Постанова № 15131371, 22.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2011 р. № 2а-3481/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників:

від позивача: Рісна Ю.Б., Підгурська О.І.;

від відповідача: Кохан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ЗАТ “Науково-виробниче обєднання “Термоприлад” ім. В. Лаха” до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень від 19.11.2009 р. №0002282320/0 на суму податку на додану вартість в сумі 252981 грн., №0002272320/0 на суму податку на прибуток 129293 грн.; від 19.04.2010 р. №0000842320/4 на суму податку на прибуток 8825,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції),

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено ЗАТ “Науково-виробниче обєднання “Термоприлад” ім. В. Лаха”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів, про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень від 19.11.2009 р. №0002282320/0 на суму податку на додану вартість в сумі 252981 грн., з яких 168654 грн. основний платіж, 84327 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0002272320/0 на суму податку на прибуток 129293 грн., з яких 92079 грн. основний платіж, 37214 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 19.04.2010 р. №0000842320/4 на суму податку на прибуток 8825,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 04.06.2010 р. Розгляд справи відкладався в порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були винесено на підставі акту від 09.11.2009 р. №3412/23-2/04850451 “Про результати планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства науково-виробничого обєднання “Термоприлад” ім. В. Лаха, код за ЄДРПОУ 04850451, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р.”. Висновки вважає безпідставними. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що сума коштів, отримана позивачем від свого дочірнього підприємства “Термоприлад-2” не була оподаткована останнім як дивіденди, а відтак є безповоротною фінансовою допомогою. Посилається на не підтвердження у встановленому порядку валових витрат. Просить у позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З 28.09.2009 р. по 16.10.2009 р. відповідач провів планову перевірку позивача, що підтверджується актом від 09.11.2009 р. №3412/23-2/04850451 “Про результати планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства науково-виробничого обєднання “Термоприлад” ім. В. Лаха, код за ЄДРПОУ 04850451, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р.”. Висновками акту встановлено, зокрема, порушення позивачем а. 4.1.6., 5.1., 5.2.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 92079 грн.; п. 1.7., 4.1., 7.2.3., 7.3.1, 7.4.1., 7.4.4., 7.4.5., 7.5.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 168654 грн. Інші зазначені в акті порушення позивач по цій справі не оскаржує.

На підставі вказаного акту були винесені оспорювані податкові повідомлення-рішення від 19.11.2009 р. №0002282320/0 на суму податку на додану вартість в сумі 252981 грн., з яких 168654 грн. основний платіж, 84327 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0002272320/0 на суму податку на прибуток 129293 грн., з яких 92079 грн. основний платіж, 37214 грн. штрафні (фінансові) санкції; а за результатами апеляційного оскарження було донараховано штрафні санкції та додатково винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2010 р. №0000842320/4 на суму податку на прибуток 8825,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення оспорюваних повідомлень-рішень були висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Так, в п. 3.1. Акту перевірки протягом періоду, що перевірявся, на думку відповідача, було занижено валові доходи на суму 29675 грн., у т.ч. 12075 грн. - за І квартал 2008 р., 17600 грн. - за І квартал 2009 р. Дані суми відповідач вважає безповоротною фінансовою допомогою, отриманою платником податку від його дочірнього підприємства «Термоприлад-2».

Як вбачається з п. 1.1. статуту ДП “Термоприлад 2” Науково-виробничого обєднання “Термоприлад” ім. В. Лаха акціонерного товариства закритого типу, вказана організація створена шляхом його заснування правопопередником позивача. Підприємство здійснює володіння, користування закріпленим за ним майном засновника відповідно до статуту (п. 3.4.), є підзвітним засновнику (п. 5.1.). Підприємство відраховує засновнику кожного кварталу 25% від чистого прибутку, що залишається в підприємства після обовязкових відрахувань в бюджет (п. 5.3.). Згідно із ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Відтак, позивач є субєктом корпоративних прав щодо дочірнього підприємства “Термоприлад 2”.

Згідно п. 1.9. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листів ДП “Термоприлад 2”, останнє на виконання своїх обовязків, передбачених статутом відраховувало позивачу як засновнику відповідні кошти, які у відповідності до зазначеної норми носять характер дивідендів.

