Постанова № 15134157, 14.04.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/2723/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіГнап Д.Д.

при секретаріТимощуку І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська агрохімічна компанія" до Державної податкова інспекція у м. Хмельницькому визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000351505/1/7382 від 28.10.2010 року та № 0000351505/2/8806 від 25.11.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області № 0000351505/1/7382 від 28.10.2010 року та № 0000351505\2\8806 від 25.11.2010 року, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість. Вважає, що відповідачем неправомірно визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 185250,00 грн., у тому числі за основним платежем -123500,00 грн. та штрафні санкції - 61750,00 грн., оскільки будь-яких порушень податкового законодавства підприємство не допускало. Віповідачем не враховано вимоги П(С)БО 30 “Біологічні активи”, не розглянуто біологічні активи як предмет купівлі-продажу, безпідставно зроблено висновок щодо нікчемності договору між ТОВ “Подільська агрохімічна компанія” та ДП ДГ “Зоря”щодо придбання біологічного активу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що підставою для винесення оскаржуваних рішень були встановлені в ході перевірки факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, а саме: завищено суму податкового кредиту за травень 2009 року на 123 500 грн. по операціях із ДП ДГ “Зоря”, які фактично не здійснювалися, не мали на меті подальшого використання у межах господарської діяльності. Просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В період з 26 серпня 2010 року по 6 вересня 2010 року працівниками відповідача було проведено документальну невиїзну перевірку TOB “Подільська агрохімічна компанія” з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП ДГ “Зоря” за період з 01.05.2009 по 30.09.2009.

За результатами перевірки було складено акт № 7831/15-5/32875071 від 06.09.2010 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3, п.5.10 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 4.5 ст.4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”. На підставі п.2 висновку даного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.09.2010 року № 0000231505/0/6437, яким визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 185250,00 грн., у тому числі за основним платежем -123500,00 грн. та штрафні санкції - 61750,00 грн.

На вказане рішення позивачем було подано скаргу до ДПІ у м. Хмельницькому, яка була задоволена частково. За результатами розгляду скарги було винесено податкове повідомлення рішення № 0000351505/1/7382, в якому визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 182028 грн., в тому числі за основним платежем -120278 грн. та штрафні санкції - 61750 грн. В результаті оскарження до ДПА у Хмельницькій області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000351505\2\8806 від 25.11.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 182028 грн., у тому числі за основним платежем - 120278 грн. та штрафні санкції - 61750 грн. Рішенням ДПА України від 12 лютого 2011 року скаргу позивача залишено без задоволення, рішення ДПІ у м. Хмельницького від 17.09.2010 року, з урахуванням рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 28.10.2010 року, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін.

Судом встановлено, що між TOB “Подільська агрохімічна компанія” та ДП ДГ «Зоря» укладено договір купівлі-продажу біологічних активів від 29 травня 2009 року з додатком, відповідно до яких ТОВ “Подільська агрохімічна компанія”(Покупець) купує у ДП ДГ “Зоря”(Продавець) біологічні активи, посіви озимої пшениці на площі 247 гектарів (далі - Товар), який знаходиться на полях ДП ДГ “Зоря”(с. Пирогівці, Хмельницького району), згідно з картою полів, копія яких є невід'ємною частиною даного договору. В п.2 розділу 1 договору визначено, що вартість Товару становить 3000 грн. за 1 гектар, в тому числі податок на додану вартість. Сума Договору складає 741 000 грн., в тому числі ПДВ 123 500 грн.

Умовами договору визначено, що Покупець зобов'язується сплатити вартість Товару, згідно отриманих видаткової та податкової накладних, Продавець зобовязується надати вільний доступ до Товару з дня передачі документів. Оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Передача посівів озимої пшениці здійснено відповідно до акту прийому - передачі та доповнення № 1 до даного акту від 29.05.2009 року. На передачу біологічного активу ДП ДГ „Зоря" надало видаткову накладну від 29.05.2009 року за № 341 на суму 741 000 грн. та податкову накладну від 29.05.2009 року за № 72 на суму 741 000 грн. в тому числі 123 500 грн. ІІДВ. На підставі вказаної податкової накладної товариство віднесло до складу податкового кредиту в травні 2009 року ПДВ в сумі 123500 грн.

