Ухвала суду № 15142127, 27.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2011 р. м. КиївК-19848/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Пилипчук Н.Г.

Усенко Є.А.

Федорова М.О.

За участю: секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача: Джаран Л.А., Воробйової О.В.

відповідача: не зявився.

третьої особи: не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Донецького казенного заводу хімічних виробів

на постанову Господарського суду Донецької області від 16.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2007

у справі №29/3а

за позовом Донецького казенного заводу хімічних виробів

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області

про зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 16.05.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2007, у задоволенні позову Донецького казенного заводу хімічних виробів про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька №0003012342/0/14311844 від 21.12.2006 за зобовязання відповідача зарахувати помилково сплачену частину прибутку (дивіденди) у розмірі 699400 грн. в рахунок майбутніх платежів з податку (податків) на зменшення податкових зобовязань по ПДВ наступних податкових періодів, відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що обовязок сплачувати податки (обовязкові платежі), відповідно до вимог Закону України «Про систему оподаткування»та Бюджетного кодексу України, може встановлюватись тільки податковими законами, до яких закони про Державний бюджет України не належать.

Відповідач та третя особа представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2006, за результатами якої складений акт від 08.12.2006 №2646/23-3/14311844.

За висновками акта перевірки позивач, у порушення п. 1.9 ст. 1, пп.7.8.1, пп.7.8.2, пп.7.8.3 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2003 №557 «Про норматив і порядок відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними не корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями»(зі змінами, внесеними постановою КМУ від 10.09.2003 №1437), ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 № 50 (зі змінами, внесеними постановою КМУ від 28.02.2005 № 157) «Про затвердження Порядку і нормативу відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році», ст.63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», занизив згідно наданих у першому півріччі 2006 року уточнюючих розрахунків за 2003 рік та 2005 рік суму дивідендів, що сплачуються до бюджету казенними підприємствами, у розмірі 699400 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2006 №0003012342/0/14311844, яким позивачеві згідно підпункту «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: частина прибутку (доходу), що вилучається до бюджету, в розмірі 839280 грн., у тому числі основний платіж 699400 грн., штрафні (фінансові) санкції - 139880 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під дивідендом розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у звязку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів. Порядок оподаткування дивідендів визначений пунктом 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за приписами пп. 7.8.1 якого, у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. Підпунктом 7.8.2 цього пункту встановлено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

За приписами пп.7.8.3 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту.

Згідно п.3 ч.1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належить також податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статуту, зареєстрованого розпорядженням Донецького міського голови за №1534 30.11.1998, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України 15.10.1998 за №375, позивач є казенним підприємством і належить до сфери управління Міністерства промислової політики України.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік»встановлено, що згідно із статтею 18 Закону України «Про підприємства в Україні»казенні підприємства сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22.04.2003 № 557 «Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями», пунктом 1 якої встановлено, що відрахування до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу), розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, здійснюється казенними підприємствами та їх об'єднаннями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку (доходу).

Визначена відповідно до пункту 1 цієї постанови частина прибутку (доходу) сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах Державного казначейства ( п.2 постанови).

Пунктом 4 наведеної постанови встановлено, що керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні некорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їх об'єднання, а також керівники цих підприємств та об'єднань зобов'язані забезпечити надходження відрахувань частини прибутку (доходу) до державного бюджету відповідно до нормативів, встановлених пунктом 1 цієї постанови.

Статтею 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»також було встановлено, що казенні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік»та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 № 50 затверджений Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році», за приписами п.2 якого відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у січні - лютому 2005 року здійснюється казенними підприємствами у розмірі 15 відсотків чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році, починаючи з березня, казенними підприємствами у розмірі 50 відсотків, розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (п.3 постанови).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що платежі, що здійснюються державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами у Держбюджет України, є дивідендами, що виплачуються у звязку з тим, що держава є власником корпоративних прав зазначених підприємств, даний платіж підлягає оподаткуванню за правилами, визначеними п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи положення п.3 ч.1 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування», дивіденди розцінюються як податковий платіж, який за своєю суттю є видом податку на прибуток.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність рішення відповідача щодо визначення позивачу податкового зобовязання в сумі 699400 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 139880 грн. у формі податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Заявником, при обґрунтування своїх доводів, надається перевага положенням Закону України «Про систему оподаткування»та Бюджетного кодексу України, які щодо спірних правовідносин є загальними, у той час як перевагу мають спеціальні норми, за наведених обставин норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік». Крім того, Закони про Державний бюджет прийняті останніми в часі із зазначених законодавчих актів, що теж надає їм перевагу при вирішенні питання якою нормою закону слід керуватися, і не визнані неконституційними.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Донецького казенного заводу хімічних виробів залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 16.05.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2007 без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Г.Пилипчук

Є.А.Усенко

М.О.Федоров