Рішення № 15151999, 28.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/3628.04.11 За позовомПрокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі 1.Київської міської ради

2.Головного управління Держкомзему у м. Києві

до

треті особиТовариства з обмеженою відповідальністю «Мазай»

1. Комунальне підприємство «Деснянськпарксервіс»Деснянської районної у м. Києві ради

2. Акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди,-

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від прокуратури: Холявінська І.В. (посвідчення № 70);

від позивача-1: не зявились;

від позивача-2: не зявились;

від відповідача: не зявилися;

від третьої особи-1: не зявились;

від третьої особи-2: ОСОБА_1 (довіреність № 2589/0/2-11 від 06.04.2011).

В судовому засіданні 28 квітня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Прокурор Деснянського району міста Києва (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазай»(надалі - відповідач) в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі позивач-1) та Головного управління Держкомзему в м. Києву (надалі позивач-2) за участю Комунального підприємства «Деснянськпарксервіс»Деснянської районної у м. Києві ради (надалі третя особа-1) про звільнення відповідачем земельної ділянки площею 1,5 га за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, майданчик №1 у Деснянському районі м. Києва та повернення її Київській міській раді, зобовязання відповідача за власний рахунок привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан, а також про стягнення з відповідача шкоди завданої самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 795155,13 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач займає спірну земельну ділянку без належних на те правових підстав.

08.04.2011р. судом отримано від відповідача відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечує, зазначаючи про те, що право на облаштування місця відстою автотранспортних засобів за адресою м. Київ, вул. Електротехнічна, майданчик №1 у Деснянському районі м. Києва відповідачу було надано згідно з Договором №09/1 від 08.01.2009, укладеного між відповідачем та третьою особою-1 по справі на виконання рішення Деснянської районної у м. Києві ради від 26.06.2007р. №9 «Про надання Комунальному підприємству «Деснянськпарксервіс»дозволу тимчасового облаштування паркувальних дільниць та можливості залучення інвесторів». Крім того, відповідач зазначає про те, що шкоди земельній ділянці він не завдавав, оскільки не проводив жодних робіт з облаштування автостоянки.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні подав пояснення на позовну заяву, в яких третя особа-1 заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки право на облаштування місця відстою автотранспортних засобів за адресою вул. Електротехнічна, майданчик №1 у Деснянському районі м. Києва було надано відповідачу згідно Договору 09/1 від 08.01.2009, укладеного між відповідачем та третьою особою-1 по справі на виконання рішення Деснянської районної у м. Києві ради від 26.06.2007р. №9 «Про надання Комунальному підприємству «Деснянськпарксервіс»дозволу тимчасового облаштування паркувальних дільниць та можливості залучення інвесторів».

У письмових поясненнях представник Прокуратури Деснянського району м. Києва просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В наданих до матеріалів справи письмових поясненнях від 22.03.2011 позивач-1 підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити позов прокурора.

15.04.2011 Господарським судом м. Києва отримані письмові пояснення позивача-2, в яких останній підтримує позов та просить його задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою від 28.02.2011 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 10.03.2011. В судове засідання 10.03.2011 представник відповідача не зявився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволене судом, розгляд справи відкладено до 22.03.2011. В судове засідання 22.03.2011 представники відповідача та третьої особи-1 не зявилися, в звязку з чим розгляд справи відкладено до 12.04.2011. В судовому засіданні 12.04.2011 до участі у справі в якості третьої особи залучено Акціонерну холдингову компанію «Київміськбуд»(надалі третя особа-2), розгляд справи відкладено до 19.04.2011. В судовому засіданні 19.04.2011 представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України, яке задоволене судом, строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 04.05.2011, розгляд справи відкладено до 28.04.2011. Через канцелярію Господарського суду м. Києва 28.04.2011 представником відповідача було подано клопотання про заміну відповідача належним відповідачем, а саме Комунальним підприємством «Деснянськпарксервіс», в задоволенні якого судом було відмовлено з підстав, зазначених в мотивувальній частині цього рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру»на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру»органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

На підставі зазначених положень Прокуратура Деснянського району міста Києва звернулась до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління Держкомзему у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазай», посилаючись на те, що відповідач самовільно займає земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, майданчик №1 у Деснянському районі м. Києва.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок відноситься до повноважень Київської міської ради.

