Ухвала суду № 15138839, 26.04.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-4174/10/0270

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Голоти Л. О.

Курка О. П.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивач : Желіховський В.М.

відповідач (апелянт) : Волощук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання рішення протиправним, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гервін" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою від 07 грудня 2010 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" задоволено повністю, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000722310/0 від 14.10.2010 року, № 0000732310/0 від 14.10.2010 року, № 0000421722/0 від 14.10.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310 від 14.10.2010 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, державна податкова інспекції у м. Вінниці подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

В судовому засіданні представники товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення.

Представник державної податкової інспекції у м. Вінниці просив суд задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року, а також прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Гервін" у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Вінниці проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., висновки якої відображено в акті № 2198/2301/13315739 від 04.10.2010р.

Зокрема, проведеною перевіркою відповідачем встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Гервін":

- п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 2 квартал 2009 року в сумі 183101 грн.;

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4 п. 7.4; п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено чисту суму по податку на додану вартість в періоді, що перевірявся в розмірі 686406 грн., в тому числі за січень 2008р. - 1378 грн., за лютий 2008р. - 2328 грн., за березень 2008р. - 1410 грн., за квітень 2008р. - 30383 грн., за травень 2008р. - 1997грн., за червень 2008р. - 254 грн., за серпень 2008р. - 3067 грн., за вересень 2008р. - 1466 грн., за жовтень 2008р. - 444 грн., за листопад 2008р. - 1109 грн., за червень 2009р. - 146481 грн., за березень 2010р. - 139399 грн., за квітень 2010р. - 78214 грн., за травень 2010р. - 12787 грн., за червень 2010р. - 265635 грн.;

- п. 2.3 Положення 637 "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", в результаті чого підприємством перевищено граничну суму готівкового розрахунку з іншим підприємцем протягом одного робочого дня - 05.08.2009р. на суму 21500 грн.;

- п.п 4.2.9 "е" п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого перевіркою донараховано 1411 грн. податку з доходів фізичних осіб.

На цій підставі Державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000722310/0 від 14.10.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 274652 грн., з яких 183101 грн. за основним платежем та 91551 грн. за штрафною санкцією;

- № 0000732310/0 від 14.10.2010р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1003046 грн., в тому числі 686406 грн. - основний платіж та 316640 грн. - штрафні санкції;

- № 0000421722/0 від 14.10.2010р., яким визначено 4233 грн. податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, де 1411 грн. - основний платіж та 2822 грн. - штрафні санкції.

Також, на підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000742310 від 14.10.2010р. про застосування до позивача 43000 грн. штрафних (фінансових) санкцій згідно абз. 1 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог Вінницький окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Гервін".

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000722310/0 від 14.10.2010р., № 0000732310/0 від 14.10.2010р., № 0000421722/0 від 14.10.2010р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310 від 14.10.2010р. не відповідають критеріям правомірності, визначеним в статті 2 КАС України, оскільки є необґрунтованими, упередженими, такими, що прийняті не розсудливо та без дотримання принципу рівності перед законом.

Колегія суддів не може не погодитися з такими висновками зважаючи на наступне.

Щодо порушень п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" колегія суддів прийшла до висновку про юридичну та фактичну неспроможність судження податкового органу стосовно вказаного порушення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо доводили відсутність у позивача економічної потреби в укладенні перелічених договорів з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та невикористання результатів виконання таких договорів у власній господарській діяльності.

18.05.2009р. між ТОВ "Гервін" (Замовник) та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" м. Київ (Підрядник) укладений договір № 18/05/СДЖ, відповідно до умов якого Підрядник прийняв участь у складанні вихідних даних, розрахункової моделі та компютерному розрахунку з використанням програмного комплексу SCAD антенно-щогольних споруд. Згідно акту виконаних робіт від 30.06.2009р., вартість даної послуги склала 441234 грн., в т.ч. ПДВ - 73539 грн., яка згідно податкової накладної № 4803 від 30.06.2009р. повністю оплачена позивачем.

Крім того, 19.05.2009р. між ТОВ "Гервін" (Замовник) та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" м. Київ (Підрядник) укладений ще один наступний договір № 19/05/СДЖ, відповідно до умов якого Підрядник прийняв участь у визначенні оптимальної схеми електропостачання обєктів Б та лабораторних вимірюваннях. Згідно акту виконаних робіт від 30.06.2009р., вартість даної послуги склала 437652 грн., в т.ч. ПДВ - 72942 грн., що оплачена позивачем згідно податкової накладної № 4803/1 від 30.06.2009р.

Умовами договорів № 18/05/СДЖ від 18.05.2009р. та № 19/05/СДЖ від 19.05.2009р. не передбачено будь-яких вимог щодо форми та змісту акту виконаних робіт. Наявність в актах від 30.06.2009р. підписів сторін договору про здачу та прийняття виконаних робіт є достатньою умовою що підтверджує виконання досягнутої між сторонами домовленості.