У п.п. 7.8.6. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що юридичні особи - резиденти, які отримують дивіденди, не включають їх суму до складу валового доходу (крім постійних представництв нерезидентів). Посилання відповідача на п. 4.2.11 вказаного закону, згідно із яким не включаються до складу валового доходу дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку, але лише ті, що оподатковані у порядку, встановленому п. 7.8. закону, не заслуговує на увагу, враховуючи, що згідно із п. 7.8.2. вказаного закону емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25% від суми дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Згідно із п. 10.1. вказаного закону обовязок нарахування та сплати авансового внеску покладено не на позивача, а на емітента корпоративних прав. Стверджування невиконання дочірнім підприємством “Термоприлад 2” цього обовязку не може породжувати для позивача негативних наслідків.

Відповідно до п. 3.1.2. акту перевірки відповідач вважає безпідставним віднесення у четвертому кварталі 2008 р. до складу валових витрат вартість консультаційно-інформаційних послуг, отриманих від ПП «Інтерлекс ЕС. СІ. ДЖІ.»у сумі 97056 грн. та від СПД ОСОБА_5 у сумі 29850 грн., як такий, що не підтверджений первинними документами та не має звязку із господарською діяльністю позивача.

Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній, нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) - протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статі. (п.п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З матеріалів справи вбачається, що позивач відніс до складу валових витрат вартість консультаційно-інформаційних послуг, наданих згідно з договором від 03.09.2008 р., укладеним між ПП «Інтерсекс ЕС. СІ. ДЖІ.»(виконавець) та ЗАТ НВО «Термоприлад»(замовник), протягом вересня - листопада 2008 р. Договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується актом прийому - передачі виконаних робіт по наданню інформаційно - консультаційних послуг від 27.11.2008 року на суму 116467,20 грн. у в тому числі ПДВ - 19411 грн., за яким позивач отримав інформаційно-консультаційні послуги у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції замовника; правовим супроводом господарської діяльності замовника з питань взаємовідносин з контрагентами (фізичними та юридичними особами), правової оцінки внутрішніх документів, які стосуються господарської діяльності підприємства тощо.

Також позивач відніс до валових витрат вартість консультаційно-інформаційних послуг, наданих згідно з договором від 01.10.2008 р., укладеним з СПД ОСОБА_5, яка надавала консультації ЗАТ НВО «Термоприлад»щодо оформлення первинних документів, відображення на рахунках бухгалтерського та податкового обліку всіх господарських операцій за період з жовтня 2008 р. по 31.12.2008 р. Факт надання зазначених послуг підтверджується підписаними сторонами актами прийому - передачі виконаних робіт від 31.10.2008 р. на суму 9950 грн., від 30.11.2008 р. на суму 9950 грн., від 30.12.2008 р. на суму 9950 грн.

Згідно із листом ДПА України від 28.12.2005 р. № 1178/10/31-106 при укладенні договору про надання консалтингових послуг слід керуватися нормами гл. 63 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої ст. 901 ЦК за договором надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (здійснити певні дії або здійснити певну діяльність), а замовник зобов'язується оплатити ці послуги, якщо інше не встановлено договором. Документом, що підтверджує факт отримання послуг, є відповідний акт. Зі змісту послуг вбачається їх прямий звязок із господарською діяльністю позивача і зворотне не було доведено у встановленому порядку належними доказами.

Відповідно до п. 3.1.2. акту перевірки відповідач визнав безпідставним віднесення у четвертому кварталі 2008 р. до складу валових витрат вартість придбаних у ПП «Євроторг-2012»товарів на загальну суму 81249 грн. (без ПДВ). На думку відповідача, вказана угода поставки, що була укладена між ЗАТ НВО “Термоприлад” та ПП «Євроторг-2012»є нікчемною, оскільки укладена без мети настання реальних наслідків, внаслідок того, що ТОВ «Профліга»(основний контрагент ПП «Євроторг-2012») вело фіктивне підприємництво, на даний час щодо керівників “Профліга” порушена кримінальна справа.

