Рішення № 15151547, 20.04.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.11 Справа № 4/22/10

Суддя Зінченко Н.Г.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-93”, (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 19)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Полімерінвест”, (70000, м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Червоноармійська, 5)

про стягнення 136 000,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р., 13 112,68 грн. пені, 27 899,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 7 967,40 грн. три відсотки річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність №175 від 01.10.2010р.;

від відповідача не з'явився;

20.09.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Термінал-93”, м. Дніпропетровськ (ТОВ “Термінал-93”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Полімерінвест”, м. Вільнянськ Запорізької області (ТОВ “Полімерінвест”) про стягнення 136 000,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р., 13 112,68 грн. пені, 27 899,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 7 967,40 грн. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.09.2010 р. порушено провадження у справі № 4/22/10, справа призначена до розгляду на 07.10.2010 р.

Розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 03.11.2010 р. В судовому засіданні оголошувалися перерви до 18.11.2010 р. і до 29.11.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2010 р. процесуальний строк вирішення спору у справі № 4/22/10 судом за клопотанням представника відповідача, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжений на пятнадцять днів, до 06.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.11.2010 р. провадження у справі № 4/22/10 на підстав п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України зупинялося у звязку із призначенням по справі № 4/22/10 судової технічної експертизи документів, проведення якої було доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.03.2011 р. після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі № 4/22/10 поновлено з 20.04.2011 р., розгляд справи призначений на 20.04.2011 р.

В судовому засіданні 20.04.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 20.04.2011 р. не зявився, про визнання позову не заявив, додаткові документи і матеріали в обґрунтування своєї правової позиції суті спору суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 287814 ТОВ “Полімерінвест” (код ЄДРПОУ 31540220) внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням місцезнаходження: 70002, м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Червоноармійська, 5.

За вищевказаною адресою відповідачу направлялася ухвала господарського суду Запорізької області від 24.03.2011 р. про поновлення провадження у справі № 4/22/10, яка на адресу суду відділенням поштового звязку не поверталася.

З таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 4/22/10.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625 ЦК України і полягають в тому, що 15.01.2008 р. позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 7/1, за умовами якого позивач (продавець) зобовязався продати, а відповідач (покупець) зобовязався придбати поліетилен (товар). Відповідно до п. 2.3 Договору ціна, кількість, марка товару, що поставляється за Договором, зазначаються в рахунку-фактурі, товарній або товарно-транспортній накладній на кожну партію товару. Згідно з п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється партіями. Обсяг товару, ціна, пункт і місце призначення, узгоджуються в робочому порядку шляхом зазначення в заявці на поставку товару. Як зазначив позивач, на виконання умов договору за попередньою домовленістю сторін позивач за видатковою накладною № 07304 від 30.07.2008 р. відвантажив відповідачу товар на загальну суму 44 000,00 грн., за видатковою накладною № 09302 від 30.09.2008 р. товар на загальну суму 75 300,00 грн. і за видатковою накладною № 04145 від 14.04.2009 р. товар на загальну суму 20 600,00 грн. Відповідачем вказаний товар був отриманий без жодних претензій та зауважень, про що свідчать підписи уповноважених представників сторін на кожній з вказаних накладних, які скріплені відбитками печаток підприємств. Таким чином, позивач взяті на себе за умовами договору № 7/1 від 115.01.2008 р. зобовязання виконав належним чином і у повному обсязі. Пунктами 5.1-5.2 договору сторони визначили, що розрахунок за кожну партію товару відповідач здійснює авансовим платежем в розмірі 100 % вартості товару шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. За згодою позивача можлива відстрочка платежу до 10 календарних днів з моменту прийняття заявки до виконання. Відповідачем в порушення умов договору отриманий товар був оплачений частково в сумі 3 900,00 грн. Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору № 7/1 від 15.01.2008 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача на час звернення до суду з даним позовом за видатковою накладною № 07304 від 30.07.2008 р. становить 44 000,00 грн., за видатковою накладною № 09302 від 30.09.2008 р. 75 300,00 грн. і за видатковою накладною № 04145 від 14.04.2009 р. 20 600,00 грн., а всього заборгованість за поставлений товар становить 136 000,00 грн. Пунктом 6.4 договору сторони узгодили, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Полімерінвест” 136 000,00 грн. основного боргу, 13 112,68 грн. пені, 27 899,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 7 967,40 грн. три відсотки річних.