Рішенням Деснянської районної у місті Києві ради від 26.06.2007р. №9 «Про надання Комунальному підприємству «Деснянськпарксервіс»(надалі рішення №9) дозволу тимчасового облаштування паркувальних дільниць та можливості залучення інвесторів»було доручено Комунальному підприємству «Деснянськпарксервіс»Деснянської районної у м. Києві ради, як єдиному «оператору»в районі, що здійснює стягнення паркувального збору в Деснянському районі м. Києва, організувати паркування автотранспорту за адресами, зазначеними в додатку 1 (копія міститься в матеріалах справи), у порядку, визначеному чинним законодавством; для підвищення ефективності роботи Комунальному підприємству «Деснянськпарксервіс»Деснянської районної у місті Києві ради залучати до співпраці на договірних засадах підприємців різних форм власності для надання послуг з організації паркування автотранспорту.

В пункті 22 Переліку адрес майданчиків для паркування автотранспорту КП «Деснянськпарксервіс»Деснянської районної ради у м. Києві (Додаток 1 до рішення №9, копія в матеріалах справи) визначено адресу майданчику: вул. Електротехнічна (біля ГБК «Алмаз»).

Доказів того, що Рішення Деснянської районної у місті Києві ради від 26.06.2007р. №9 визнано недійсним у судовому порядку або скасовано, матеріали справи не містять.

08 січня 2009р. між КП «Деснянськпарксервіс»Деснянської районної у м. Києві ради (третя особа-1) та ТОВ «Мазай»(відповідач) укладено договір № 09/1 (далі Договір), відповідно до умов якого на виконання рішення Деснянської районної у м. Києві ради №9 від 26.06.2007р., третя особа-1 співпрацює з відповідачем по облаштуванню місця відстою та зберігання автотранспортних засобів за адресою: вул. Електротехнічна (біля ГБК «Алмаз»), майданчик №1 (надалі обєкт). В подальшому відповідач працює згідно «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115.

Відповідно до п. 1.2 Договору метою даного договору є задоволення потреб відповідача у здійснені ним підприємницької діяльності, шляхом централізованої взаємодії з третьою особою-1 та Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Відповідно до п.2.3.2 договору відповідач зобовязався згідно з вимогами діючого законодавства України, не пізніше 25 числа звітного місяця, перераховувати на рахунок третьої особи кошти в сумі, визначеній у додатку №1, який є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, відповідальність за наявність необхідних дозволів на ведення власної діяльності, повязаної з експлуатацією «Обєкту», ТОВ «Мазай»несе індивідуально.

Згідно з п. 6.1 договору, у всіх правовідносинах, що не були обумовлені цим договором, сторони керуються вимогами чинного законодавства України.

Так, сторонами договору було підписано Додаток №1 до договору, в якому встановлено періоди платежу та суми платежу. Додатковою угодою №3 до Договору було визначено суму платежу на період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Відповідно до п. 1 Положення Про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель (далі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.02. № 1958, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (Держземінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Держкомзему і йому підпорядковується.

Згідно п. 4 Положення, Держземінспекція відповідно до покладених на неї завдань організує і здійснює державний контроль за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами земельного законодавства.

Відповідно до п. 5 Положення, Держземінспекція та державні інспектори з контролю за використанням і охороною земель в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»(ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.03. № 312 (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 4.2 зазначеного Порядку встановлено, що при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Відповідно до п. 4.3 зазначеного вище Порядку, при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: зясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 5.6 Порядку, в акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з привязкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м. Києві, державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у відповідності до вимог ст. ст. 187, 189 Земельного кодексу України в присутності директора відповідача Шевчука Сергія Анатолійовича проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «Мазай»при використанні земельної ділянки за адресою вул. Електротехнічна, біля ГБК «Алмаз», майданчик №1 у Деснянському районі м. Києва. Перевіркою, зокрема, встановлено, що земельна ділянка огороджена парканом з залізної проволоки, на території земельної ділянки розміщена двоповерхова будівля для розміщення охорони автостоянки. Документи, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України у відповідача відсутні. В Акті перевірки зазначена також план-схема вказаної земельної ділянки площею 1,5 га. та зафіксовано, що вказана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови. В ході даної перевірки було встановлено самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки за адресою вул. Електротехнічна, біля ГБК «Алмаз», майданчик №1 у Деснянському районі м. Києва, про що було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1436/36 від 16.07.2010р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Порушення вимог чинного земельного законодавства відповідачем при самовільному використанні земельної ділянки площею 1,5 га за адресою: вул. Електротехнічна, майданчик №1 у Деснянському районі м. Києва, без відповідного дозволу та одержання документа, що посвідчує право власності або користування землею без встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі, на організацію майданчику тимчасового відстою автотранспорту підтверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.07.10. № 1436/36, який складений спеціалістами Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві, згідно якого встановлено, що станом на 16.07.2010 ТОВ «Мазай»самовільно займає земельну ділянку площею 1,5 га за адресою: вул. Електротехнічна, біля ГБК «Алмаз», майданчик №1 під розміщення автостоянки.

