Постанова № 15131166, 02.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 р. № 2а-10507/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Тизьо Г.М.,

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Головного управління юстиції у Львівській області, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу, -

в с т а н о в и в :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Головного управління юстиції у Львівській області, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд: визнати протиправними дії державного виконавця; скасувати постанову від 06.07.2010 року ВП № 19328186 про накладення штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.; скасувати лист-відповідь виконуючого обовязки начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 10.08.2010 року № 09-01-36/В-8/8141 на скаргу на постанову від 06.07.2010 року ВП 19328186 про накладення штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.; скасувати лист-відповідь начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 14.09.2010 року № 536/07-29/2; скасувати лист-відповідь заступника директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.10.2010 року № 17461-0-33-10/25, № 17462-0-33-10/25, № 17460-0-33-10/25.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови про накладення штрафу, у звязку з тим, що виконавчий лист, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про державну виконавчу службу». Вважає, що видача двох виконавчих листів по одній справі не допускається. Крім цього зазначає, що постанова Галицького районного суду м. Львова від 23.10.2009 року у справі № 2а-889/09, на підставі якої видано виконавчі листи, не набрала законної сили. Додатково, в обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу державної влади, а відтак виконавчі провадження не підвідомчі відповідачу. Зазначені порушення викладалися у скаргах адресованих відповідачу, однак вважає, що прийняті за результатами розгляду цих скарг рішення є протиправними.

Ухвалою судді від 12.11.2010 року відкрито провадження у справі № 2а-10507/10/1370 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови від 06.07.2010 року ВП № 19328186 про накладення штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог у відкритті провадження у вказаній справі відмовлено.

Представником позивача подано до суду зміни до позовної заяви від 25.11.2010 року № 10754/06-22 (вх. № 44542 від 26.11.2010 року), в яких просить суд визнати протиправними дії: державного виконавця при винесенні постанови від 06.07.2010 року ВП № 19328186 про накладення штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.; в.о. обовязки начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо неналежного розгляду ГУ ПФУ у Львівській області від 21.07.2010 року № 6708/06-22; начальника ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо неналежного розгляду скарги ГУ ПФУ у Львівській області від 27.09.2010 року № 8809/06-22, а також просить суд скасувати постанову від 06.07.2010 року ВП № 19328186 про накладення штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи без їх участі не подавали, а відтак, суд ухвалив розглядати справу без їхньої участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2010 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист у справі № 2а-889/09 про зобовязання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 як інваліду війни третьої групи за період з 01.10.1998 року по 31.03.2003 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалась органами Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення»та за Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», за період з 01.04.2003 року по 31.12.2005 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалася органами Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення»та за Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Крім того, 14.04.2010 року Галицьким районним судом м. Львова в тій самій справі № 2а-889/09 видано виконавчий лист про зобовязання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_2 як учаснику бойових дій за період з 01.01.2004 року по 31.12.1995 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалась органами Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення»та за Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.1996 року по 31.09.1998 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалася органами Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення»та за Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Вказані вище виконавчі листи видані на підставі постанови Галицького районного суду м. Львова від 23.10.2009 року у справі № 2а-889/09. У виданих виконавчих листах зазначено, що рішення суду набрало законної сили 03.11.2009 року.

Оскільки, рішення Галицького районного суду м. Львова від 23.10.2009 року № 2а-889/09 позивачем у добровільний термін не виконано, відповідачем у ході проведення виконавчих дій, 06.07.2010 року за невиконання рішення суду до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, протиправність вказаної вище постанови про накладення штрафу позивач обґрунтовує протиправністю постанови про відкриття провадження, невідповідністю виконавчого листа вимогам ст. 19 Закону України «Про державну виконавчу службу», та порушенням правил непідвідомчості виконавчого провадження. Також, зазначає, що постанова Галицького районного суду м. Львова від 23.10.2009 року у справі № 2а-889/09, на підставі якої видано виконавчі листи, не набрала законної сили.

Наведені вище позивачем підстави позову стосуються правомірності видачі виконавчих листів та відкриття виконавчого провадження. Під час розгляду справи судом встановлено, що правомірність винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень від 29.05.2010 року ВП №18962639 та від 20.05.2010 року ВП №19328186 щодо примусового виконання виконавчих листів від 14.04.2010 року та від 12.05.2010 року у справі № 2а-889/09, виданих Галицьким районним судом м. Львова, а також постанови від 28.05.2010 року про результати розгляду скарги позивача № 4541/06-22 від 17.05.2010 року та постанови від 09.06.2010 року про результати розгляду скарги позивача № 5191/06-22 від 03.06.2010 року, відповідності виконавчих документів вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а також дотримання правил підвідомчості виконавчого провадження були предметом розгляду адміністративної справи № 2а-5822/10/1370, за результатами розгляду якої, Львівським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 19.10.2010 року, якою в задоволенні позову ГУ ПФУ у Львівській області відмовлено.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 24 вищенаведеного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника зазначається у виконавчому листі за умови їх наявності, зокрема, якщо така інформація була встановленою під час розгляду справи судом, який виніс рішення по справі. Крім цього, як вбачається з змісту вищенаведених виконавчих листів, в таких міститься інформація щодо номеру справи та дати її розгляду, що є датою винесення судом рішення.

Відповідно до ч.2 ст.20-1 вищенаведеного Закону, на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень: за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади; за якими підлягає стягненню сума боргу від п'яти до десяти мільйонів гривень або еквівалента сума в іноземній валюті.

Пунктом 1.1. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5, встановлено, що головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. З наведеного вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу державної влади, а відтак виконавчі провадження по вищенаведених виконавчих листах підвідомчі відповідачу.

Як вбачається зі змісту ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в виконавчому документі, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. При цьому, норма ст. 30 вказаного Закону передбачає обовязок державного виконавця щодо невідкладного початку примусового виконання, якщо боржник у встановлений державним виконавцем строк добровільно не виконав рішення.

Положення ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження»передбачають загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дій або утриматися від їх вчинення. Так, відповідно до цієї статті, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобовязує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 цього Закону, у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього, рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що позивачем не доведено добровільного виконання рішення суду у строк, наданий державним виконавцем. Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем належним чином використано надані йому Законом України «Про виконавче провадження»права щодо накладення на боржника штрафу та винесення про це постанови, за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду, що зобовязує його виконати певні дії. У звязку з викладеним вище, суд вважає, що постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 06.07.2010 року ВП № 19328186 про накладення штрафу прийнята у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», у звязку з чим, не вбачає підстав для її скасування.

Суд також вважає необґрунтованим твердження позивача про протиправність дій в.о. обовязки начальника ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо неналежного розгляду ГУ ПФУ у Львівській області від 21.07.2010 року № 6708/06-22, начальника ВДВС ГУЮ у Львівській області щодо неналежного розгляду скарги ГУ ПФУ у Львівській області від 27.09.2010 року № 8809/06-22, виходячи з наступного.

Позивач подавав начальнику ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області скарги № 4541/06-22 від 17.05.2010 та № 5191/06-22 від 03.06.2010 року, в яких просив скасувати постанови ВП №18962639 від 29.05.2010 року та ВП №19328186 від 20.05.2010 року. За результатами розгляду вищенаведених скарг відповідачем винесено постанови від 28.05.2010 року та від 09.06.2010 року, якими визнано постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 18962639 від 29.04.2010 року та ВП №19328186 від 20.05.2010 року такими, що винесені без порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, 27.09.2010 року позивач звернувся зі скаргою до ДДВС МЮУ № 8809-06/22, за результатами розгляду якої позивача було повідомлено, що державним виконавцем, згідно з вимогами ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про закінчення виконавчого провадження. За невиконання рішення суду до позивача застосовано штрафні санкції, до Галицького районного суду м. Львова та Львівського окружного адміністративного суду направлено подання про притягнення посадових осіб ГУ ПФУ у Львівській області до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження», скарга на дії чи бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення може бути подана до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

Суд зазначає, що позивачем не доведено поважності причин невиконання рішення суду. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином використано надані йому Законом України «Про виконавче провадження»права щодо накладення на боржника штрафу та винесення про це постанови, за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Положення ст. 19 Конституції України закріплене у ст. 9 КАС України, яка передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А, згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Узагальнюючи викладене вище, суд вважає, що дії відповідачів є правомірними, а постанова про накладення штрафу від 06.07.2010 року ВП № 19328186 винесена у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а тому не вбачає підстав для її скасування. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 березня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.