В матеріалах справи міститься Відзив від 01.11.2010 р. на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що сторонами не укладався договір купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р., натомість був укладений договір купівлі-продажу № 20 від 14.04.2009 р., за умовами якого позивач (продавець) зобовязався продати, а відповідач (покупець) зобовязався придбати поліетилен (товар). При цьому відповідач пояснив, що у нього знаходяться два примірники договору купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р., які з його боку не підписані, а містять лише підпис директора ТОВ “Термінал-93” та відбиток печатки підприємства. Також, як зазначив відповідач, 07.07.2009 р. сторонами був підписаний графік погашення заборгованості ТОВ “Полімерінвест” перед ТОВ “Термінал-93”, яким сторони визначили, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 98 900,00 грн., яка підлягає погашенню рівними частинами по 9 890,00 грн. протягом десяти місяців з 15.07.2009 р. по 15.04.2010 р. Отже, сторони погодили, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 98 900,00 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 604 ЦК України новація припиняє додаткові зобовязання, повязані з первісним зобовязанням, якщо інше не встановлено договором. У звязку із підписанням сторонами графіку погашення заборгованості від 07.07.2009 р. сторони припинили первісне зобовязання (здійснення авансового платежу в розмірі 100 % від вартості товару) та замінили його новим зобовязанням між тими ж сторонами (сплата рівними частинами по 9 890,00 грн.) протягом десяти місяців. Таким чином, відповідач вважає, що з укладенням графіку погашення заборгованості від 07.07.2009 р. змінилися і строки нарахування штрафних санкцій. Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Таким чином, відповідач вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення пені за невиконання грошових зобовязань, строк виконання яких настав 15 липня, 15 серпня та 15 вересня 2009 року. Максимальний розмір пені за прострочення платежів з урахуванням вимог ст. 232 ГК України, згідно контррозрахунку відповідача, становить 6 755,98 грн. Також відповідачем надані розрахунок трьох відсотків річних та розрахунок втрат від інфляції грошових коштів, згідно з якими за період з 16.07.2009 р. по 03.11.2010 р. стягненню підлягають 2 741,08 грн. три відсотки річних та 10 166,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з вересня 209 року по вересень 2010 року. Таким чином, як зазначено у Відзиві на позовну заяву, ТОВ “Полімерінвест” визнає суму заборгованості перед ТОВ “Термінал-93” в розмірі 118 563,98 грн.

Позивач на надані відповідачем пояснення заперечив факт укладення сторонами договору купівлі-продажу № 20 від 14.04.2009 р., а наполягав, що ТОВ “Полімерінвест” і ТОВ “Термінал-93” був укладений саме договір купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р. і саме у звязку із неналежним виконанням взятих на себе зобовязань за договором купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р. ТОВ “Полімерінвест” звернулося до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ “Полімерінвест” 184 979,88 грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, за попередньою домовленістю сторін ТОВ “Термінал-93” (позивач у справі) за видатковою накладною № 07304 від 30.07.2008 р. відвантажило ТОВ “Полімерінвест” (відповідачу у справі) поліетилен ВТ 10803-020 в кількості 4,0 тони на загальну суму 44 000,00 грн., за видатковою накладною № 09302 від 30.09.2008 р. поліетилен ВТ 15803-020 в кількості 6,0 тон на загальну суму 75 300,00 грн. і за видатковою накладною № 04145 від 14.04.2009 р. поліетилен ВТ 15803-020 в кількості 2,0 тони на загальну суму 20 600,00 грн. Всього відповідачу був поставлений товар на загальну суму 139 900,00 грн.

Посилання позивача на те, що поставка товару (поліетилену) здійснювалася за договором купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р. та на його виконання суд вважає недоведеним, виходячи з наступного.