Згідно із п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок визначення суми податкового кредиту по податку на додану вартість встановлений пунктом 7.4 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч. 2 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит вважається в тому числі і дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Закону, суд приходить до висновку, що позивач цілком законно відніс до свого податкового кредиту по податку на додану вартість у травні 2009 року податковий кредит в сумі 123500 грн., на підставі податкової накладної № 72 від 29.05.2009 року на загальну суму 741000 грн., наданої позивачу ДП ДГ «Зоря».

13 липня 2009 року, у звязку з невиконанням умов договору від 29.05.2009 року, а саме не сплатою вартості Товару, ДП ДГ «Зоря» звернулося до позивача з листом про повернення товару (біологічних активів). В результаті домовленості сторін, згідно видаткової накладної (повернення) № ВП 0000005 від 01 серпня 2009 року позивач повернув повністю ДП ДГ «Зоря» куплений у останнього товар, а саме посів озимої пшениці на загальну суму 741000 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 123500 грн.

Згідно пункту 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобовязань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку постачальника то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобовязань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у звязку з отриманням таких товарів (послуг).

В звязку з тим що товар позивачем був повністю повернений продавцю подано розрахунок № 89 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.05.2009 року № 72., на підставі якого позивач зменшив свій податковий кредит по податку на додану вартість на суму 123500 грн.

Відповідно до ст. 263 ГК України господарсько торгівельною є діяльність, що здійснюється субєктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання певних послуг.

Господарсько торгівельна діяльність може здійснюватись в різних формах, в тому числі і у формі оптової чи роздрібної торгівлі і опосередковується господарськими договорами в тому числі і договорами купівлі продажу.

Правове регулювання договорів купівлі продажу здійснюється главою 54 ЦК України.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Жодна із статтей глави 54 ЦК України не зобовязує сторони договору до негайної оплати товару, обовязкового транспортування до покупця, заборони залишати куплений товар у продавця, навпаки ст. 667 ЦК України зобовязує продавця у разі якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобовязаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Представник позивача не заперечила, що отриманий у власність товар не був оплачений у строки, визначені договором купівлі продажу, разом з тим такі дії сторін також не суперечать нормам глави 54 ЦК України і є внутрішньою справою сторін у договорі.

Акт прийому передачі товару, який на думку податкового органу не відповідає вимогам п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, не може бути достатньою підставою для висновку щодо нікчемності договору купівлі продажу товару. Крім того, перевіряючими не враховано доповнення № 1 до акту приймання передачі біологічних активів, в якому визначено всі якісні та кількісні характеристики переданого товару.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із змісту ст. 228 ЦК України, суд приходить до висновку, що цивільні правочини, які порушують публічний порядок є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України, що дає право суду застосувати до сторін правові наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.

Наведене дає суду підставу вважати, що відповідач зобовязаний був довести відповідними доказами намір позивача при укладені зазначеного договору на незаконне заволодіння майном держави, у цьому випадку несплаченими до державного бюджету податками.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатись установленою.

Крім того, на дату проведення перевірки податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 123500 грн. було вже зменшено і донарахування податкових зобовязань у вказаній сумі практично призвело до подвійного оподаткування позивача по одній господарській операції.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що намір сторін у дослідженому договорі, щодо вчинення господарських зобовязань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у судовому засіданні свого підтвердження не знайшов, тому позов необхідно вважати обґрунтованим та повністю доведеним у судовому засіданні дослідженими доказами і його необхідно задоволити.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішень Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000351505/1/7382 від 28.10.2010 року та № 0000351505/2/8806 від 25.11.2010 року.

Постанова в повному обсязі буде виготовлена протягом п'яти з днів закінчення розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2011 року

Суддя/підпис/Д.Д. Гнап

"Згідно з оригіналом" Суддя