Постанова № 15128502, 17.02.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2а-1981/10/0770

рядок статзвіту 8.2.1

код - 01

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2011 року 16 год. 00 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Андрійцьо В.Д.

при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність № 01/12с від 10 січня 2011 року)

представників відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 57/10/10 від 06 січня 2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дар" до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 січня 2006 року №0000032341/0/33/23-0/32215960/466, від 03 березня 2006 року №0000032341/1/879/23-0/32215960/5492, від 15 травня 2006 року №0000032341/2/2209/23-0/322/5960/12554 та від 24 липня 2006 року №0000032341/3/3168/23-0/32215960/20392 в частині визначення товариству податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 3 011 213, 15 грн. основного платежу та 1 505 607, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дар" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 січня 2006 року №0000032341/0/33/23-0/32215960/466, від 03 березня 2006 року №0000032341/1/879/23-0/32215960/5492, від 15 травня 2006 року №0000032341/2/2209/23-0/322/5960/12554 та від 24 липня 2006 року №0000032341/3/3168/23-0/32215960/20392 в частині визначення товариству податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 3 011 213, 15 грн. основного платежу та 1 505 607, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, мотивуючи тим, що перевіркою було донараховано податок на додану вартість за ставкою 20% до обсягів продажу по експортній операції операції по причині відсутності 5-го аркуша віантажно-митної декларації та зазначив, що під час проведення перевірки оригінал 5-го аркуша ВМД № 702000001/4/005754 від 11 червня 2004 року не представлено у зв'язку з тим, що оригінал зазначеної вантажно-митної декларації вилучено ДДСБЕЗ МВС України, про що свідчить копія протоколу виїмки бухгалтерських документів від 08 жовтня 2004 року. Фактичне вивезення (експорт) товару підтверджується копіями документів ТОВ "Авіакомпанія Аеро Віз", а саме - актом виконаних робіт від 15 червня 2004 року та авіаційною вантажною накладною № 000305 від 14 червня 2004 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснила суду, що позивачем під час перевірки не було надано встановлених Постановою КМУ від 01 березня 2002 року № 243 "Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" доказів на підтвердження факту реалізації комісіонером переданого на комісію товару та вивезення його на митну територію України, а отже операція з продажу товару за договором комісії № 17-03/04 від 11 березня 2004 року не є експортною і протиправно занесена платником податку до податкового обліку за нульовою ставкою. Така операція підлягає оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків у відповідності до п. 6.1.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді Закарпатської області проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Дар" за період з 01 квітня 2004 по 01 липня 2005 року. Даною перевіркою встановлено порушення вимог пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", про що складено акт перевірки № 723/23-0/10/32215960 від 28 грудня 2005 року (а.с. 8-27).

На підставі вищевказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000032341/0/33/23-0/32215960/466 від 10 січня 2006 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 3040833 грн. та застосовано фінансову санкцію у сумі 1520417 грн. У відповідь на апеляційні оскарження платником податків висновків податкового органу таким було винесено податкові повідомлення - рішення від 03 березня 2006 року № 0000032341/1/879/23-0/32215960/54/92, від 15 травня 2006 року № 0000032341/2/2209/23-0/32215960/12554, від 24 липня 2006 року № 0000032341/3/3168/23-0/32215960/20392 не змінюючи при цьому суті порушення та суми податкового зобов'язання.

Так, судом встановлено, що позивачем було укладено договір комісії від 11 березня 2004 року № 17-03/04 з ТОВ «Нафтапродукт»(а.с. 60-64), відповідно до якого комітент (ТОВ «Нафтапродукт») реалізувало нерезиденту України 188100,00 шт. упаковок біологічно активної добавки «Суперпотентин-флора»на загальну суму 2829024 дол. США. Операція з експорту продукції відображена товариством з обмеженою відповідальністю «Дар»у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року, яка була подана до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді 20 липня 2004 року без подання оригіналу 5-го примірника вантажно-митної декларації від 11 червня 2004 року. Заперечуючи проти застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість, відповідач вважає, що надані ним докази вказують на фіктивність господарської операції з вивезення товару за межі митного кордону України.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Господарським судом Закарпатської області в межах справи №2/238 встановлено факт придбання позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю "Лія-Сан" біологічно активної добавки "Суперпротентин Флора".