Звернувшись до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ “Полімерінвест” 184 979,88 грн. заборгованості, ТОВ “Термінал-93” заявлені вимоги мотивувало неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р., за умовами якого позивач (продавець) зобовязався продати, а відповідач (покупець) зобовязався придбати поліетилен (товар).

ТОВ “Полімерінвест”, заперечуючи проти заявлених вимог зазначило, що договір купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р. сторонами у справі не укладався, натомість сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 20 від 14.04.2009 р., згідно з яким позивач (продавець) зобовязався продати, а відповідач (покупець) зобовязався придбати поліетилен (товар).

При цьому, сторонами суду були надані оригінали договору купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р. і договору купівлі-продажу № 20 від 14.04.2009 р., підписані представниками обох сторін та скріплені відбитками печаток підприємств.

Судом під час дослідження наданих сторонами екземплярів договору купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р. і договору купівлі-продажу № 20 від 14.04.2009 р. було встановлено, що наявні у сторін тексти договорів купівлі-продажу мають невідповідність в частині зазначення номеру договору та дати його складання, в іншому тексти договорів є ідентичними.

У звязку із наявними розбіжностями, з метою повного, обєктивного та всебічного розгляду спору та усунення суперечностей, судом у справі № 4/22/10 ухвалою від 29.11.2010 р. була призначена судова технічна експертиза документів, проведення якої було доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Запорізькій області.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання: 1. В який час (місяць та рік) виготовлений наданий ТОВ “Термінал-93” договір купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р.? 2. В який час (місяць та рік) виготовлений наданий ТОВ “Полімерінвест” договір купівлі-продажу № 20 від 14.04.2009 р.? 3. В якій послідовності виконувалися реквізити наданого ТОВ “Термінал-93” договору купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р. (номер договору, дата складання договору, безпосередньо текст договору, підписи, печатки)? 4. В якій послідовності виконувалися реквізити наданого ТОВ “Полімерінвест” договору купівлі-продажу № 20 від 14.04.2009 р. (номер договору, дата складання договору, безпосередньо текст договору, підписи, печатки)? 5. Чи в той самий проміжок часу виготовлено перший аркуш договору купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р., наданого ТОВ “Термінал-93”, та договору купівлі-продажу № 20 від 14.04.2009 р., наданого ТОВ “Полімерінвест”, який з них виготовлено раніше, який пізніше? 6. Чи становлять одне ціле аркуші договору купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р., наданого ТОВ “Термінал-93”? 7. Чи становлять одне ціле аркуші договору купівлі-продажу № 20 від 14.04.2009 р., наданого ТОВ “Полімерінвест”?

Згідно з експертним висновком від 15.03.2011 р. № 28/л встановити відносну давність виконання договору купівлі-продажу № 7/1, укладеного 15.01.2008 р. ТОВ “Термінал-93” і ТОВ “Полімерінвест”, не є можливим у звязку із відсутністю в експертних установах України науково обґрунтованих методів дослідження відносного строку давності виконання документів; встановити відносну давність виконання договору купівлі-продажу № 20, укладеного 14.04.2009 р. ТОВ “Термінал-93” і ТОВ “Полімерінвест”, не є можливим у звязку із відсутністю в експертних установах України науково обґрунтованих методів дослідження відносного строку давності виконання документів; попередньо на третьому аркуші договору купівлі-продажу № 7/1, укладеного 15.01.2008 р. ТОВ “Термінал-93” і ТОВ “Полімерінвест”, виконувалися машинописний текст документу, потім виконувалися відбитки печаток ТОВ “Термінал-93” і ТОВ “Полімерінвест”, після чого наносилися підписи, виконані від імені директора ТОВ “Термінал-93” і директора ТОВ “Полімерінвест”; попередньо на третьому аркуші договору купівлі-продажу № 20, укладеного 14.04.2009 р. ТОВ “Термінал-93” і ТОВ “Полімерінвест”, виконувалися машинописний текст документу, потім виконувалися відбитки печаток ТОВ “Термінал-93” і ТОВ “Полімерінвест”, після чого наносилися підписи, виконані від імені директора ТОВ “Термінал-93” і директора ТОВ “Полімерінвест”; відповісти на питання: “Чи в той самий проміжок часу виготовлено перший аркуш договору купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р., наданого ТОВ “Термінал-93”, та договору купівлі-продажу № 20 від 14.04.2009 р., наданого ТОВ “Полімерінвест”, який з них виготовлено раніше, який пізніше?” не є можливим у звязку із відсутністю в експертних установах України науково обґрунтованих методів дослідження відносного строку давності виконання документів; другий та третій аркуші договору купівлі-продажу № 7/1, укладеного 15.01.2008 р. ТОВ “Термінал-93” і ТОВ “Полімерінвест”, виконані на одному знакодрукувальному пристрої (лазерному принтері з чорним тонером), перший аркуш документу виконаний на лазерному принтері з чорним тонером, але не на знакодрукувальному пристрої, на якому виконані другий та третій аркуші договору купівлі-продажу № 7/1, укладеного 15.01.2008 р. ТОВ “Термінал-93” і ТОВ “Полімерінвест”; всі аркуші договору купівлі-продажу № 20, укладеного 14.04.2009 р. ТОВ “Термінал-93” і ТОВ “Полімерінвест”, виконані на одному знакодрукувальному пристрої лазерному принтері з чорним тонером.

