Постанова № 15132004, 12.04.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1860/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єресько Л.О.,

при секретарі Лазаренко У.І.,

за участю:

представників позивача - Сластьон С.В., Котової В.А.,

представника відповідача - Чалої О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод алмазного інструменту"до Державної податкової інспекції у м.Полтавіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09 березня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод алмазного інструменту" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві (надалі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000192305/0 від 25.02.2011 року, яким позивачу було нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38219 грн. 28 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 9554 грн. 82 коп., та № 0000182305/0 від 25.02.2011 року, яким позивачу було нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47 774 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 251 грн. 50 коп.

В обгрунтування своїх позовних вимог зазначали, що підприємством не було допущено порушень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та п.п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого було б занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся. Пояснювали, що висновки податкового органу про нікчемність угоди, укладеної між підприємством позивача та ТОВ "Ольвія Кон", є безпідставними, господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначала, що з огляду на умови договору № 8456/u від 01.07.2010 р. між позивачем та ТОВ «Ольвія Кон» відсутні відомості щодо транспортування придбаного по цьому договору товару, що на думку податкового органу, підтверджує нереальність виконання умов договору. Вказувала, що зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів, оскільки позивач не мав наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, в зв'язку з чим договір укладений з порушенням публічного порядку та є нікчемним.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод алмазного інструменту» (ідентифікаційний код юридичної особи 31175000) є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Полтавської міської ради 21.10.2000 р., про що має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 081421.

Позивач перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Полтаві з 02.11.2000 р. за № 5484 (арк. справи 109 довідка про взяття на облік платника податків від 18.10.2004 р. № 1642), та є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 311750016013) та має свідоцтво № 23471843 серії НБ № 289801 від 20.10.2004 р.

Згідно Довідки АА № 105263 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області 16.12.2009 р., ТОВ «Завод алмазного інструменту» здійснює види діяльності за КВЕД 28.62.0 виробництво інструментів, 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

В період з 20.01.2011 р. по 02.02.2011 р. посадовими особами ДПІ у м. Полтаві була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт № 798/23-6/31175000 від 09.02.2011 р.

Перевірка проведена на підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України згідно постанови судді Київського районного суду м. Полтави від 22.12.2010 р. по справі № 4-719/10, якою було задоволено подання слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Полтавській області ст. лейтенанта податкової міліції Борисенка Т.А. про призначення позапланової виїзної документальної перевірки по кримінальній справі № 10171009033, що порушена 20.08.2010 р. заступником прокурора Полтавської області стосовно невстановлених осіб за фактом придбання та створення суб'єктів підприємницької діяльності ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія Кон», ТОВ «Санбуд», ПНВП «Енергомаш», ПП «ІВК «Алекс хіт», ПП «Арбіс трейд» з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

При цьому мотивом подання, як і підставою для його задоволення вищевказаною постановою суду, слідчим було визначено встановлені досудовим слідством обставини, що позивач на протязі 2008 -2010 років, відображаючи фінансово-господарські взаємовідносини з фіктивними підприємствами ПП «Оптима сервіс» та ПП «Арбіс трейд», сформувало собі податковий кредит на суму близько 62 782 грн. та використовувало вказані підприємства для перерахування грошових коштів за товар, який в дійсності не реалізовувався, а лише виражався в документальному оформленні з метою ухилення від сплати податків.

Однак, проведеною перевіркою вищевикладені обставини не підтвердилися.

Разом з тим, враховуючи, що у постанові про порушення даної кримінальної справи фігурує ТОВ «Ольвія Кон», з яким ТОВ «Завод алмазного інструменту» мало взаємовідносини у перевіряємому періоді, ревізори дійшли висновку, що угода, укладена між позивачем та вказаною особою, є нікчемною з огляду на наступне.

Так, перевіркою встановлено, що 01.07.2010 р. між ТОВ «Завод алмазного інструменту» та ТОВ «Ольвія Кон» укладено договір поставки алмазного інструменту № 8456/U. Окремо представник позивача в ході судового розгляду, звертав увагу суду, що згідно наказу № 5 від 01.07.2010 р. ОСОБА_5 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Ольвія Кон», проте договір від 01.07.2010 р. № 8456/U підписаний директором Босенко В.Д., який приступив до обов'язків згідно наказу № 7 від 20.08.2010 р., та зазначав, що даний факт підтверджує підписання договору не уповноваженою особою та відповідно наслідків нереальності виконання умов договору.

Згідно вказаного договору позивачем був отриманий наступний товар: алмазна паста, алмазна головка шліфовальної форми, алмазне свердло, алмазний правлячий олівець, вставки до різця, розгортки, спеціальні рубашки, алмазні голки та інші інструменти.