Однак, така позиція відповідача не відповідає п. 5.3. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та суперечить матеріалам справи, з яких вбачається, що 31.10.2008 р. згідно накладної № 1031000003 ЗАТ НВО «Термоприлад»отримав від ПП “Євроторг-2012»захисні гільзи до термоперетворювачів у кількості 300 шт. та лінзи кварцеві у кількості 50 шт. на загальну суму 97496,80 гри. (в т.ч. ПДВ). Факт здійснення поставки вказаних товарів підтверджується зазначеною накладною, яка відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Належних доказів недотримання цих вимог суду не надано, а посилання відповідача на цю обставину обумовлені лише загальною негативною характеристикою діяльності ТзОВ “Профліга”.

Не доведено суду у встановленому порядку належними доказами наявність підстав, з якими закон повязує нікчемність чи недійсність договорів контрагентів позивача із ТзОВ “Профліга”. Згідно із ч. 1 ст. 215, ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а його зміст не може суперечити актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. Однак, доказів недійсності договорів суду не надано, а сам факт належності організації контрагента по ланцюгу до т.зв. групи ризику є недостатнім доказом такому твердженню. Крім того, посилання на відсутність операцій між ТзОВ “Профліга” та ПП «Євроторг - 2012»не тягне за собою з необхідністю відсутність операцій між ПП «Євроторг - 2012»та позивачем. Позивач не несе відповідальності за дотримання закону контрагентами по ланцюгу постачання товару.

Відповідно до п. 3.1.2. акту перевірки відповідач зазначив про безпідставне віднесення у четвертому кварталі 2008 р. до складу валових витрат вартість виконаних з боку ПП Фірма "АМК" будівельно-ремонтних робіт на суму 130484 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 р. - в сумі 21312,50 грн. за І квартал 2008 р. в сумі 61349,80 грн. за 2 квартал 2008 р. - в сумі 47821,70 грн., оскільки проти керівника ПП Фірма “АМК” ОСОБА_7 порушено кримінальну справу за фактом ведення ним фіктивного підприємництва, будь-які господарської операції між ПП Фірма "АМК" та ЗАТ НВО «Термоприлад»відсутні.

Водночас, зазначене посилання не спростовує можливість фактичного виконання договірних зобовязань між ПП Фірма "АМК" та ЗАТ НВО «Термоприлад». З матеріалів справи вбачається, що між вказаними сторонами існували договірні відносини, які виконувались ними, що підтверджується, зокрема, договором від 02.08.2007 р. № 2-8 /2007 та актом виконаних робіт від 31.10.2007 за жовтень 2007 року на суму 25575 грн. (в т.ч. ПДВ 4262,50 грн.); договором від 02.10.2007 р. № 1-10/2007 та актом виконаних робіт від 30.11.2007 за листопад 2007 р. на суму 24973,20 грн. (в т.ч. ПДВ-4162,20 грн.); договором від 18.12.2007 р. № 1-12/2007 та актом виконаних робіт від 25.01.2008 р. за січень 2008 р. на суму 15585,42 грн. (в т.ч. ПДВ 2597,57 грн.); договором від 28.01.2008 р. № 28-1/2008 та актом виконаних робіт від 27.02.2008 р. за лютий 2008 р. на суму 28480,08 грн. (в т.ч. ПДВ-4746,68 грн.); договором від 28.02.2008 р. № 28-2/2008 та актом виконаних робіт від 31.03.2008 р. за березень 2008 р. на суму 29554,32 грн. (в т.ч. ПДВ 4925,70 грн.); договором від 05.03.2008 р. № 05-1/2008 та актом виконаних робіт від 15.04.2008 р. за квітень 2008 р. на суму 57386,04 грн. (в т.ч. ПДВ-9564,33 грн.); договором від 15.04.2008 р. № 15-4/2008 та актом виконаних робіт від 30.05.2008 р. за травень 2008 р. на суму 42597,84 грн. (в т.ч. ПДВ-7099,64 грн.); договором від 01.07.2008 р. № 01-7/2008 та актом виконаних робіт від 08.08.2008 р. за липень 2008 р. на суму 40871,88 грн. (в т.ч. ПДВ-6812 грн.).

Підстави нікчемності таких договорів, передбачені у ст. ст. 203, 215 ЦК України не були доведені суду у встановленому порядку належними доказами.

