-33), затвердженим протоколом загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Райз-Максимко" за № 10 від 12.07.2010 року, передбачено, що Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Науково-виробничого підприємства "Райз-Агро".

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 16-20) та Положення про Чуднівську філію Закритого акціонерного товариства "Науково-виробничого підприємства "Райз-Агро", затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Науково-виробничого підприємства "Райз-Агро" за № 3 від 08.05.2008 року (а.с. 25-28), вбачається, що Чуднівська філія Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" є філією, створеною як територіально відокремлений структурний підрозділ Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (відповідач).

У відповідності до приписів п. 4 договору на виконання сільськогосподарських робіт від 27.10.2008 року (далі - договір), замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами обмолотити сільськогосподарську культуру - сою, ціна за 1 га - 350,00 грн., терміном виконання з 27.10.2008 року по 07.11.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 27.10.2008 року по 07.11.2008 року були виконані передбачені спірним договором роботи на площі 152,4 га, що підтверджується актом виконаних робіт від 07.11.2008 року (а.с. 14), підписаним сторонами без зауважень.

Отже, з урахуванням змісту п. 4 договору сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконаний обсяг робіт склала 53340,00 грн. (350,00 x 152,4).

28.03.2009 року, що підтверджується копією поштової квитанції, позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом було направлено претензію з вимогою про погашення суми боргу (а.с. 10), яка була залишена останнім без реагування, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

В ході розгляду справи відповідачем було погашено суму основної заборгованості в розмірі 53340,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № CHU-096732 від 18.03.2011 року (а.с. 57), у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 217360,50 грн. пені, 16242,03 грн. інфляційних витрат та 18133,23 грн. 3% річних.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за зобов'язанням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що умовами договору сторони не погодили строків проведення розрахунків за виконані роботи. Разом з тим, як було зазначено вище, претензія з вимогою про погашення боргу було надіслано відповідачеві рекомендованим листом 28.03.2009 року, що підтверджується копією поштової квитанції, докази отримання даної претензії в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд виходить з того, що згідно п. 4.1.4. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 12.12.2007 року за № 1149 (в редакції від 12.12.2007 року), нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між іншими населеними пунктами різних областей України є: день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку + 5 днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Також відповідно до п. 4.2 вищевказаних Нормативів, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції, зазначені в п. 4.1., нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У зв'язку з викладеним кінцевим строком виконання відповідачем обов'язку щодо оплати виконаних сільськогосподарських робіт є 10.04.2009 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума 3% річних за період з 07.11.2008 року по 01.02.2011 року складає 6788,80 грн., а сума інфляційних витрат - 6080,76 грн. за аналогічний період.

З урахуванням викладеного вище судом за допомогою ІАЦ "Ліга" було здійснено власний перерахунок індексу інфляції та 3% річних за період з 11.04.2009 року по 01.02.2011 року, які склали 6080,76 грн. та 2902,28 грн. відповідно.

Щодо заявленої до стягнення суми пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 6.2 договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за кожен день прострочки платежу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення вимог в частині стягнення пені заперечує, оскільки згідно ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В судовому засіданні 21.04.2011 року представником відповідача заявлене усне клопотання про застосування передбачених ст. 258 ЦК України строків позовної давності, про що свідчить його підпис у протоколі судового засідання від 21.04.2011 року (а.с. 62).

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені розпочався після спливу строку проведення оплати за спірним договором, тобто з 11.04.2009 року, та закінчився 11.04.2010 року, тоді як позивач звернувся до суду з даним позовом 11.02.2011 року. За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 48006,00 грн. пені задоволенню не підлягають.

Клопотання про витребування додаткових доказів в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст.129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні господарського суду своїх доказів і доведенні їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (юридична адреса: 37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 30382533) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 6080,76 грн. інфляційних витрат, 2902,28 грн. 3% річних, 623,23 грн. державного мита та 128,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 53340,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.