Операції з поставки вищевказаного товару були оформлені податковою накладною № 3 від 01.07.2010 р. на загальну суму 104259 грн. 18 коп., в т.ч. ПДВ 17376 грн. (видаткова накладна № 75 від 01.07.2010 р.) та податковою накладною № 40 від 02.08.2010 р. на загальну суму 125056 грн. 52 коп., в т.ч. ПДВ 20842 грн. 75 коп.

Вищевказані господарські операції були відображені в бухгалтерському обліку позивача та включені як до складу валових витрат, так і до складу податкового кредиту підприємства відповідного податкового періоду

В акті ревізори посилалися на протокол допиту свідка від 24.01.2011 р. по кримінальній справі № 10171009033, згідно яких ОСОБА_5 дав показання слідчому, що погодився стати керівником вищевказаного ТОВ за винагороду, питаннями організації фактичної фінансово-господарської діяльності товариства за період з моменту призначення керівником не займався, ніяких договорів на виконання будівельно-монтажних ремонтних та інших робіт не підписував, наймом працівників та субпідрядних організацій не займався, фактично ніяких будівних чи ремонтних робіт не проводив на жодному з об'єктів, де б вони не знаходились.

Також зазначали, що вищевказаний договір не містить відомостей щодо транспортування товару, що на думку податкового органу підтверджує нереальність виконання умов договору та безтоварність операції.

Крім того вказували, що контрагентом ТОВ «Ольвія Кон» податкові зобов'язання за цей період не декларувались та відповідно податки не сплачувались, що згідно висновків ревізорів також підтверджує, що господарські операції фактично не проводились.

Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що підприємством позивача перераховувалися кошти без мети реального настання наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, а тому зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Отже, підприємством порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення нікчемного правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави.

Згідно ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, то такий правочин також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи зазначене перевіркою встановлено та зафіксовано актом перевірки порушення позивачем п.п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року в розмірі 47774 грн., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 38219 грн. 28 коп., в т.ч. у липні 2010 р. 17376 грн. 53 коп., у серпні 2010 р. 20842 грн. 75 коп.

На підставі висновків вищезгаданого акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення рішення № 0000192305/0 від 25.02.2011 року, яким позивачу було нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38219 грн. 28 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 9554 грн. 82 коп., та № 0000182305/0 від 25.02.2011 року, яким позивачу було нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47 774 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 251 грн. 50 коп.

Із вищевказаними рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, надалі Закон про прибуток) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: а) суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; б) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства.

Досліджуючи доводи представника ДПІ у м. Полтаві щодо нереальності виконання умов вищевказаних договорів та безтоварності операцій між позивачем та його контрагентом, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Реальність проведених господарських операцій поставлена під сумнів представниками позивача лише в ході судового розгляду даної справи, вищевказаний акт перевірки не містить висновків про відсутність поставок та руху товару згідно укладеного договору, натомість свої висновки перевіряючі ревізори обґрунтовують наслідками нікчемності правочину.

Позивачем у спростування вказаних доводів ДПІ у м. Полтаві надано оборотно-сальдові відомості по руху товару по постачальнику ТОВ «Ольвія Кон» за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р., згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаному постачальнику.

Також позивачем на вимогу суду надано витяг з Журналу реєстрації доручень на отримання ТМЦ, куди внесено запис № 424 про видачу 01.07.2010 р. доручення ОСОБА_7 (з терміном дії до 17.07.2010 р.) на отримання у ТОВ «Ольвія Кон» ТМЦ згідно рахунку № 75, та запис № 434 про видачу 02.08.2010 р. доручення ОСОБА_8 (з терміном дії до 12.08.2010 р.) на отримання у ТОВ «Ольвія Кон» ТМЦ згідно рахунку № 111.

До матеріалів справи також долучені платіжні доручення (том 1 арк. справи 61 70) про оплату рахунка № 75 від 01.07.2010 р. - від 23.07.2010 р. № 706, від 30.07.2010 р. № 732, від 03.08.2010 р. № 744, від 10.08.2010 р. № 773, від 16.08.2010 р. № 798, про оплату рахунка № 111 від 02.08.2010 р. від 17.08.2010 р. № 802, від 25.08.2010 р. № 822, від 30.08.2010 р. № 833, від 07.09.2010 р. № 865, від 09.09.2010 р. № 885. Всі вище перелічені платіжні доручення мають відмітку відділення № 460 АТ «Укрсиббанку» про списання коштів із рахунків позивача.

Крім того, позивачем надано документи на підтвердження подальшого використання отриманих товарів від ТОВ «Ольвія Кон», тобто реалізації його іншим контрагентам в рамках своєї господарської діяльності, а саме видаткові накладні, податкові накладні, рахунки фактури та виписки банку про перерахування коштів на рахунок позивача за відвантажений товар (том 2).