Відповідно до п. 3.2.1. акту перевірки відповідач посилається на порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок стверджуваного безпідставного коригування податкових зобов'язань в деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2008 р. на суму 47156 грн.; за листопад 2008 р. на суму 41666 грн. Як вбачається з акту перевірки та відображено в бухгалтерському обліку ЗАТ НВО “Термоприлад”, у червні 2008 р. ТзОВ «Еллєнас»перераховано на розрахунковий рахунок ЗАТ НВО «Термоприлад»250000 грн., як попередню оплату за товар, згідно укладеного договору № 150 від 29.05.2008 р. між ТОВ «Еллєнас»(замовник) та ЗАТ НВО “Термоприлад” (постачальник), предметом якого є зобов'язання постачальника виготовити і поставити термоперетворювачі для потреб ВП «ЗАЕС»ДП НАЕК «Енергоатом»відповідно до специфікацій, які є додатками до даної угоди.

Також у червні 2008 р. ЗАТ НВО «Термоприлад»відвантажило на користь ТОВ «Еллєнас»виготовлені товари на загальну суму 282939 грн. в т.ч. ПДВ 47156,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №548 від 23.06.2008 р. на суму 83745,60 грн.; № 549 від 23.06.2008 р. на суму 199193,40 грн.; податковими накладними № 615 від 05.06.2008 р. (сума ПДВ 2950 грн.); № 619 від 06.06.2008 р. (сума ПДВ 25383,33 грн.); № 634 від 11.06.2008 р. (сума ПДВ 13333,33 грн.); № 670 від 23.06.2008 р. (сума ПДВ 624,27 грн.); № 671 від 23.06.2008 р. (сума ПДВ 4865,57 грн.), - загальна сума ПДВ 47156,50 грн. За результатами здійснених господарських операцій заборгованість ТзОВ «Еллєнас»перед ЗАТ НВО «Термоприлад»становила 32939 грн. за поставлені товари. 20.10.2008 р. ТзОВ «Еллєнас»повернуло усі отримані від ЗАТ НВО «Термоприлад»товари на загальну суму 282939 грн. в т.ч. ПДВ 47156,50 грн. Окрім того, 30.10.2008 р. позивач отримав від ТзОВ «Еллєнас»листа про дострокове розірвання договору № 150 від 29.05.2008 р. у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування та необхідність повернення отриманого позивачем авансу на користь ПП «Байза».

Зазначені операції тягнуть зменшення на суму податку на додану вартість та були відображені позивачем у відповідних розрахунках. Відповідач не довів помилковості такого коригування чи невідповідності дійсності зазначених господарських операцій. Покликання відповідача на безпідставність повернення суми авансу не відповідає ст. ст. 513, 516 ЦК України, та не заслуговує на увагу, враховуючи, що відповідач не наділений повноваженнями визначати доцільність вчинення певних господарських операцій. Підстави для таких операцій підтверджені письмовими доказами та не суперечать закону.

При цьому, зменшуючи позивачу суми податкового кредиту, відповідач не посилався на невідповідність податкових накладних вимогам закону. Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, тобто сума податкового кредиту зменшує розмір сплаченого платником податку до бюджету.

Так, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит, не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту чи бюджетного відшкодування Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку на додану вартість до податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Згідно із п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»обєкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Пунктом 7.1., пп. 7.2.1 п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Надані податкові накладні містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 69 -71, 86, 98, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення рішення від 19.11.2009 р. №0002282320/0 на суму податку на додану вартість в сумі 252981 грн., з яких 168654 грн. основний платіж, 84327 грн. штрафні (фінансові) санкції; №0002272320/0 на суму податку на прибуток 129293 грн., з яких 92079 грн. основний платіж, 37214 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 19.04.2010 р. №0000842320/4 на суму податку на прибуток 8825,50 грн. (штрафні (фінансові) санкції)..

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ “Науково-виробниче обєднання “Термоприлад” ім. В. Лаха” (79060, м. Львів, вул. Наукова 3, код ЄДРПОУ 04850451) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяКостів М.В

Повний текст постанови виготовлено 28.03.2011 року.