Постанова № 15131824, 20.04.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

20.04.2011 р. Справа № 2а-555/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. за участю секретаря судового засідання Саловій І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомПП "АПТЕКА", пр. Жовтневий, 340,Миколаїв,54051 доДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, вул. Артема, 1-А,Миколаїв,54000 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2011 №0000022300/0, від 18.01.2011 №0000042300/0 та від 18.01.2011 №0000032300/0, В С Т А Н О В И В: Позивач, відповідно до уточнених позовних вимог, звернувся до відповідача з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення №0000022300/0 від 18.01.2011, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем з податку на прибуток суму 13914,00 грн.;

податкового повідомлення-рішення №0000032300/0 від 18.01.2011, яким визначено суму грошового зобовязання за платежем збору за спеціальне використання водних ресурсів (61,24грн. основний платіж, 1205,31грн. штрафні санкції);

податкового повідомлення-рішення №0000042300/0 від 18.01.2011, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 11131,00 грн..

Вважаючи підстави прийняття оспорюваних повідомлень-рішень (здача в оренду нежитлових приміщень, іншого майна за цінами, що є нижчими за звичайні, використання води іншими особами в комерційних цілях при здачі в оренду нежитлових приміщень та неподання розрахунків зі збору за спеціальне використання водних ресурсів) надуманими, позивач просив про задоволення позову.

Відповідач в запереченях на позов та представник відповідача в судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на законність постановлених податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000022300/0 та №0000042300/0, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва.

В період з 17.11.2010 по 24.12.2010 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.10.207 по 30.09.2010.

За наслідками перевірки складено акт №3994/23-00/30826703 від 29.12.2010 (надалі по тексту акт перевірки). Відповідно до розділу 4 (висновки) акта перевірки перевіркою встановлено порушення ПП «Аптека»:

1. п.п.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13914 грн., у т.ч. за періоди:

2007 рік на суму 1262 грн.( у т.ч. 4 квартал 2007 року 1262 грн.);

1 квартал 2008 року на суму 1266 грн;

півріччя 2008 року на суму 2494 грн.( у т.ч. 2 квартал 2008 року 1228 грн.);

3 квартали 2008 року на суму 3682 грн (у т.ч. 3 квартал 2008р. на 1188грн),

2008 рік на суму 4871 грн. (у т.ч. 4 кв.2008р.1189 грн.) 1 квартал 2009 року на суму 1169 грн;

півріччя 2009 року на суму 2331 грн.( у т.ч. 2 квартал 2009 року 1162 грн.); З квартали 2009 року на суму 3448 грн (у т.ч. З квартал 2009р. на 1117грн),

2009 рік на суму 4569 грн. (у т.ч. 4 кв.2009р. 1121 грн.) 1 квартал 2010 року на суму 1095 грн;

півріччя 2010 року на суму 2155 грн.( у т.ч. 2 квартал 2010 року 1060 грн.); З квартали 2010 року на суму 3212 грн (у т.ч. З квартал 2010р. на 1057грн).

2. п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11131 грн., у т.ч. за звітними періодами:

у 2007 році: жовтень 337 грн.,листопад - 337, грудень -336 грн.

у 2008 році: січень -337 грн., лютий - 336 грн., березень - 339 грн., квітень -332 грн., травень - 326 грн., червень - 324 грн., липень - 317 грн., серпень - 317 грн., вересень- 317грн., жовтень - 316 грн., листопад -318 грн., грудень - 318 грн.

у 2009 році : січень -313 грн., лютий - 311 грн., березень - 311 грн., квітень -314 грн., травень - 310 грн., червень - 615 грн., липень - 297 грн., серпень - 297 грн., вересень- 299грн., жовтень - 295 грн., листопад -295 грн., грудень - 307 грн.

у 2010 році: січень -293 грн., лютий - 293 грн., березень - 290 грн., квітень -283 грн., травень- 283 грн., червень -290 грн., липень - 278 грн., серпень - 281 грн., вересень- 286 грн..

3. п.2.1, п.4.1, п.4.5, п.6.2, п.7.1 р.7 Інструкції №231 «Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту», затвердженої спільним наказом Мінфіну, ДПАУ, Мінекономіки, Мінекобезпеки від 01.10.1999р. №231/539/118/219, ст.30 Водного кодексу України, в результаті чого занижено збір за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 61,24 грн. за 2009-2010 роки.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято:

податкового повідомлення-рішення №0000022300/0 від 18.01.2011, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем з податку на прибуток на суму 13914,00 грн.;

податкового повідомлення-рішення №0000032300/0 від 18.01.2011, яким визначено суму грошового зобовязання за платежем збору за спеціальне використання водних ресурсів (61,24грн. основний платіж, 1205,31грн. штрафні санкції);

податкового повідомлення-рішення №0000042300/0 від 18.01.2011, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 11131,00 грн..

