Рішення № 15152413, 05.04.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2011 р. Справа №16/156

За позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", Кловський Узвіз, 9/1, м. Київ, 01021 в особі Кременчуцького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз", с.Піщане, Кременчуцький район, 39701

до Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", вул.Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Закрите акціонерне товариство "Укргаз-Енерго" (м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, 01001)

2. Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" (вул. Героїв Бресту, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39601)

про стягнення грошових коштів у сумі 476 098,11 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники :

від позивача: Пахомова О.А.

від відповідача: Пшеничний О.Л.

від третьої особи 1: Шостак О.М.

від третьої особи 2: відсутні

В судовому засіданні 05.04.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за транспортування природного газу по договору №09-4143/08 від 01.01.2008р. в сумі 305 291,24грн., 91282,08грн. - інфляційних за період з червня 2008р. по листопад 2010р., 55 426,24грн. пені та три відсотки річних в сумі 24 097,55грн. за період з 21.05.2008р. по 27.12.2010р. (розрахунок - арк.22, том 1 справи).

Позивач на задоволенні позову наполягає.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві та письмових поясненнях, зокрема, вказує, що у січні-травні 2008р. отримував газ від третьої особи-1, а позивач отримував оплату саме від третьої особи-1. Крім того, відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Третя особа-1 у письмових поясненнях по суті спору (арк.90-91, том 1 справи) з посиланням на договір від 28.11.2007р. №35/77/Х-08 між нею та відповідачем, та договір від 28.02.2007р. №117-36/14/66/Тр-07 між нею та позивачем, зазначає, що відповідач мав оплачувати послуги з транспортування газу саме третій особі -1, оскільки це було передбачено чинним на той час законодавством та умовами договору.

Третя особа-2 пояснила, що заборгованість відповідача перед нею за надані послуги з транспортування газу за квітень 2008р. відсутня (арк.93,165 справи, том 1),

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Сторони уклали Договір № 09-4143/08 від 01.01.2008 року на транспортування природного газу магістральними газопроводами (арк.9-10, том 1 справи).

Відповідно до умов зазначеного Договору, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в особі УМГ «Черкаситрансгаз" (позивач) зобов'язувалась протягом 2008 року надавати відповідачу (замовнику) послуги по транспортуванню природного газу замовника магістральними газопроводами в загальному потоці до ГРС, а останній - проводити своєчасну оплату на умовах, передбачених зазначеним Договором.

Тариф на транспортування 1000 м3 газу по газотранспортній системі Трансгазу, як визначено пунктом 5.1 вказаного Договору, становить 83,04 грн., в тому числі ПДВ.

Як вказує позивач, він належним чином виконав умови Договору, та протягом квітня 2008 року надав відповідачу послуги з транспортування магістральними газопроводами Трансгазу 3676,436 тисяч метрів кубічних природного газу, що підтверджується Актом прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу від 30.04.2008 року (арк.11, том 1 справи).

Враховуючи фактичне споживання послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами відповідачем у квітні 2008 року в обсязі 3676,436 тис.м3, відповідач зобов'язаний був на умовах пп.6.1, 6.2 Договору № 09-4143/08 сплатити відповідачу 305291,24 грн. вартості послуг до 10 травня 2008 року.

Однак, як вказує позивач, відповідач дану суму не сплатив; у результаті вжиття заходів досудового врегулювання спору відповідач повідомив позивача, що ним здійснені розрахунки за спірний період з постачальником газу - третьою особою 1 на виконання договору №35/77/Х-08 від 28.11.08р. згідно виставлених рахунків, що включали також плату за транспортування газу. Вказане, за твердженням позивача, суперечить законодавству, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу у квітні 2008 року в сумі 305291,24 грн., а також пеню за порушення термінів оплати наданих послуг в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки платежу, по день фактичної сплати боргу, що на момент пред'явлення позову складає 55426,24 грн.; 3 % річних, що становить 24097,55 грн.; інфляційні витрати в сумі 91282,08 грн., а всього - 476098,11 грн.

Згідно з Указом Президента України від 14.02.2008 р. №122/2008 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 лютого 2008 року "Про заходи щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України" та ситуації на ринку природного газу" НАК "Нафтогаз України" визнано головним уповноваженим суб'єктом із формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб кінцевих споживачів, у тому числі промислових.

