Рішення № 15151983, 05.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/10405.05.11 За позовом Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі 1) Київської міської ради та 2) Комунального

підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо Холдинг»

Про стягнення 982145,11 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Лядецька Л.В. посвідчення №211 від 24.06.2010

Від позивача-1 не зявився

Від позивача-2 ОСОБА_1 по дов. № 7/406 від 28.02.2011

Від відповідачів не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі 1) Київської міської ради та 2) Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо Холдинг»981661,00 грн. вартість майна, щодо якого не забезпечено збереження та 484,11 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору відповідального зберігання від 11.02.2009.

Прокуратура в судовому засіданні 05.05.2011 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач-1 в судове засідання 05.05.2011 не зявився. У поданих в судовому засіданні 28.04.2011 письмових поясненнях позивач-1 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Позивач-2 в судовому засіданні 05.05.2011 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 05.05.2011 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 15.04.2011 та ухвалі від 28.04.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.04.2011 : м. Київ, вул. Драгомирова, 4, кв. 109.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.05.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.02.2009 між Комунальним підприємством Київської міської ради «Київдорсервіс» (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпо Холдинг»(зберігач) було укладено договір відповідального зберігання (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання обладнання (далі товар) загальною заставною вартістю 50965231,89 грн. з ПДВ.

Спір виник внаслідок того, що під час інвентаризації матеріальних цінностей, які були передані на відповідальне зберігання відповідачу, встановлено відсутність майна вартістю 981661,00 грн., розмір якої має відшкодувати відповідач та за несвоєчасне виконання зобовязання позивачем на зазначену суму нараховані 3% річних в сумі 484,11 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 9.1. договору останній набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 11.02.2010.

Умовами п. 9.2. договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 3 календарних дня до його закінчення, цей договір вважається пролонгованим на той же самий строк та на тих же умовах.

Сторонами доказів того, що у встановлений договором строк одна із сторін виявила бажання про намір розірвати договір не подано.

Згідно п. 1.2. договору асортимент, кількість, заставна вартість товару, який передається на відповідальне зберігання, вказується у додатках до цього договору та відповідних актах приймання-передачі, які є невідємною частиною даного договору.

Додатком № 1 до договору, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, сторонами визначено перелік майна, яке передається на зберігання вартістю 50965231,89 грн.

Пунктом 3.3. договору визначено, що факт передачі товару на зберігання із зазначенням кількісно-якісних характеристик фіксується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно акту приймання-передачі від 11.02.2009, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, позивач-2 передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання обладнання загальною заставною вартістю 50965231,89 грн.

Додатковими угодами № 1 від 05.04.2009, № 2 від 22.06.2009, № 3 від 30.07.2009 сторонами було внесено зміни до договору та визначено, що на відповідальне зберігання передається обладнання загальною заставною вартістю 70386481,48 грн., проте актів приймання-передачі додаткового майна на зберігання не надано.

Стаття 942 Цивільного кодексу України визначає, що зберігач зобовязаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Пунктом 6.2. договору визначено, що у випадку втрати, нестачі, псування (повного або часткового) наданого поклажодавцем товару, зберігач зобовязаний відшкодувати покалажедавцю грошові кошти, виходячи з кількості втраченого або зіпсованого товару по заставній вартості відповідно до п. 1.2. договору.

Згідно п. 6.3. договору факт псування, нестачі або втрати (повної, часткової) фіксується відповідним актом, який підписується поклажодавцем та зберігачем. Вказаний акт є достатньою підставою для відшкодування збитків зберігачем поклажлодавцю.

Актом інвентаризації від 15.10.2010, складеним представниками позивача-2 та відповідача на складі ТОВ «Альпо Холдинг», виявлено відсутність 24-х відеокамер моделі PELCO Spectra SD 435-НРЕ1-Х, загальною вартістю 931 612,89 гри. (в тому числі ПДВ - 155 268,82 грн.) та 2-х зовнішніх детекторів Xtralis ТТ 295 MW загальною вартістю 50 048,11 грн. (в тому числі ПДВ - 8 341,35 грн.).

Згідно з п. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.

Загальна вартість відсутнього майна, переданого на зберігання відповідачу, що підлягає відшкодуванню, становить 981 661,00 грн., що підтверджується додатком № 1 до договору відповідального зберігання від 11.02.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що умови договору не містять строку в який зберігач має відшкодувати вартість втраченого майна позивач-2 вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобовязання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи відповідна вимога на суму 981 661,00 грн. (№ 66/юр від 07.12.2010) була надіслана позивачем-2 відповідачу 23.11.2010, що підтверджується поштовою квитанцією № 8257 від 09.12.2010.

Проте по закінченню семиденного строку відповідач зобовязань по сплаті вартості втраченого майна позивачу-2 не сплатив.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого майна в розмірі 981661,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк вартість втраченого майна не відшкодував, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по відшкодуванню втраченого майна, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в сумі 484,11 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 484,11 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача у період з 15.12.2010 по 20.12.2010).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо Холдинг» (м. Київ, вул. Драгомирова, 4, кв. 109, ЄДРПОУ 34615995) на користь Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»(м. Київ, Повітрофлотський пр.-т, 56, код ЄДРПОУ 32955518) 981661 (девятсот вісімдесят одну тисячу шістсот шістдесят одну) грн. 00 коп. вартість втраченого майна та 3% річних в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 11 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо Холдинг» (м. Київ, вул. Драгомирова, 4, кв. 109, ЄДРПОУ 34615995) в доход Державного бюджету України 9821 (девять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 10.05.2011.