Постанова № 15128656, 01.10.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2662/10/0770

Ряд статзвіту № 6.13

Код - 07

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2010 року м. Ужгород

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я. М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою прокурора Іршавського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 5520, 50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, прокурор Іршавського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 5520, 50 грн.

01.10.2010 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Враховуючи вищезазначене та згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (надалі - відповідач) є платником страхових внесків відповідно до ст. 15 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 (надалі - Закон № 1058 від 09.07.2003).

Згідно ст. 4 п. 1 Закону № 400/97- ВР від 26.06.1997 для платників збору, визначених п.1 та п.2 статті 1 цього Закону (а саме субєктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, юридичних та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників) встановлюється ставка збору в розмірі 33,2 відсотків від обєкта оподаткування визначеного п.1 ст. 2 цього Закону (суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Закону України «Про оплату праці»(108/95-ВР), виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а також суми сплати перших пяти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги у звязку з тимчасовою непрацездатністю).

Відповідно до п.1 ст. 14 Закону № 1058 від 09.07.2003 роботодавці - юридичні та фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договором цивільно-правового характеру -являються страхувальниками, тому, згідно до ст. 15 Закону № 1058 від 09.07.2003 вони є платниками страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України та зобовязані сплачувати внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 11.12 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування платники, зазначені в підпункті 2.1.3 пункту 2.1. (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), подають до органу Пенсійного фонду один раз на рік, але не пізніше 1 травня поточного року, розрахунок авансових сум страхових внесків згідно з додатком 24 цієї Інструкції.

За підсумками року платники, зазначені в підпункті 2.1.3 (крім тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) пункту 2.1 цієї Інструкції надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за звітній рік до 1 квітня наступного за звітним роком за формою згідно з додатком 25 цієї Інструкції.

26 березня 2010 року відповідач подав розрахунок № 540, в якому сума доходу на яку нараховуються внески з урахуванням максимальної величини становить 16628, 00 грн., нараховано внесків 33,2 % 5520, 50 грн. належних до сплати страхових внесків, які відповідно до п.6 ст. 17 Закону України № 1058 страхувальник зобовязаний сплатити в установлені строки та в повному обсязі.

Проте, відповідач не сплатив суму страхових внесків на обовязкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті. У звязку з цим заборгованість у відповідача із сплати страхових внесків (недоїмки) до Пенсійного фонду України становить 5520, 50 грн.

Відповідно до п.п.2.1. п.2 Інструкції № 21-1 від 19.12.2003, якщо платник вважає, що орган Пенсійного фонду України не правильно визначив суму зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, такий платник має право звернутися до Пенсійного фонду із скаргою про перегляд цього рішення, яка дається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник вважає за потрібне надати.

З боку відповідача не було звернень із скаргою щодо повідомлень. Тому виходячи з наведеного неоскаржена сума до відшкодування вважається узгодженою між управлінням Пенсійного фонду України в Іршавському районі та ОСОБА_1 Оскільки підприємець не сплатив самостійно нараховані страхові внески за відповідний базовий звітній період, не пізніше 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду визначені ч. 6 ст. 20 Закону України № 1058 від 09.07.2003, то відповідно до п.2 ст. 106 Закону вони стали вважатися простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).

На час розгляду даної адміністративної справи відповідач заборгованість не сплатив.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та ст.ст. 19, 94, 104-107, ч. 6 128, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов прокурора Іршавського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 5520, 50 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 312356, код ЄДРПОУ 20449666) на користь управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 5520, 50 (пять тисяч пятсот двадцять гривень пятдесят копійок) грн.

3.Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Калинич Я. М.