Постанова КМУ №1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом", в редакції станом на 01.04.2008 року, передбачає, що природний газ імпортованого походження на ринку України постачається лише з ресурсу НАК "Нафтогаз України".

Також, статус НАК "Нафтогаз України" як єдиного імпортера природного газу на територію України закріплено Угодою про розвиток відносин в газовій сфері, підписаній між ВАТ "Газпром" та НАК "Нафтогаз України" 12.03.2008 p., а порядок реалізації імпортованого природного газу на території України був визначений постановою KM України від 12.03.2008 р. №163.

Постановою КМУ №163 від 05.03.2008 р. "Про реалізацію імпортованого природного газу на території України" було встановлено, що з 1 березня 2008 року імпортований природний газ реалізується в Україні НАК "Нафтогаз України" та її дочірньою компанією "Газ України".

Суд погоджується з позивачем, що викладені обставини свідчать про те, що, починаючи з 1 березня 2008 року, єдиним власником ресурсів імпортованого природного газу на території України є НАК "Нафтогаз України", яка реалізує цей газ споживачам особисто або через ДК "Газ України".

У третьої особи-1 в квітні 2008 року, належним чином оформлених документів на поставку імпортованого природного газу для споживачів України, в тому числі, для відповідача, не було.

Враховуючи відсутність у ЗАТ «Укргаз-Енерго»ресурсів імпортованого природного газу у квітні 2008 року, як зазначено вище, у власності останнього фактично природного газу у вказаний період не існувало, і відповідно Третя особа-1 не була відправником газу тому необґрунтованими є посилання останньої на ст.43 Закону України «Про нафту і газ»та на Постанову КМУ №1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом», щодо включення до ціни газу вартості його транспортування магістральними трубопроводами. Із зазначених підстав умови пункту 4 додаткової угоди від 28.03.2008 р. до договору №35/77/Х-08 від 28.11.2007 р. в цій частині неправомірні.

Отже, враховуючи відсутність у квітні 2008 року у власності ЗАТ «Укргаз-Енерго» природного газу, як товарної продукції, відповідним замовником послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на адресу відповідача у зазначений період є сам відповідач на умовах Договору № 09-4143 від 01.01.2008 року.

Враховуючи викладене, правомірними є твердження позивача про те, що слід керуватися пунктом 2.2.2 Ліцензійних умов, згідно яких оплату транспортування природного газу магістральними трубопроводами у квітні 2008 року наданих послуг повинен здійснити замовник, яким є відповідач по справі, за умовами Договору № 09-4143 від 01.01.2008 року на рахунок Ліцензіата і Газотранспортної організації в одній особі, якою є ДК «Укртрансгаз».

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ “Укргаз-Енерго” та ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” безпідставно підписали у квітні 2008 року акт приймання-передачі природного газу, який у зазначений період фактично був відсутній у третьої особи-1, ЗАТ “Укргаз-Енерго” безпідставно отримав від відповідача вартість транспортування природного газу у квітні 2008 року.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та річних є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне:

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Згідно до ч.7 ст.231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України), тобто, стягнення пені за більший період є неправомірним.

Згідно ст.258 ЦК України, до позовних вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність у 1 рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, річний строк позовної давності сплив; позивач заявив письмову вимогу про застосування позовної давності (арк.95 справи), у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є підлягають частковому задоволенню. Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33,43 49, 82-85, ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", вул.Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39610 (банківський рахунок 26008330600068 в ФАКБ "Східно-Європейський Банк", МФО 331650), ідентифікаційний код 00152299) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", Кловський Узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, ідент.код 30019801 в особі Кременчуцького лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз", с.Піщане, Кременчуцький район, 39701 (банківський рахунок 260024737206 в АБ Кліринговий дім м. Черкаси, МФО 300647, ідентифікаційний код 04694614) - 305291,24 грн. заборгованості, 91282,08 грн. інфляційних, 24097,55 грн. річних, 4206,70 грн. держмита та 208,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення пені - відмовити у задоволенні позову.

Суддя Тимощенко О.М.

повне рішення складено 07.04.2011 року