Підставою для визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток є висновки контролюючого органу про заниження позивачем вартості звичайних цін при здачі в оренду нежитлових приміщень, іншого майна повязаним особам та особам, які не є платниками податку на прибуток, в звязку з визначенням субєктом господарювання розміру щомісячних амортизаційних відрахувань на основні фонди 1 групи за даними бухгалтерського обліку, а не за нормами податкової амортизації. В звязку з чим контролюючим органом самостійно визначено «звичайні ціни»та донараховано зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Підставою для визначення позивачеві суми грошового зобовязання за платежем збору за спеціальне використання водних ресурсів є використання води в комерційних цілях ФОП ОСОБА_1, яка орендувала у позивача нежитлове приміщення і фактично користувалася водою при здійснені підприємницької діяльності, проте не мала окремих договірних відносин з водопостачальною організацією.

При розгляді справи також встановлено, що ПП «Аптека»на протязі зазначеного в акті перевірки періоду надавалися в оренду нежитлові приміщення та обладнання, які рахувалися на балансі підприємства у складі 1,2,3 групи основних фондів.

Так, ПП «Аптека»надало в оренду нежитлові приміщення та майно ФОП ОСОБА_2, який є власником та директором ПП «Аптека»:

відповідно до договорів оренди нерухомого майна від 01.04.2007, від 01.03.2008 та від 01.01.2010 ФОП ОСОБА_2 орендовано нежитлове приміщення площею 89,6кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. з балансовою вартістю 210429,45грн., передбачене для використання під аптеку. Орендна плата складала до 01.02.2008 - 200грн. за місяць, а після 01.02.200р. 450грн. в місяць;

згідно договорів оренди майна від 01.04.2007, від 01.03.2008 та від 01.01.2010 ФОП ОСОБА_2 орендовано майно (обладнання) та прилади для аптеки. Орендна плата складала до 01.03.2008 - 50грн. за місяць, після 01.03.2008 100 грн. в місяць.

ПП «Аптека»надало в оренду ФОП ОСОБА_3 (який не є платником податку на прибуток):

згідно договорів оренди нерухомого майна від 01.10.2007, від 31.07.2009 та від 01.07.2010 нежитлове приміщення площею 52,6кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2, балансовою вартістю 193608грн, для використання під аптеку. Орендна плата складала до 01.03.2009 - 200грн. за місяць, після 01.03.2009 450грн. в місяць;

відповідно до договорів оренди майна від 01.10.2007, від 31.07.2009 та від 01.07.2010 обладнання та прилади для аптеки. Орендна плата складала до 01.03.2009 - 50 грн. за місяць, після 01.03.2009 100грн. в місяць.

За даними бухгалтерського обліку підприємства зазначені господарські операції відображено по Дт. рахунку 6134 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками послуг оренди” та по Кт. рахунку №713 «доходи від операційної оренди активів», що відображено у оборотній відомості по рахунку 6134 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками послуг оренди”.

При цьому, головним бухгалтером підприємства щомісяця здійснювався розрахунок орендної плати за звичайними цінами (вказана обставина відповідачем не оспорюється) при наданні в оренду вищезазначеного рухомого та нерухомого майна. Розрахунки орендної плати містять у собі покриття витрат на сплату комунальних платежів та електроенергії, компенсацію сплаченого податку на прибуток і ПДВ, амортизаційні відрахування, коефіцієнт інфляції, а також закладену рентабельність від здійснення оренди у розмірі 5 %.

Орендна плата за звичайними цінами підприємством розраховувалася виходячи:

- з розміру амортизаційних відрахувань за вищезазначені обєкти;

-комунальних послуг та електроенергії, використаної на орендованих обєктах, та вартість яких ПП»Аптека відносила до складу валових витрат;

-рентабельності 5%, та коефіцієнт інфляції;

-податок на прибуток у розмірі 25%;

-ПДВ 20%.

Виходячи з цих розрахунків формувався валовий дохід від операції надання в оренду майна.

Правовідносини, що є предметом судового дослідження в частині правомірності визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, врегульовані ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(нормативні акти чинні на час виникнення правовідносин між сторонами).

Так, відповідно до п.1.18 ЗУ «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з абзацом другим підпункту 1.20.10 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Приписами п. 4.3. ст.4 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків. Рішення про сплату податкових зобовязань приймається у судовому порядку за поданням керівника відповідного органу (пп.4.3.5.).

Таким чином, відповідно до пп.1.20.10 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.4.3.5 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що контролюючим органом прийнято рішення про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість не в спосіб передбачений законом та всупереч приписам податкового законодавства.