Прокурор просить суд зобовязати відповідача звільнити земельну ділянку площею 1,5 га за адресою: вул. Електротехнічна, майданчик №1 у Деснянському районі м. Києва (надалі спірна земельна ділянка) та повернути її Київській міській раді, а також, зобовязати відповідача за власний рахунок привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відведені майданчики для паркування це майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306.

Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Державтоінспекцією МВС згідно з місцевими правилами забудови.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Також, відповідно до листа-розяснення Держкомзему України від 11.11.2008 № 14-17-4/12991 «Щодо застосування терміну «Самовільне зайняття земельної ділянки»згідно із вищезазначеним терміном не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Даний перелік рішень є вичерпним. У разі використання земельної ділянки за наявності будь-яких інших рішень зазначених органів (наприклад про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, про погодження місця розташування обєкту тощо), дані дії слід кваліфікувати як самовільне зайняття земельної ділянки. У вищевказаному листі-розясненні зазначено, що під «Вчиненням дій, які відповідно до закону є правомірними», про що йдеться у визначенні терміну самовільне зайняття земельної ділянки», слід розуміти укладання цивільно-правових угод, які передбачені чинним законодавством. Так наприклад, не є самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо вона використовується на підставі договору про спільну часткову власність, укладеного в письмовій формі та посвідченого нотаріально (ст. 88 Земельного кодексу України), або використовується для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних чи інших розвідувальних робіт на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем (ст. 97 Земельного кодексу України).

Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані обєкти, які підлягають приватизації,в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування закріплений ст. 123 Земельного кодексу України, а порядок передачі земельних ділянок комунальній власності в оренду ст. 124 Земельного кодексу України.

Вказаними нормами Земельного кодексу України встановлюється, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. При цьому, надання земельних ділянок юридичним особам здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, законодавством встановлено, що будь-яке використання земельної ділянки без одержання документа, що посвідчує право на неї (якими у відповідності до ст. 125 ЗК України є документ, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою або договір оренди) забороняється. А фактичне використання земельної ділянки за відсутності вказаних документів кваліфікується законодавством як є самовільне зайняття такої земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка використовувалася (експлуатувалася) відповідачем для розміщення автостоянки, оскільки ним було здійснено огородження парканом вказаної ділянки та збудовано на ній двоповерхову будівлю (правовстановлюючі та дозвільні документи на будівництво якої також в матеріалах справи відсутні), а також влаштовані на ній зелені насадження. Вказані обставини підтверджуються Актом обстеження земельної ділянки № 307/36 від 16.07.2010, Актом перевірки № 1436/36 від 16.07.2010, поясненнями директора ТОВ «Мазай»від 05.07.2010 (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи).

При цьому слід зазначити, що на час розгляду справи та прийняття рішення Київською міською радою не приймалось рішення про передачу у власність чи користування відповідачу або третій особі-1 спірної земельної ділянки. В рішенні ж Деснянської районної у місті Києві ради №9 від 26.06.2007 третій особі-1 лише надаються відповідні повноваження з організації паркування автотранспорту та рекомендується залучати до співпраці в цьому напрямку підприємців, однак у цьому рішенні не вирішується питання про надання у власність чи користування земельних ділянок за адресами, визначеними у Додатку №1 до цього рішення. Таким чином, врегулювання питання оформлення прав користування такими земельними ділянками мало бути здійснено їх фактичними користувачами до початку використання таких земельних ділянок, зважаючи на положення ст. 125 ЗК України.

За таких обставин посилання відповідача та третьої особи-1 на рішення Деснянської районної у місті Києві ради №9 від 26.06.2007 в обґрунтування правомірності використання спірної земельної ділянки є неправомірним, а визначення ними цього рішення правовстановлюючим документом є помилковим та таким, що суперечить положенням ст. 125, 126 ЗК України.

Крім того, пунктом 4.2 Договору передбачено, що відповідальність за наявність необхідних дозволів на ведення власної діяльності, повязаної з експлуатацією «Обєкту», відповідач несе індивідуально, а пункт 6.2 містить правило за яким у всіх правовідносинах, що не були обумовлені цим договором, сторони керуються вимогами чинного законодавства України. Таким чином, врегулювання питання належного оформлення користування земельною ділянкою та отримання всіх передбачених законодавством документів, що посвідчували б право такого користування, умовами Договору покладено на відповідача.