Таким чином, результати проведеного експертного дослідження не дають змоги встановити, який саме договір купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р. чи № 20 від 14.04.2009 р. був вкладений сторонами щодо поставки поліетилену.

Посилання позивача на те, що поставка поліетилену здійснювалася за договором купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р. та на його виконання суд вважає недоведеним.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем товару підтверджується видатковими накладними на поставку поліетилену № 07304 від 30.07.2008 р., № 09302 від 30.09.2008 р. і № 04145 від 14.04.2009 р. та товарно-транспортними накладними № 09302 від 30.09.2008 р. і № 04145 від 14.04.2009 р.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі належним чином оформлених довіреностей на отримання ТМЦ (форми № М-2), а саме:

- серії НБІ № 199124 від 30.07.2008 р., виданої ТОВ “Полімерінвест” на імя ОСОБА_2. для отримання від ТОВ “Термінал-93” товару (поліетилену ВТ 10803-20 в кількості 4,0 тони) за рахунком-фактурою № 07-30-2 від 30.07.2008 р.;

- серії НБІ № 199132 від 30.09.2008 р., виданої ТОВ “Полімерінвест” на імя ОСОБА_2. для отримання від ТОВ “Термінал-93” товару (поліетилену ВТ 15803-20 в кількості 6,0 тон) за рахунком-фактурою № 09-30-3 від 30.09.2008 р.;

- б/н від 14.04.2009 р., виданої ТОВ “Полімерінвест” на імя ОСОБА_2. для отримання від ТОВ “Термінал-93” товару (поліетилену ВТ 15803-20 в кількості 2,0 тони) за рахунком-фактурою № 04-14-2 від 14.04.2009 р.

Вищезазначені видаткові накладні № 07304 від 30.07.2008 р., № 09302 від 30.09.2008 р. і № 04145 від 14.04.2009 р., за якими відповідачу поставлявся товар, узгоджені позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчать відмітки уповноваженої особи відповідача на зазначених видаткових накладних.

Відповідач в ході судового вирішення спору факт отримання від позивача товару за видатковими накладними № 07304 від 30.07.2008 р., № 09302 від 30.09.2008 р. і № 04145 від 14.04.2009 р. на загальну суму 139 900,00 грн. не заперечив.

На оплату поставленого згідно видаткових накладних № 07304 від 30.07.2008 р., № 09302 від 30.09.2008 р. і № 04145 від 14.04.2009 р. товару відповідачу виставлялися рахунки-фактури № 07-30-2 від 30.07.2008 р. на суму 44 000,00 грн. з ПДВ, № 09-30-3 від 30.09.2008 р. на суму 75 300,00 грн. з ПДВ та № 04-14-2 від 14.04.2009 р. на суму 20 600,00 грн. з ПДВ, а всього на загальну суму 139 900,00 грн. з ПДВ.

Враховуючи наведене, на підставі доказів наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами склалися правовідносини поставки товару, при цьому поставка мала місце саме на підставі відповідних накладних.

