Рішення № 15142856, 28.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2011 р.Справа № 30/17-768-2011 Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ»

Відповідач: Фермерське господарство «Зірка-Б»

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- згідно довіреності №0-2 від 01.03.2011р.

Від відповідача: не зявився

Суть спору: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ», звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства (далі-ФГ) „Зірка-Б» про стягнення заборгованості у сумі 77053 грн. 33 коп., плати за користування товарним кредитом у сумі 62027 грн. 78 коп., інфляційних у сумі 15 539 грн. 34 коп., 3% річних у сумі 4225 грн. 28 коп. та пені у сумі 8 450 грн. 59 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але представник відповідача в судові засідання не зявлявся. про поважність причин незявлення суд не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

За таких обставин. справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

11 квітня 2008р. між ТОВ „АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ» (Продавець) та ФГ «Зірка Б»(Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №68-08, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує насіння (Товар), згідно додатку до Договору . Кількість, ціна, найменування Товару зазначені у рахунках та накладних. Орієнтовна загальна сума Договору складає 89433 грн. 34 коп. (з ПДВ).

Згідно п.5.1 Договору строк дії Договору з 11.04.2008р. до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань.

Відповідно до п.2.1 Договору Продавець продає, а Покупець курує Товар на умовах передплати 20% та із відстроченням залишку заборгованості до 01.09.2008р.

Згідно видаткової накладної №0083 від 31.03.2008р. Покупець отримав Товар на суму 51001 грн. 44 коп. (з ПДВ), згідно видаткової накладної №0093 від 31.03.2008р. Товар на суму 24496 грн. 37 коп., а згідно видаткової накладної №0175 від 18.04.2008р. Товар на суму 13935 грн. 53 коп. Отримання Товару підтверджується також Довіреностями серія ЯЛФ №373482 від 31.03.2008р. та серії ЯЛФ №373483 від 14.04.2008р. на імя ОСОБА_2 Але оплату за отриманий Товар Покупцем було здійснено частково , лише у сумі 12380 грн.

29 грудня 2008р. сторони підписали Додаткову угоду №18 про внесення змін до договору купівлі-продажу №68-08 від 11.04.2008р., згідно якої Покупець визнає свою заборгованість перед Продавцем у розмірі 77053 грн. 34 коп. Строк дії Договору сторони продовжили до 10.07.2009р.

Крім того, у п.3 Додаткової угоди сторони зазначили, що за користування товарним кредитом щомісячно нараховується 3,5 % від суми заборгованості на останній день попереднього місяця.

Сторони також домовилися, що строк виконання зобовязань сторін за цією Додатковою угодою визначений сторонами до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань , згідно п.5.1 Договору.

Позивач по справі зазначає, що зобовязання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов Договору, у звязку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 77053 грн. 34 коп.

Крім того, на підставі п.3 Додаткової угоди №18 від 29.12.2008р. позивач нарахував відповідачу відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 62027 грн. 78 коп.

Позивач також зазначив, що у звязку з тим, що Покупець не виконав своїх зобовязань щодо своєчасної оплати вартості Товару, відповідно до ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобовязань» він має сплатити пеню у сумі 8450 грн. 59 коп., виходячи із розрахунку пені від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням заборгованості у 669 днів.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання , на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 15539 грн. 34 коп. та 3% річних у сумі 4225 грн. 28 коп., які також просить стягнути з відповідача.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2008р. між ТОВ „АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ» (Продавець) та ФГ «Зірка Б»(Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №68-08, згідно якого Продавець продає , а Покупець купує насіння (Товар), згідно додатку до Договору . Кількість, ціна , найменування Товару зазначені у рахунках та накладних. Орієнтовна загальна сума Договору складає 89433 грн. 34 коп. (з ПДВ).

Позивачем на зазначену суму Товар було продано відповідачу, але останні свої зобовязання по оплаті виконав лише у сумі 12380 грн. За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо сплати відповідачем заборгованості у сумі 77053 грн. 33 коп. Факт наявності заборгованості у сумі 77053 грн. 33 коп. також підтверджується Додатковою угодою №18 від 29.12.2008р.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно п.3 Додаткової угоди №18 від 29.12.2008р. сторони домовилися, що за користування товарним кредитом щомісячно нараховується 3,5 % від суми заборгованості на останній день попереднього місяця. Отже, правомірним є нарахування позивачем відповідачу відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 62027 грн. 78 коп.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні у сумі 15539 грн. 34 коп. та 3% річних у сумі 4225 грн. 28 коп.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі , що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 цього Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання грошового зобовязання. Але, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. За таких обставин, позивачем невірно зроблено розрахунок пені, яка складає 5 980 грн. 61 коп.

За таких обставин, позов ТОВ «АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ» підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ»задовольнити .

2.Стягнути з Фермерського господарства «Зірка Б»(с.Ленінське-1 , Біляївського району, Одеської області, вул.Котовського, 3, код ЄДРПОУ 33485717, р\р26003054401188 в Південному ГРУ «Приватбанк», МФО 328704) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЗАХИСТ ПІВДЕНЬ» (м.Одеса, вул.Проценко, 23\4, код ЄДРПОУ 34799841, р\р 26004690735781 в ОООФ АКБ «Укрсоцбанк»в м.Одесі, МФО 328016) заборгованість у сумі 77053 грн. 33 коп., інфляційні у сумі 15 539 грн. 34 коп., 3% річних у сумі 4 225 грн. 28 коп., плату за користування товарним кредитом у сумі 62 027 грн. 78 коп. , пеню у сумі 5980 грн. 61 коп., державне мито у сумі 680 грн. 08 коп., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

3.У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 04 травня 2011р.

Суддя Рога Н. В.