Акти, якими оформлювався факт прийняття позивачем виконаних робіт від підрядника - ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву робіт, їх вартісне вираження, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Крім того, такі акти, не визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку. Що ж до відсутності в них одиниці виміру, то з огляду на характер виконаних робіт - участь у визначені схеми електропостачання, лабораторних вимірюваннях, складання вихідних даних, розрахункової моделі, то застосування кількісного чи числового виміру до таких послуг є неможливим.

Таким чином, твердження щодо неможливості встановити факт виконання робіт та їх подальшого використання у власній господарській діяльності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Всі акти виконаних робіт з приводу зазначених вище спірних операцій належним чином оформлені, та містять передбачені законом реквізити первинних документів, що відповідачем не заперечується.

До перевірки слід надавати лише ті документи, обов'язок ведення та зберігання яких передбачене правилами податкового обліку (п.п.5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного па день перевірки), а також документів, пов'язаних зі сплатою податків (зборів), обов'язкових платежів (ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп. 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 цього Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Встановлено, що витрати з купівлі товарів, які були віднесені позивачем до складу валових, підтверджені відповідними документами, а саме, актами здачі-приймання виконаних робіт, податковими накладними.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про юридичну та фактичну неспроможність судження податкового органу стосовно вказаного порушення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б переконливо доводили відсутність у позивача економічної потреби в укладенні перелічених договорів з ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" та невикористання результатів виконання таких договорів у власній господарській діяльності.

Нікчемний правочин за нормами чинного цивільного законодавства України є різновидом недійсних правочинів. За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, пятою статті 203 ЦКУ.

Судом встановлено, що, укладаючи вищезазначені договори № 18/05/СДЖ від 18.05.2009р. та № 19/05/СДЖ від 19.05.2009р., сторонами - позивачем та ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" в момент їх вчинення дотримані усі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст усіх вищезазначених договорів на вимогу ч.1 ст. 203 ЦК України не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства. В момент вчинення договорів сторони дійшли згоди з усіх істотних умов такого виду договорів.

І ТОВ "Гервін" і ТОВ "С.ДЖ.Р.ГРУП" мали на день вчинення таких договорів та їх виконання необхідний обсяг як цивільної дієздатності, так і обсяг цивільної правоздатності згідно із ч.2 ст. 203 ЦК України та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Правочин за умовою ч.5 ст. 203 ЦК України має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Кожен правочин має правову ціль, яка повинна бути законною та досяжною. Судом встановлено, що при вчиненні вищезазначених договорів стояла законна та досяжна мета щодо виконання підрядних робіт, обумовлених такими договорами. Про реальність здійснення їх умов сторонами свідчить те, що усі роботи за ними виконані у повному обсязі, акти приймання виконаних робіт підписані обома сторонами та їх вартість повністю оплачена. Тобто, правові наслідки за такими договорами є такими, що настали: роботи виконані та оплачені.

Щодо податку на додану вартість.

Згідно із актом перевірки порушення позивачем п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на думку відповідача, полягає в тому, що ТОВ "Гервін" включено до складу податкового кредиту податкові накладні, що виписані не у відповідному звітному (податковому) періоді без документів, що підтверджують факт отримання податкових накладних із запізненням на суму 43890 грн.

Згідно з підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач включив до податкового кредиту суму 43890,00 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, фактичне отримання яких відбулось в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані.

Отже, спірні податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України "Про податок на додану вартість". Тобто, ці податкові накладні підтверджують фактичність здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості послуг) та суми цього податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які було надано на перевірку. Кожна податкова накладна відповідає вимога підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Так, відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про додержання позивачем вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Органи державної податкової служби згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні чи розрахункові документи та визначати підстави не включення будь-яких сум до податкового кредиту.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Стосовно повідомлення - рішення № 0000421722/0 від 14.10.2010 року колегія суддів вважає відмітити наступне.

В процесі розгляду справи даний факт свого підтвердження не знайшов. А саме, судом першої інстанції встановлено, що податок з доходів фізичних осіб на оздоровлення працівників в сумі 1412 грн. був нарахований із наданої послуги, та 30.04.2009 року перерахований до місцевого бюджету в повному обсязі, згідно платіжного доручення № 401 від 30.04.10. Даний факт також підтверджується і бухгалтерською довідкою підприємства № 653 від 18.10.10 та випискою про рух документів.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000742310 від 14.10.2010 року, оскільки воно прийняте поза межами річного строку, встановленого ст. 250 ГК України.

Згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку про безпідставність визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Гервін" податкових зобов'язань.

Тобто, податковим органом не доведена правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України.

З огляду на викладене колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 квітня 2011 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Голота Л. О.

Курко О. П.