Постанова № 15128150, 15.04.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2011 р. справа № 2а/0570/3569/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

прокурора Ноздрьова С.В.,

представника позивача Кутенко А.В.,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської 17, адміністративну справу за позовом прокурора м. Краматорська Донецької області в інтересах Краматорського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Краматорська Донецької області звернувся до суду з позовною заявою в інтересах Краматорського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що прокуратурою м. Краматорська Донецької області проведена перевірка в Краматорському міському центрі зайнятості щодо додержання вимог Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Перевіркою встановлено, що згідно з п. п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III, п. п. 2.7, 2.9 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 20.11.2000 року, на підставі наказу Краматорського міського центру зайнятості 26.01.2007 року № НТ 070126 ОСОБА_2 було призначено допомогу по безробіттю.

Краматорському міському центру зайнятості при звіренні бази даних платників до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та бази даних осіб, зареєстрованих як безробітні стало відомо, що ОСОБА_2 зареєстрована як підприємницької діяльності з 08.10.1999 року.

Згідно з п. «б» ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать громадяни, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та наданих соціальних послуг.

Тому прокурор просить стягнути з відповідача незаконно отриману суму допомоги по безробіттю за період з 26.01.2007 року по 13.12.2008 року у 6 530, 77 грн.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити у повному обсязі.

час розгляду справи, надійшли заперечення на позов відповідача, в яких відповідач зазначив, що вона дійсно з 1999 року по 2009 була зареєстрована як підприємницької діяльності - фізична особа. За весь період діяльності не вела, найману працю не використовувала ніякого доходу підприємницької діяльності не отримувала.

При заповненні документів для отримання статусу безробітної Центр зайнятості не вимагав ніяких документів для підтвердження того, що на момент подання заяви відповідач не суб'єктом підприємницької діяльності.

Також відповідач ОСОБА_2 надала заяву суду про застосування ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просила залишити адміністративний позов без розгляду, оскільки позивач, на думку, подав позов поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відповідачем подано заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та на підставі наявних у доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника прокурора, представника позивача, перевіривши матеріали справи обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Відповідно до заяви 26.01.2007 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до Краматорського міського центру зайнятості з проханням вирішити питання про працевлаштування, в якій зазначила, що у якості фізичної особи-підприємця не зареєстрована (а.с. 13).

Згідно з актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення 15.10.2010 року № 102010-31 встановлено, що ОСОБА_2 не повідомила центр зайнятості, що на момент отримання допомоги по безробіттю зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця.

14.10.2010 року директором Краматорського міського центру зайнятості підписано наказ про повернення коштів ОСОБА_2

02.02.2011 року Краматорським міським центром зайнятості направлено претензію ОСОБА_2, яку остання отримала 11.02.2011 року.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проведена 21.04.2009 року (а.с.10).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» державна реєстрація засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного реєстру.

Частиною 3 ст. 46 зазначеного вище Закону передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно п. ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в до зайнятого населення, належать громадяни, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Отже, на момент в службі зайнятості ОСОБА_2 належала до зайнятого населення, що унеможливлювало надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, але вона в порушення вимог чинного законодавства про зайнятість населення, не повідомила про здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» змінами та доповненнями, застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, сума отриманої допомоги відповідачем за період з 26.01.2007 року по 13.12.2008 року склала 6 530, 77 грн. (а.с.11).

Відповідно до п. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307, якщо час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати, у тому числі встановлені час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо повернення вирішується у судовому порядку.

Щодо посилань відповідача на застосування судом ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що право позивача на звернення до суду виникає відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти. Як вбачається з матеріалів справи, відмову відповідача добровільно сплатити кошти позивач отримав 16.02.2011 року (а.с.20). Саме з цього моменту у позивача виникає право на звернення до суду. Таким чином суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов прокурора м. Краматорська Донецької області в інтересах Краматорського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Краматорського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, відшкодування незаконно отриманої допомоги по безробіттю у 6 530, 77 грн. (шість тисяч пятсот тридцять гривень сімдесят копійок) на розрахунковий рахунок № 37173300901059 Управління Держказначейства Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 23419575, з вказанням: «повернення допомоги по безробіттю за ОСОБА_2».

Постанова постановлена у нарадчій та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 15 квітня 2011 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 20 квітня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної через суд першої який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка подає, до суду апеляційної Апеляційна скарга на постанову суду першої подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання постанови суду.

Суддя Голуб В. А.