Оплата товару, отриманого за видатковими накладними № 07304 від 30.07.2008 р., № 09302 від 30.09.2008 р. і № 04145 від 14.04.2009 р., відповідачем була здійснена частково в сумі 3 900,00 грн., що підтверджується випискою банку за 01.09.2009 р. Решту суми боргу відповідач не сплатив.

Доводи відповідача, що заборгованість перед ТОВ “Термінал-93” за отриманий товар становить 98 900,00 грн., підтвердженням чого є укладений сторонами графік погашення заборгованості від 07.07.2009 р. судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки графік погашення заборгованості від 07.07.2009 р., на який посилається відповідач, не є належним та допустимим, в розумінні ст. 32 ГПК України, доказом, який може підтверджувати факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

З огляду на зазначене, посилання відповідача на ст. 604 ЦК України щодо припинення зобовязання за домовленістю сторін (новація) у спірних правовідносинах є недоречним та безпідставним.

Жодних первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про часткове погашення заборгованості за поставлений ТОВ “Термінал-93” товар, у звязку із чим загальна сума заборгованості ТОВ “Полімерінвест” перед позивачем зменшилася до 98 900,00 грн.. відповідач суду не надав.

Позивач наполягає на тому, що за даними бухгалтерського обліку ТОВ “Термінал-93” заборгованість відповідача за поставлений згідно видаткових накладних № 07304 від 30.07.2008 р., № 09302 від 30.09.2008 р. і № 04145 від 14.04.2009 р. товар становить 136 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на день розгляду справи складає 136 000,00 грн., що підтверджується наявними в справі матеріалами та не спростовано відповідачем відповідними письмовими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.12.2008 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія вих. № 210 про погашення боргу за поставлений згідно видаткових накладних № 07304 від 30.07.2008 р. та № 09302 від 30.09.2008 р. товар. Факт направлення позивачем відповідачу претензії вих. № 210 від 03.12.2008 р. підтверджується фіскальним чеком № 4564 від 05.12.2008 р. та описом вкладення у цінний лист, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення звязку за 05.12.2008 р.

21.07.2009 р. позивачем на адресу відповідача повторно направлялася претензія вих. № 239 про погашення боргу за поставлений згідно видаткових накладних № 07304 від 30.07.2008 р., № 09302 від 30.09.2008 р. та № 04145 від 14.04.2009 р. товар. Факт направлення позивачем відповідачу претензії вих. № 239 від 21.07.2009 р. підтверджується фіскальним чеком № 2929 від 21.07.2009 р. та описом вкладення у цінний лист, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення звязку за 21.07.2009 р.

Відповідачем претензії вих. № 210 від 03.12.2008 і вих. № 239 від 21.07.2009 р. залишені без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладним, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обовязки: у позивача право вимагати оплати за товар, а у відповідача обовязок сплатити вартість отриманого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства, оплату за поставлений йому товар в сумі 136 000,00 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ “Термінал-93” у розмірі 136 000,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору сума заборгованості не змінилася, оплату боргу у повному обсязі відповідач не довів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення 136 000,00 грн. основного боргу за поставлений товар документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимогу про стягнення з відповідача 13 112,68 грн. пені за прострочення оплати поставленого товару. Вимогу про стягнення пені позивач обґрунтовує посиланнями на п. 6.4 договору купівлі-продажу № 7/1 від 15.01.2008 р. та ст. 611 ЦК України.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 13 112,68 грн. пені задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до приписів ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій визначається законом або передбачається договором.

Оскільки в ході судового вирішення даного спору судом встановлено, що поставка товару здійснювалася на підставі видаткових накладних, то, відповідно, між сторонами не існує згоди, щодо визначення розміру штрафних санкцій, що можуть бути застосовані до сторони, яка порушила зобовязання, отже, відсутні підстави для стягнення пені.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 27 899,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 7 967,40 грн. три відсотки річних.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, становить 27 899,80 грн., а сума трьох відсотків річних дорівнює 7 967,40 грн., які розраховані за загальний період з 30.07.2008 р. по 02.09.2010 р.

