Постанова № 15135165, 27.04.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року Справа № 2а/2370/1539/2011

11 год. 50 хв.           м. Черкаси                    

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого –судді Кульчицького С.О.,

при секретарі –Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача –ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача –ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Т.М.А. Мегабуд»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.М.А. Мегабуд»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №00002982301/0 від 1 вересня 2010 року про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Т.М.А. Мегабуд»податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 76437 грн., в тому числі за основним платежем 50958 грн., штрафні санкції в сумі 25479 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем всупереч вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та Цивільного кодексу України, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю «Т.М.А. Мегабуд»на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих позивачу контрагентом за договором підряду №1/1 від 27.11.2009 року, було правомірно включено до складу податкового кредиту суму, яка є сумою податків нарахованих (сплачених) у зв’язку з виконанням робіт.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві, зазначивши, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем протиправно визнано операції, за рахунок яких сформовані податкові зобов’язання контрагента позивача –приватного підприємства «Інтерагро-Форум»нікчемними.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував повністю, посилаючись на обставини, зазначені в запереченнях проти адміністративного позову, пояснивши, що перевіркою проведеною ДПІ у м. Черкаси ПП «Інтерагро-Форум»з питань повноти та правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість було встановлено неможливість фактичного здійснення даним підприємством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв’язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому податкові накладні, виписані на продаж товарів (робіт, послуг) в адресу позивача не є належним підтвердженням податкового зобов’язання, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Співробітниками державної податкової інспекції у м. Черкаси було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами відносин з приватним підприємством «Інтерагро-Форум»за період з 01.02.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 19.08.2010 року №1864/23-2/36619373.

Перевіряючі з урахуванням результатів перевірки ПП «Інтерагро-Форум»викладеними в акті перевірки від 30.06.2010 року №1477/23-2/35579534 дійшли висновку, що угода, укладена між контрагентами на реалізацію товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) ТОВ «Т.М.А. Мегабуд» має протиправний характер та не спричинила реального настання наслідків: не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) за перевіряємий період, встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що на думку податкових ревізорів-інспекторів свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, зазначений правочин відповідно до п. п. 1, 5 ст. 203, п. п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Тому відповідні операції за рахунок, яких сформовані податкові зобов’язання ПП «Інтерагро-Форум»визнано такими, внаслідок яких неправомірно віднесений податок на додану вартість до складу податкових зобов’язань, що по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Таким чином, перевіркою було встановлено, що позивач безпідставно сформував податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПП «Інтерагро-Форум»при продажі товарів (робіт, послуг), які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 50958 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі встановленого порушення ДПІ у м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 року №00002982301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 76437 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 50958 грн. та 25479 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На вказане рішення позивачем було подано скаргу до ДПІ у м. Черкаси, розглянувши подану скаргу відповідачем прийнято рішення від 12.11.2010 року №31774/25-009 про результати розгляду первинної скарги, яким первинну скаргу ТОВ «Т.М.А. Мегабуд»залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 року №00002982301/0 залишено без змін.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Черкаській області про результати розгляду повторної скарги від 17.12.2010 року №28737/25-010 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 року №00002982301/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 76437 грн. та рішення ДПІ у м. Черкаси від 12.11.2010 року №31774/25-009 про результати розгляду первинної скарги, а скаргу ТОВ «Т.М.А. Мегабуд»без задоволення.

Згідно рішення Державної податкової адміністрації України від 25.02.2011 року №3999/6125-0115 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 01.09.2010 року №00002982301/0 та рішення ДПА у Черкаській області від 17.12.2010 року №28727/25-010, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу – без задоволення.

Судом встановлено, що 27.11.2009 року між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум»укладено договір підряду №1/11, згідно якого позивач доручає, а ПП «Інтерагро-Форум»зобов’язується виконати будівельні роботи на житловому будинку №112-114 по вул. Козацькій у місті Києві згідно кошторисного ліміту складеного позивачем, а позивач зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п.2.1 зазначеного договору вартість робіт є орієнтовною і складає 800000 грн., в тому числі ПДВ –133333 грн. 33 коп.

Та обставина, щоумови зазначеного договору виконувались підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, підсумковими відомостями ресурсів (витрати –за прийнятими нормами), розрахунком загальновиробничих витрат до акту КБ-2в на мурування стін та перегородок житлового будинку за адресою м. Київ, вул. Козацька, 112, 114.

На підтвердження оплати позивачем виконаних робіт, наданих послуг та товарно-матеріальних цінностей ПП «Інтерагро-Форум»видано податкові накладні та платіжні доручення на перерахування коштів, які мають всі необхідні реквізити та складені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Отже, судом з’ясовано, що умови укладеного позивачем договору підряду №1/11 від 27.11.2009 року повністю відповідали характеру господарської діяльності позивача, а надані на їх виконання роботи (послуги), товарно-матеріальні цінності позивачем були використані саме в господарській діяльності, зокрема з метою отримання прибутку.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про безпідставність посилання відповідача про нікчемність вказаного правочину, оскільки податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Інтерагро-Форум», яке на момент їх видачі було зареєстровано у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Також щодо твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум» суд зазначає, що згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними»судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини –якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст. 219 ЦК України, ч.1 ст.220 ЦК України, ч.1 ст.224 ЦК України) та оспорювані –якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Як свідчать обставини справи, відповідачем самостійно визначено нікчемною угоду, укладену між позивачем та контрагентом –ПП «Інтерагро-Форум», у зв’язку з чим винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені в судовому засіданні письмові докази, вважає вказаний висновок відповідача безпідставним.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсний є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 Цивільного кодексу України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 Цивільного кодексу України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто, спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Тому суд приходить висновку про безпідставність твердження відповідача, що вищевказаний правочин не спричиняє настання правових наслідків, а отже є нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача».

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97 (далі –Закон №168/97) (чинного на момент проведення перевірки), податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з одержанням робіт (послуг) від ПП «Інтерагро-Форум», що підтверджені податковими накладними за господарською угодою, жодних доказів на підтвердження фіктивності яких суду надано не було, суд приходить висновку, що сформований позивачем податковий кредит відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також суд зазначає, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) правочину, укладеного між ПП «Інтерагро-Форум»та ТОВ «Т.М.А. Мегабуд», доказів того, що угода очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, а також рішень суду про визнання правочину таким суду надано не було.

А тому суд зазначає, що ПП «Інтерагро-Форум»та ТОВ «Т.М.А. Мегабуд»належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

На підставі вищевикладеного та беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення посадовими особами позивача та/або ПП «Інтерагро-Форум» протиправних дій, спрямованих на порушення публічного порядку, доказів існування та форми прояву мети завідомо суперечної інтересам держави й суспільства, суд приходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо нікчемності правочинів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є вмотивованими та обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають до задоволення, оскільки прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №00002982301/0 від 1 вересня 2010 року про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Т.М.А. Мегабуд»податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 76437 грн., в тому числі за основним платежем 50958 грн., штрафні санкції в сумі 25479 грн. не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Згідно п.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, ст.ст. 158-159, 161-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси №00002982301/0 від 1 вересня 2010 року про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Т.М.А. Мегабуд»податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 76437 грн., в тому числі за основним платежем 50958 грн., штрафні санкції в сумі 25479 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст. ст. 185 –187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 4 травня 2011 року.

Головуючий С.О.Кульчицький