Таким чином, судом встановлено зміни у структурі активів підприємства позивача у звязку із проведеними господарськими операціями з постачальником ТОВ «Ольвія Кон», що підпадають під визначення обєкта оподаткування, доводи відповідача щодо нереальності та безтоварності вказаних господарських операцій не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р., який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Пунктом 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, надалі Закон «Про ПДВ») встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що контрагент ТОВ «Ольвія Кон» зареєстровано платником податку на додану вартість з 20.07.2006 р. індивідуальний податковий номер 344122516012, свідоцтво № 100230658 серії НБ № 372405, видане ДПІ у м. Полтаві 20.06.2009 р. (том 1 арк. справи 42), то дане підприємство мало право виписувати податкові накладні.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо неналежного оформлення вищевказаних податкових накладних, суд дійшов висновку, що дані накладні мають обовязкові реквізити, визначені вищевказаними нормами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про ПДВ».

Щодо висновку в акті перевірки про нікчемність вищевказаних угод та відповідно безпідставність включення позивачем витрат та формування податкового кредиту в зв'язку з виконанням цих угод до валових витрат підприємства суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемність зазначених правочинів пов'язується відповідачем із відсутністю у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), в звязку з чим не спричиняють реального настання правових наслідків.

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Стосовно доводів відповідача щодо підписання договіру поставки алмазного інструменту № 8456/U від 01.07.2010 р. між зазначеними контрагентами директором Босенко В.Д., який приступив до обов'язків згідно наказу № 7 від 20.08.2010 р., а фактично в той момент директором згідно наказу № 5 від 01.07.2010 р. був ОСОБА_5, в звязку з чим договір підписано не уповноваженою особою та як наслідок свідчить про нереальність виконання умов договору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до змісту ст.241 Цивільного кодексу України право чин, вчинений представником з перевищенням повноважень або взагалі без таких, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правчину.

Якщо ж схвалення не відбулось, то зазначений правочин правових наслідків для того, кого представляють, не тягне і за його позовом визнається судом недійсним на підставі ч. 1 ст. 241, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 239 ЦК України (Рішення, Верховний Суд України/Судова палата у цивільних справах Верховного Суду, від 08.09.2010 р., № 6-11158св10).

Як було встановлено вище судом, даний правочин був визнаний ТОВ «Ольвія Кон» та прийнятий ним до виконання, в звязку з чим було відвантажено товар на адресу позивача, видано необхідні первинні документи, кошти на оплату товару перераховані позивачем саме на рахунки ТОВ «Ольвія Кон»

Судом також встановлено, що вищезазначений договір не був визнаний судом недійсним.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання відповідача на вищевказані висновки акту, як підставу для встановлення нікчемності угоди згідно зі ст. 228 ЦК, а тому не породжують ніяких наслідків, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Непосвідчена ксерокопія протоколу допиту свідка від 24.01.2011 р. по кримінальній справі № 10171009033, згідно яких ОСОБА_5 дав показання слідчому, що погодився стати керівником вищевказаного ТОВ за винагороду, питаннями організації фактичної фінансово-господарської діяльності товариства за період з моменту призначення керівником не займався, не відповідає критеріям належності та допустимості доказів у справі.

Доказів про встановлення в судовому порядку недійсності установчих, первинних та бухгалтерських документів ТОВ «Ольвія КОН» у звязку із заявами ОСОБА_5 про непричетність до діяльності підприємства, відповідачем не надано.

Вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Щодо висновків акту про нікчемність правочину в звязку із невідображенням в податковому обліку результатів вищезазначених господарських операцій ТОВ «Ольвія Кон», су зазначає, що наслідки щодо нікчемних правочинів, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до ст. 10 Закону «Про ПДВ» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що була чинною станом на момент вчинення правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи із наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків (Довідка, Вищий адміністративний суд, від 15.04.2010 р., «Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»).

За таких умов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про податок на додану вартість", статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод алмазного інструменту" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192305/0 від 25.02.2011 року, яким позивачу було нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 38219 грн. 28 коп. (тридцять вісім тисяч двісті дев'ятнадцять гривень двадцять вісім копійок) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 9554 грн. 82 коп. (дев'ять тисяч п'ятьсот п'ятдесят чотири гривні вісімдесят дві копійки).

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000182305/0 від 25.02.2011 року, яким позивачу було нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47774 грн. 00 коп. (сорок сім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1251 грн. 50 коп. (одна тисяча двісті п'ятдесят одна гривня п'ятдесят копійок).

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод алмазного інструменту" судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2011 року.

СуддяЛ.О. Єресько