Перевіривши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції грошових коштів та річних відсотків, судом встановлено що розрахунки позивачем виконані не вірно, оскільки позивачем не дотримані вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо визначення періоду виникнення у відповідача обовязку сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотки річних від простроченої суми.

Відповідно “Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень і поштових переказів”, затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України № 1149 від 12.12.2007 р., та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 р. за № 1383/14650, нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) для місцевої кореспонденції вираховуються за формулою: день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання + 3 дні.

Вимогу про оплату товару, поставленого згідно видаткових накладених № 07304 від 30.07.2008 р. і № 09302 від 30.09.2008 р. позивач направив на адресу відповідача 05.12.2008 р. (претензія вих. № 210 від 03.12.2008 р.), а вимогу про оплату товару, поставленого згідно видаткової накладної № 04145 від 14.04.2009 р. 21.07.2009 р. (претензія вих. № 239 від 21.07.2009 р.).

Таким чином, право вимагати від відповідача сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотки річних від простроченої суми, за товар, поставлений згідно видаткових накладених № 07304 від 30.07.2008 р. і № 09302 від 30.09.2008 р., виникло у позивача з 11.12.2008 р., а за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 04145 від 14.04.2009 р., з 25.07.2009 р.

Отже, по видатковій накладній № 07304 від 30.07.2008 р. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 11.12.2008 р. по 31.08.2009 р. втрати від інфляції грошових коштів в сумі 4 629,77 грн. та 954,53 грн. три відсотки річних і за період з 01.09.2009 р. по 02.09.2010 р. втрати від інфляції грошових коштів в сумі 3 311,37 грн. та 1 209,59 грн. три відсотки річних; по видатковій накладній № 09302 від 30.09.2008 р. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 11.12.2008 р. по 02.09.2010 р. втрати від інфляції грошових коштів в сумі 14 795,60 грн. та 3 904,93 грн. три відсотки річних; по видатковій накладній № 04145 від 14.04.2009 р. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за період з 25.07.2009 р. по 02.09.2010 р. втрати від інфляції грошових коштів в сумі 1 656,50 грн. та 685,73 грн. три відсотки річних.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 24 393,24 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 6 754,78 грн. 3 % річних. В частині стягнення 3 506,56 грн. втрат від інфляції грошових коштів і 1 212,62 грн. 3 % річних суд відмовляє в задоволені позовних вимог, враховуючи вищенаведені обставини.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача в обґрунтування наданих ним заперечень суд визнав хибними та недоведеними.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з ТОВ “Полімерінвест” на користь ТОВ “Термінал-93” 136 000,00 грн. основного боргу, 6 754,78 грн. 3 % відсотків річних та 24 393,24 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, втрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме 1849, 00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2736,37 грн. витрат на оплату за проведення судової експертизи, судом покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, враховуючи, що відповідач платіжним дорученням № 37 від 06.02.2011 р. сплатив 2736,37 грн. витрат на оплату за проведення судової експертизи, суд присуджує до стягнення з позивача на користь відповідача 1 368,18 грн. витрат на оплату за проведення судової експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 173, 193, 231 ГК України, ст., ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 625 ЦК України, ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полімерінвест”, (70002, м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Червоноармійська, 5, код ЄДРПОУ 31540220, р/р № 26006205919001 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-93”, (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 19, код ЄДРПОУ 19320919, р/р № 26003113930001 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299) 136 000 (сто тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 24 393 (двадцять чотири тисячі триста девяносто три) грн. 24 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 6 754 (шість тисяч сімсот пятдесят чотири) грн. 78 коп. 3 % річних, 1 670 (одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 76 коп. державного мита і 213 (двісті тринадцять) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-93”, (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Паторжинського, 19, код ЄДРПОУ 19320919, р/р № 26003113930001 в КБ “Приватбанк”, МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Полімерінвест”, (70002, м. Вільнянськ Запорізької області, вул. Червоноармійська, 5, код ЄДРПОУ 31540220, р/р № 26006205919001 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) 1368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн. 18 коп. витрат на оплату за проведення судової експертизи. Видати наказ.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “27 ” квітня 2011 р.