За таких умов посилання відповідача в клопотанні від 28.04.2011 на той факт, що він не може нести відповідальності за відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а тому, відповідно не є належним відповідачем, є необґрунтованим. А зважаючи на те, що матеріали справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка перебувала в користуванні саме відповідача (що підтверджується Актом обстеження та Актом перевірки від 16.07.2010, свідченнями директора відповідача від 05.07.2010), та була самовільно зайнята саме відповідачем, клопотання про заміну відповідача на належного КП «Деснянськпарксервіс»є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується, що земельну ділянку площею 1,5 га за адресою: вул. Електротехнічна, біля ГБК «Алмаз», майданчик №1 у Деснянському районі м. Києва, відповідач займає та використовує без відповідних документів. Таким чином, вказана земельна ділянка, зайнята відповідачем самовільно, всупереч вимог Земельного кодексу України.

Згідно ст. 13 Конституції України визначено, що земля є обєктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до п. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу, без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки без відповідних документів, у відповідності до ст. 212 ЗК України така земельна ділянка підлягає поверненню власнику а саме позивачу-1, з приведенням її у придатний для використання стан за рахунок відповідача. А тому позовні вимоги про звільнення земельної ділянки та зобовязання відповідача за власний рахунок привести її у придатний до використання стан є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Пунктом 12 Постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»передбачено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.07р., розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держземінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держземінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000р. № 161.

Згідно з п. 8 вказаної Методики, кошти, отримані в результаті відшкодування шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки розподіляються відповідно до порядку, затвердженого Держземагенством за погодженням з Мінфіном, Мінекономіки та Мінприроди.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про охорону земель»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки житлової та громадської забудови, визначається за такою формулою:

Шс = Пс x (Нпз x Кн x Кк ) x Кф x Кі (2),

де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783

Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5;

Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя, визначений у додатку 6;

Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку 7.

Згідно з розрахунком, проведеним позивачем-2 у відповідності до зазначеної Методики, загальний розмір заподіяної відповідачем шкоди складає 795155,13 грн. Перевіривши правильність здійснення вказаного розрахунку у відповідності до п. 4 Методики, господарський суд приходить до висновку про його обґрунтованість та правомірність. А тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених прокуратурою та позивачами, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокуратури Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Головного управління Держкомзему в м. Києві є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з п. 30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», Генеральна прокуратура України та її органи за позовами, з яких вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави звільняються від сплати державного мита.

З огляду на це, відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

З урахуванням викладеного, державне мито в сумі 7951,55 грн. (1% від суми задоволених матеріальних вимог) та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового покладаються на відповідача в доход Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мазай»(ідентифікаційний код 22898852, адреса: 02166, адреса: м. Київ, вул. Жукова, 39-А, кв. 37) звільнити земельну ділянку площею 1,5 га за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна (біля ГБК «Алмаз») майданчик №1 та повернути її Київській міській раді (м. Київ, вул. Хрещатик, 36).

3.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мазай»(ідентифікаційний код 22898852, адреса: 02166, адреса: м. Київ, вул. Жукова, 39-А, кв. 37) за власний рахунок привестиземельну ділянку площею 1,5 га за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна (біля ГБК «Алмаз») майданчик №1 у придатний для використання стан (у попередній стан).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазай»(ідентифікаційний код 22898852, адреса: 02166, адреса: м. Київ, вул. Жукова, 39-А, кв. 37, р/р 26007000868001 в КФ «Укрінбанк»МФО 300250, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь держави в особі Головного управління Держкомзему у місті Києві (ідентифікаційний код: 21571014, адреса: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 51, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077891 УДК у Деснянському районі УГУДКУ у м. Києві, р/р 33113331700004) 795155,13 (сімсот девяносто пять тисяч сто пятдесят пять гривень 13 копійок) грн. шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазай»(ідентифікаційний код 22898852, адреса: 02166, адреса: м. Київ, вул. Жукова, 39-А, кв. 37, р/р 26007000868001 в КФ «Укрінбанк»МФО 300250, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного бюджету (р/р 31110095700011 в ГУДК України у м Києві, одержувач - Управління державного казначейства у Шевченківському районі міста Києва, код банку 820019, код ЄДРПОУ 26077968, код платежу 22090200, символ звітності банку 095) державне мито в розмірі 7951,55 (сім тисяч девятсот пятдесят одну гривню 55 копійок) грн. Видати наказ.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мазай»(ідентифікаційний код 22898852, адреса: 02166, адреса: м. Київ, вул. Жукова, 39-А, кв. 37, р/р 26007000868001 в КФ «Укрінбанк»МФО 300250, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного бюджету (р/р 31218264700001 в ГУДК України у м Києві, одержувач - ГУДК України у м Києві, код банку 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 (двісті тридцять шість гривень) грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

СуддяС.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 10.05.2011р.