Рішення № 15152420, 07.04.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2011 р.Справа №18/476/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фабрика "Мода", м.Полтава

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Полтава

про стягнення 8666,32 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 3 від 26.08.2010р.

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 8666,32 грн., у тому числі 6 884,62 грн. боргу за договором оренди від 1.12.2009р., 795,71 грн. інфляційні, 985,99 грн. пеня.

В судове засідання 07.04.2011р. позивач надав заяву, в якій зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені та просить стягнути пеню у розмірі 729,92 грн.

Суд приймає до уваги, що відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог, у зв'язку з чим розглядаються позовні вимоги про стягнення 6 884,62 грн. боргу, 795,71 грн. інфляційних, 729,92 грн. пені.

03.03.2011р. позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з яким відповідач значиться за адресою: АДРЕСА_1, що співпадає з адресою, вказаною позивачем у позові.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Ухвала, що направлялася відповідачу за його місцем реєстрації, повернулася до суду з відміткою пошти про закінчення строку зберігання.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

01.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ФАБРИКА «МОДА»(далі по тексту Позивач ) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту Відповідач) укладено Договір оренди (найму) нежитлового приміщення (далі по тексту Договір).

У відповідності до умов Договору Позивач взяв на себе зобовязання передати Відповідачу в строкове платне володіння та користування частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі пятиповерхового будинку площею 25 кв.м. за адресою м. Полтава, вул. Леніна, б.3., а Відповідач зобовязався прийняти це нежитлове приміщення в строкове платне володіння та користування, використовувати його з метою розміщення торгового залу та своєчасно сплачувати за користування приміщенням (орендну плату) та додатково оплачувати відшкодування за оренду землі (п.1.1, 1.3, 3.1, 4.1, 4.2).

Розділом 3 договору визначено, що плата за користування частиною нежитлового приміщення площею 25 кв.м. становить 5500,00 грн. в місяць, враховуючи ПДВ та комунальні послуги, крім електроенергії та додатково оплачується відшкодування за оренду землі в сумі 120,00 грн. щомісяця. Встановлена плата за користування нежитловим приміщенням сплачується в грошовій формі в порядку попередньої оплати за розрахунковий місяць не пізніше пятого числа поточного місяця.

На виконання умов договору Позивач 01.12.2009 р. передав, а Відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування вищезазначене приміщення, про що був підписаний сторонами акт приймання передачі (копія акту в матеріалах справи).

15.04.2010 р. сторони підписали додаткову угоду до вищезазначеного договору, якою внесли зміни до вищезазначеного договору в частині розміру орендованого приміщення та плати за користування приміщенням (орендної плати), домовившись, що з 15.04.2010 р. плата за один місяць користування приміщенням розміром 23 кв. м. становить 5060,00 грн. з врахуванням ПДВ, витрат на всі комунальні послуги, крім електроенергії. Додатково відповідач зобовязався оплатити відшкодування за оренду земельної ділянки в розмірі 120,00 грн. щомісяця.

15.07.2010 р. сторони підписали додаткову угоду до вищезазначеного договору, якою внесли зміни до вищезазначеного договору в частині розміру орендованого приміщення та плати за користування приміщенням (орендної плати), домовившись, що з 15.07.2010 р. плата за один місяць користування приміщенням розміром 18 кв. м. становить 3960,00 грн. з врахуванням ПДВ, витрат на всі комунальні послуги, крім електроенергії. Додатково відповідач зобовязався оплатити відшкодування за оренду земельної ділянки в розмірі 90,00 грн. щомісяця.

01.10.2010 р. сторони підписали додаткову угоду до вищезазначеного договору, якою дія договору оренди (найму) нежитлового приміщення припинена. В цей же день відповідач повернув позивачу частину нежитлового приміщення, яке раніше орендував за договором оренди (найму) нежитлового приміщення від 01.12.2009 р., про що був підписаний сторонами акт приймання передачі (копія акту в матеріалах справи).

Як зазначає позивач та відображено у розрахунку заборгованості за договором відповідач в порушення умов договору частково сплачував плату за користування частиною нежитлового приміщення, на момент звернення з позовом та прийняття рішення заборгованість за договором оренди від 1.12.2009р. склала 6 884,62 грн. (розрахунок доданий до позовної заяви).

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, а ч.5 цієї ж статті визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідачем не подані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем.

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 6 884,62 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Ч.2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Посилаючись на ч. 2 ст.625 ЦК України позивач правомірно нарахував відповідачу 795,71 грн. з 06.12.2009р. по 01.02.2011 р. (розрахунок доданий до позовної заяви).

Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст.230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що розмір пені, передбачений умовами договору обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 624 ЦК України визначено, що якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

П. 8.3. розділу 8 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, визначених п. 3.1., 3.2., 3.3. договору, відповідач зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу до повного виконання зобовязання.

Враховуючи вимоги ч.6 ст.232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»позивач правомірно нарахував відповідачу 729,92 грн. пені (розрахунок доданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог).

За даних обставин, вимоги позивача про стягнення 6 884,62 грн. боргу, 795,71 грн. інфляційних, 729,92 грн. пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФАБРИКА «МОДА»(код ЄДРПОУ03056395, р/рахунок № р/рахунок №26006174633001 в ПРУ КБ «ПОЛТАВА-БАНК», МФО 331401 ; місцезнаходження:36039,м.Полтава,вул.Раїси Кириченко, 1) 6884,62 грн. боргу, 795,71 грн. інфляційних, 729,92 грн. пені, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Киричук О.А.