Постанова № 15132899, 31.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 13742/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Манукової В.А., Братух М.М., відповідача - Король І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», звернувся до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000220847/0 від 08.07.2010р., №0000220847/1 від 30.07.2010р., №0000220847/2 від 13.08.2010р., №0000220847/3 від 28.10.2010р. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що висновок акту перевірки про несвоєчасну сплату підприємством узгоджених податкових зобовязань по податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам, оскільки податкове зобовязання, визначене декларацією з ПДВ за листопад 2009р. підприємством самостійно не погашене, а тому нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань з ПДВ за листопад є неправомірним.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначив, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях. Посилання позивача на те, що жодна норма чинного законодавства не надає права податковій службі самостійно здійснювати перерозподіл сплачених податкових зобовязань є безпідставними. Просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін по праві, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

СДПІ ВПП у м. Харкові 18.06.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобовязань з ПДВ КП «ВТП «Вода», за результатами якої складено акт за № 2393/47-0/33206804 від 25.06.2010 року.

За висновками акту перевірки встановлено, що підприємство несвоєчасно сплатило суму узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість по декларації за листопад 2009р. в сумі 1872555,71 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0000220847/0 від 08.07.2010р., яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання підприємству нараховано штраф у розмірі 936277,90 грн.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звертався із скаргами до СДПІ ВПП у м. Харкові, ДПА у Харківській області, ДПА України. За результатами розгляду скарг винесене податкове повідомлення-рішення від 08.07.2010 року залишено без змін, а скарги позивача залишені без задоволення, винесені податкові повідомлення-рішення №0000220847/1 від 30.07.2010р., №0000220847/2 від 13.08.2010р., №0000220847/3 від 28.10.2010р.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Згідно з п.5 ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обовязкові платежі) ті інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до п.5 ст.139 Господарського кодексу України коштами у складі майна субєктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих субєктів з іншими субєктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Згідно з п.1 ст.134 Господарського кодексу України субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати ПДВ припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачені джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійною погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що було передбачено підпунктом 6.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами».

Законом України № 2181-ІІІ визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу і виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом № 2181-ІІІ заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

З долучених до матеріалів справи платіжних доручень №5372 від 19.05.2010р., №5422 від 25.05.2010р., №4763 від 02.04.2010р,, №4878 від 12.04.2010р., №4947 від 19.04.2010р, №3735 від 05.05.2010р., №5212 від 12.05.2010р, №3519 від 02.04.2010р., №3725 від 30.04.2010р., №5137 від 05.05.2010р. з урахуванням яких податковим органом зроблено висновок про прострочення позивачем платежів вбачається, що підприємство сплачувало податкові зобов'язання по податку на додану вартість, що виникли в інших податкових періодах (а.с. 61-67).

Згідно п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням вимог вказаної норми права, обовязковою умовою застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання є встановлення факту сплати податку. Судом встановлено, що податкові зобовязання з ПДВ за листопад 2009 року позивачем добровільно не сплачувались, що не заперечується представниками відповідача.

Таким чином, висновок податкового органу, що позивач, сплативши податкові зобовязання з ПДВ згідно платіжних доручень №5372 від 19.05.2010р., №5422 від 25.05.2010р., №4763 від 02.04.2010р,, №4878 від 12.04.2010р., №4947 від 19.04.2010р, №3735 від 05.05.2010р., №5212 від 12.05.2010р, №3519 від 02.04.2010р., №3725 від 30.04.2010р., №5137 від 05.05.2010р. допустив прострочення сплати ПДВ за листопад 2009 року є неправомірним.

Щодо висновку СДПІ ВПП у м. Харкові про допущення позивачем прострочення платежів з ПДВ за листопад 2009р. шляхом сплати податкового зобовязання згідно вимог доручень, зазначеним в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Постановою КМ України №538 від 15.04.2002р. затверджено Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, який встановлює процедуру стягнення податковими органами коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, у разі, коли інші передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заходи з погашення податкового боргу платника податків не дали змоги погасити його у повному обсязі.

Згідно п.п. 9,10 вказаного порядку готівкові кошти, виявлені податковим органом у касі, в тому числі скриньці електронного контрольно-касового апарата, та інших місцях зберігання, за згодою платника податків спрямовуються в рахунок погашення його податкового боргу. У цьому разі посадові особи податкового органу у присутності матеріально відповідальної особи платника податків складають акт спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків за формою згідно з додатком. Копія акта передається платнику податків або уповноваженій ним особі. Готівка в національній валюті того ж дня (у разі проведення вилучення у вечірній час - не пізніше ніж наступного робочого дня) вноситься податковим органом, що склав акт, на погашення податкового боргу платника податків через підприємство зв'язку або установу банку.

На виконання вказаних положень та згідно вказаної процедури, відповідачем, за погодженням з позивачем, були здійснені заходи щодо вилучення готівкових коштів з каси КП «ВТП «Вода», про що свідчать акти про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків, які в подальшому були внесені через установу банку на погашення податкового боргу позивача з ПДВ, про що свідчать квитанції, долучені до матеріалів справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність висновків податкового органу про прострочення позивачем платежів з ПДВ за листопад 2009 року, сплачених згідно вимог доручень згідно Постанови КМ України №538.

Крім того, а акті перевірки відповідачем зазначено, що, серед іншого позивачем погашено податковий борг з ПДВ за листопад 2009р. шляхом сплати коштів платіжними дорученнями №3918 від 26.05.2010р., №4025 від 27.05.2010р.

Як вбачається з копій вказаних доручень, платником визначено призначення платежу як «погашення податкового боргу з ПДВ за 2009 рік», таким чином зарахування відповідачем коштів сплачених згідно вказаних доручень в рахунок сплати ПДВ за листопад 2009 року є правомірним.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та скасування податкових повідомлень рішень №0000220847/0 від 08.07.2010р., №0000220847/1 від 30.07.2010р., №0000220847/2 від 13.08.2010р., №0000220847/3 від 28.10.2010р. в частині зобовязання позивача сплатити штрафні санкції на суму 731249,46 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харків про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000220847/0 від 08.07.2010р., №0000220847/1 від 30.07.2010р., №0000220847/2 від 13.08.2010р., №0000220847/3 від 28.10.2010р., винесені СДПІ ВПП у м. Харкові в частині нарахування штрафних санкцій на суму 731249,46 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" 01,70 грн. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 05 квітня 2011 року.

Суддя Шевченко О.В.