Матеріалами справи підтверджується факт укладання Договору комісії № 17-03/04 від 11 березня 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дар" та товарситвом з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт". Передача комісіонеру товару - 188100,00 шт. упаковок біологічно активної добавки "Суперпотентин-флора" відбулася у м. Києві, про що свідчить складений 09 квітня 2004 акт приймання-передачі майна на комісію (а.с. 67), підписаний сторонами договору комісії.

Перевезення товару з м. Київ до м. Судак для товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт" виконав приватний підприємець ОСОБА_4, що підтверджується рахунком на оплату б/н від 14 квітня 2004 року (а.с. 239) та актом виконаних робіт від 14 квітня 2004 року (а.с. 240). В подальшому вказаний підприємець надав транспортні послуги ТОВ "Нафтопродукт" з перевезення товару з м. Судак до м. Луганськ і до аеропорту м. Луганськ, що підтверджується Договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25 квітня 2004 року (а.с. 241) та товаро-транспортною накладною від 27 квітня 2004 року (а.с. 242).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт" 25 березня 2004 року уклало контракт №03/03 NP з фірмою "Monolux LLC" резидентом США (а.с. 69). За умовами контракту фірма "Monolux LLC" придбала біологічно активну добавку "Суперпротентин Флора", частина якої належала товариству з обмеженою відповідальністю «Дар».

Факт вивезення біологічно активної добавки "Суперпротентин Флора" за межі митної території України підтверджується договором № 03/03-Н/04 від 30 березня 2004 року (а.с. 77-78, 243-244), укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакампанія "АероВіз" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт"; ВМД від 11 червня 2004 року, на зворотньому боці якої зазначено про вивезення товару 14 червня 2004 року (перебувало під митним контролем), а також актом виконаних робіт по перевезенню від 15 квітня 2004 року (а.с. 82) та авіаційною вантажною накладною від 14 червня 2004 року (а.с. 247).

Крім того, листом начальника Луганської митниці від 30 січня 2007 року № 1-20/832 також підтверджено факт вивезення товару за межі митної території України на підставі вантажно-митної декларації від 11 червня 2004 року № 702000001/4/005754.

У відповідності до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Враховуючи наявну серед матеріалів справи вантажно-митну декларацію від 11 червня 2004 року № 702000001/4/005754 (а.с. 59), якою належним чином оформлено операцію з вивезення (експортування) за межі митної території України товару, суд вважає правомірним застосування позивачем нульової ставки оподаткування податком на додану вартість господарської операції з продажу біологічно активної добавки "Суперпротентин Флора".

Що стосується доводів відповідача про відсутність підстав для експортного бюджетного відшкодування через відсутність в матеріалах справи 5 основного аркуша вантажно-митної декларації від 11 червня 2004 року №702000001/4/005754, то такі спростовуються наступним.

Згідно з пунктом 10 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 року № 163/121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 березня 2002 року за № 295/6583, підставою для експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість платникові податку, що здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), є разом з іншими передбаченими чинним законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») ВМД форми МД-2 (МД-3) з відповідним записом митного органу, засвідчений гербовою печаткою митного органу.

Згаданий вище оригінал 5 основного аркушу вантажно-митної декларації від 11 червня знаходиться в Генеральній прокуратурі України, що підтверджується протоколом виїмки від 08 жовтня 2004 року (а.с. 214-216) та листом від 15 грудня 2006 року вих. №6/2214 УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській області (а.с. 217).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Так, на виконання вищевказаної норми Кодексу адміністративного судочинства України суд звертався до Генеральної прокуратури України з вимогою про надання оригіналу 5 основного аркушу вантажно-митної декларації від 11 червня 2004 року, однак така виконана не була.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо неподання 5 основного аркуша вантажно-митної декларації від 11 червня 2004 року разом із податковою декларацією з податку на додану вартість за червень 2004 року, оскільки таке спростовується наступним.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30 травня 1997 року (в редакції чинній на час подання декларації) декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.

В силу пункту 4. 2 вищевказаного Порядку одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено розділом 5 цього Порядку.

Згідно з пунктом 7. 2 Порядку зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

За приписами пункту 7.3 Порядку при перевірці декларації перевіряється правильність заповнення декларації, проводиться арифметична та методологічна перевірка, наявність та правильність заповнення всіх додатків, які необхідно було подати платнику разом з цією декларацією, а також перевіряється відповідність суми податкового зобовязання, заявленого платником у декларації до сплати в бюджет чи до відшкодування з бюджету, поданим розрахункам.

Відповідно до абзацу 3 пункту 7.4 Порядку, коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобовязання, прихованого від оподаткування.