Відповідачем, на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності постановлених рішень, не спростував доводи позивача, які в свою чергу узгоджуються з офіційною позицією ДПА України, викладеної в Листі «Про застосування "звичайної ціни"»від 30.09.2009 №21225/7/15-0217, із якої слідує, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу. З метою забезпечення дотримання вказаної процедури, керівник (заступник керівника) податкового органу, керуючись зазначеними нормами, під час перевірки приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань, що складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття, номеру, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування "звичайної ціни", передбачених законом з питань оподаткування тощо. При цьому, у окремих частинах відповідних розділів акту перевірки здійснюється посилання на вищенаведене рішення, зазначається підстава для застосування "звичайної ціни", передбачена відповідним законом з питань оподаткування, механізм і обґрунтування розрахунку у порядку, встановленому пунктом 1.20 Закону для відповідної господарської операції, та елемент податкової бази (обєкту оподаткування), до якого застосовуються "звичайні ціни" тощо. Розраховані з використанням "звичайних цін" суми заниження податкових зобовязань виділяються в окремих частинах відповідних розділів акту перевірки та додатках до нього. Розрахована в акті перевірки внаслідок визначення звичайних цін сума податкових зобов`язань (у т.ч. штрафних санкцій) відображається в рішенні про нарахування податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін (складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття (складання), номеру, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, який перевірявся тощо) та підписується керівником (заступником керівника) податкового органу, як основа подання позовної заяви до суду. За наслідками перевірки платника податків податковий орган:

- з урахуванням підпункту 4.3.5 Закону 2181 готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням „звичайних цін” сум податків (у т.ч. штрафних санкцій) до адміністративну суду в порядку пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України;

- у порядку та строки, встановлені законодавством, надсилає платнику податків податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобовязань (у т.ч. штрафних санкцій) за відповідними податками без урахування нарахованих з використанням "звичайних цін" податкових зобовязань (у т.ч. штрафних санкцій).

Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин в контексті наведених правових норм вказує на неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 18.01.2011 №0000022300/0 та №0000042300/0.

Вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначено суму грошового зобовязання за платежем збору за спеціальне використання водних ресурсів, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 задекларував збір на спеціальне водокористування водних ресурсів у сумі 0,00грн..

Згідно договору ПП «Аптека»з МКП „Миколаївводоканал”, "«Виробник»зобов'язується надавати «Споживачу»послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації відповідно до Правил приймання стічних вод у комунальну каналізацію м. Миколаєва, а «Споживач»зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому «Виробником»послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України".

Перевіркою встановлено, що позивач передавав водні ресурси для використання в господарській діяльності ФОП ОСОБА_4. Так, згідно договорів від 01.02.09 б/н. та від 01.01.10 б/н. ПП «Аптека»надало в оренду ФОП ОСОБА_4 нежитлове приміщення площею 21,2кв.м., (розташованого за адресою АДРЕСА_3 в якому розташовані санвузол, рукомийник з підведенням води, для здійснення підприємницької діяльності з наданням послуг перукарень та салонів. При цьому, позивачем не укладався з ФОП ОСОБА_1 договір про поставку води. Виходячи із зазначеного, збір за спеціальне використання водних ресурсів необхідно було нараховувати та сплачувати позивачу за всю фактично використану воду.

Для вимірювання обсягів використаної води за вищезазначеною адресою позивача зареєстровано один водомір ДУ ТЕК, який фіксує загальний обсяг води, як для власних потреб так і той, що відпускається орендарю.

Згідно рахунків фактур МКП "Миколаївводоканал" обсяг використаної води за адресою МКП "Миколаївводоканал" складає:

1 квартал 2009 року 18м.куб.; 2 квартал 2009 року 45м.куб.; 3 квартал 2009 року 47м.куб.; 4 квартал 2009 року 49м.куб.; 1 квартал 2010 року 47м.куб.; 2 квартал 2010 року 54м.куб.; 3 квартал 2010 року 47м.куб.; 4 квартал 2010 року 51м.куб.

Приписами ст.30 ВК України встановлено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності.

Статтею ст.49 ВК України визначено, що спеціальне водокористування водних ресурсів є платним.

Відповідно до п.2.1 Інструкції «Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в часитні використання води», затвердженої спільним наказом Мінфіну, ДПАУ, Мінекономіки, Мінекобезпеки від 01.10.1999р. №231/539/118/219 (надалі по тексту Інструкція №231) - платниками збору є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни субєкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Пунктом п.4.1 вищенаведеної Інструкції №231визначено, що обєктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі (за винятком обсягу води, переданої населенню) з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Згідно з п.4.5 Інструкції №231 при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб обєктів соціально-культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактичну використану воду з урахуванням обсягу втрат в їх системах водопостачання.

Приписами п.4.5 Інструкції №231 встановлено, що за обсяги, води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладання з останнім договору про поставку води, збір обчислюється та сплачується таким водокористувачем постачальником.

Посилання позивача на абз.2 п.1.7 Інструкції №231 є безпідставним, оскільки вказана норма не стосується позивача, на якого поширюється дія абз.1 п.1.7 вказаної Інструкції №231.

Таким чином, позивач в порушення п.2.1, п.4.1, п.4.5, п.6.2, п.7.1 р.7 Інструкції №231 занизив збір за спеціальне використання водних ресурсів на суму 61,24грн., що вказує на правомірність визначення контролюючим органом податкового зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 61,24грн. та штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до п.120.1 ст.120, абз.2 пп.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у сумі 1205,31грн., а отже є підставою для відмови в вимозі позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2011 №0000032300.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва №0000022300/0 від 18.01.2011.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва №0000042300/0 від 18.01.2011.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Аптека» 3 (три) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний