Постанова № 15130537, 16.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 р. № 2а-12701/10/1370

14 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддяКоморний О.І.,

секретар судового засідання -Керницька І.В.,

від

позивачаБобик Л.В.

відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Бродівський районний центр зайнятості

до ОСОБА_3

пропро стягнення допомоги по безробіттю ,

Обставини справи.

Позивач, Бродівський районний центр зайнятості, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_3, безпідставно одержаної допомоги по безробіттю в сумі 9196 грн. 42 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при розслідуванні страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено факт реєстрації відповідача приватним підприємцем.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, подав письмові заперечення на позов, у яких зазначено, що у період з 01.04.2006 по 11.06.2007 року відповідач був безробітним, оскільки у третьому кварталі 2003 року подано заяву про припинення підприємницької діяльності, не подавались звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням та сплатою податків та зборів, у звязку з чим рішенням Господарського суду Львівської області від 13 листопада 2007 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи ОСОБА_3. Таким чином відповідач вважає, що оскільки існує рішення суду про припинення підприємницької діяльності, діяльністю, що приносить йому дохід не займається, тому мав право на отримання статусу безробітного.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідач, ОСОБА_3, 17.05.2006 року звернувся до Бродівського районного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У заяві відповідач зазначив, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.

Відповідно до наказу № НТ 060517 від 17.05.2006р., відповідача визнано безробітним та призначено виплату допомоги з безробіття терміном 360 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено розслідування страхових випадків, про що складено Акт №227 розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 20.08.2010 року (далі Акт розслідуваня). Відтак, посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду є безпідставним, оскільки саме з цього моменту позивач дізнався про порушення свої прав у звязку з безпідставно виплатою коштів відповідачу.

З Акта розслідування вбачається, що відповідач у період перебування на обліку в центрі зайнятості та одержання допомоги з безробіття був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності фізична особа, що призвело до незаконного отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг за період з 17 травня 2006 року по 12 травня 2007 року.

Згідно п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14 лютого 2007 року, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Згідно п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»відповідач зобовязаний інформувати державну службу зайнятості про цю обставину, як таку, що не давала йому права перебувати на обліку як безробітному та отримувати соціальні послуги.

Пунктом 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»вказано, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території державної на законних підставах, зокрема працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форми власності.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»зайнятість це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Таким чином, відповідач будучи зареєстрованим як субєкт підприємницької діяльності не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати соціальні послуги.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Вміщений у ч. 2 цієї ж статті принцип диспозитивності визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з поданою Бродівським районним центром зайнятості довідкою, сума виплачених відповідачу коштів з 17.05.2006 р. по 11.05.2007р. складає 9196 грн. 42 коп.

Посилання відповідача на рішення Господарського суду, як на доказ не зайняття підприємницькою діяльністю не береться судом до уваги, оскільки відповідно до п.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. А з довідки Єдиного державного реєстру вбачається, що такою датою є 17.06.2008 року.

Відповідно до п.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Для повернення безпідставно одержаних сум, позивачем відповідачу скеровувався витяг з наказу про повернення коштів отриманих обманним шляхом від 21.08.2010 року №230, який залишений відповідачем без будь-якого реагування.

Таким чином на момент звернення до Бродівського районного центру зайнятості відповідач не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати соціальні послуги, а отже позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства Україна, з сторін не стягуються.

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Бродівського районного центру зайнятості (р/р 37175301900022, ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 20848943) кошти у розмірі 9196 (девять тисяч сто девяносто шість) грн. 42 коп.

3.Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.03.2011 року о 09:30.

СуддяКоморний О.І.