У відповідності до абзацу 4 пункту 7.4 Порядку на суму податку на додану вартість, донараховану за результатами камеральної перевірки (збільшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, та/або зменшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає відшкодуванню платнику податку з бюджету), виписується податкове повідомлення (податкове повідомлення-рішення).

Враховуючи те, що податковим органом декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Дар" за червень 2004 року прийнята без зауважень, камеральною перевіркою порушень не виявлено, про що свідчить відсутність прийнятих податкових повідомлень-рішень за наслідками такої камеральної перевірки, то позивач має усі підстави стверджувати про подання разом з такою декларацією 5 основного аркуша вантажно-митної декларації від 11 червня 2004 року.

Виїмка органом міліції 08 жовтня 2004 року у ТОВ "Дар" 5 основного аркуша вантажно-митної декларації від 11 червня 2004 року пояснюється тим, що при одній із чергових перевірок податковим органом сум бюджетного відшкодування позивача за період з червня по жовтень 2004 року, службовою особою відповідача було помилково разом з іншими документами повернуто оригінал 5 основного аркуша вантажно-митної декларації від 11 червня 2004 року. В свою чергу відповідальні особи товариства цього не помітили. Підтвердження факту проведення інших, ніж позапланова документальна перевірка, за результатами якої складено акт від 27 січня 06 року за № 8/14-011/10/32215960, представником позивача подано суду копію журналу реєстрації перевірок товариства з обмеженою відповідальністю "Дар".

Доводи відповідача, які грунтуються на матеріалах кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт" по факту контрабанди біологічно активної добавки "Суперпротентин-Флора" суд не бере до уваги, так як особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України). Вирок суду серед матеріалів справи відсутній, а отже, жодних обставин, що мають значення для справи не встановлено, як це передбачено ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Сам факт порушення кримінальної справи не є доказом у справі адміністративної юрисдикції.

Судом також встановлено, що поступлення валютних коштів на банківський рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт" - комісіонера за Договором комісії № 17-03/04 від 11 березня 2004 року (а.с. 60-64), укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Дар" від фірми "Techologic Investment LLC", а не від фірми "Monolux LLC", з якою товариство з обмеженою відповідальність "Нафтопродукт" уклало Контракт № 03/03NP від 25 березня 2004 року (а.с. 69-72) пояснюється укладанням 25 березня 2004 року між фірмами Investment LLC»та LLC»Договору № 4 про перевід боргу (а.с. 237-238).

Відповідно до даного Договору № 4 про перевід боргу фірма "Techologic Investment LLC" прийняла на себе грошові зобов'язання фірми "Monolux LLC" за контрактом № 03/03NP від 25 березня 2004 року, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт".

Фірма "Techologic Investment LLC" грошові зобовязання фірми "Monolux LLC" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт" виконало повністю. В свою чергу товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт" повністю виконало свої грошові зобовязання перед товариством з обмеженою відповідальністю "Дар" за Договором комісії № 17-03/04 від 11 березня 2004 року. Дійсність вказаних розрахунків підтверджується самим відповідачем в акті перевірки.

Отже, суд не вбачає в діях товариства з обмеженою відповідальністю "Дар" порушень встановлених законодавством правил ведення господарської діяльності, які б могли призвести до порушення приписів спеціального законодавства з питань оподаткування ПДВ, що підтверджується листом № 249-3 від 13 березня 2006 року СВ ПМ ДПА у Закарпатській області, згідно з яким в порушенні кримінальної справи по факту вчинення злочину службовими особами товариства з обмеженою відповідальністю "Дар" передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України відмовлено за мотивами ст. 6 п. 2 КПК України, тобто за відсутністю складу злочину.

З врахуванням вищезазначеного суд приходить до переконання, що позов є підставним і підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариств аз обмеженою відповідальністю "Дар" - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 10 січня 2006 року № 0000032341/0/33/23-0/32215960/466, від 03 березня 2006 року № 0000032341/1/879/23-0/32215960/5492, від 15 травня 2006 року № 0000032341/2/2209/23-0/32215960/12554, від 24 липня 2006 року № 0000032341/3/3168/23-0/32215960/20396, якими до товариства з обмеженою відповідальністю "Дар" застосовано податкове зобов'язання у сумі 4 561 250, 00 грн., в тому числі 3 040 833, 00 грн. - за основним платежем та 1 520 417, 00 грн. - за штрафними санкціями.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Андрійцьо В.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 21 лютого 2011 р.

Суддя Андрійцьо В.Д.