ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2011 р. Справа № 2а/0270/1002/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,
при секретарі судового засідання: Драло Лілії Олександрівни
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
відповідача 1 : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;
відповідача 2 : ОСОБА_3 - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ДМС"
до: 1. Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича, 2. Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправними та скасування рішення № 159 від 11.01.2011р. та вимоги № 250 від 02.02.2011р., визнання протиправними дій
ВСТАНОВИВ :
В лютому 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ДМС» з позовом до голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука Олександра Васильовича, до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування рішення № 159 від 11.01.2011р., податкової вимоги № 250 від 02.02.2011р. та визнання протиправними дій.
Позов мотивовано тим, що в січні 2011 року ТОВ «ДМС» було отримано повідомлення ДПІ у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В2» № 0000692300 від 09.03.2010р. Після отримання вказаного рішення позивач звернувся до ДПІ у м. Вінниці з проханням надати копію рішення про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000692300 від 09.03.2010р. Листом від 16.02.2011р. за № 8372/23 було направлено копію рішення № 159 від 11.01.2011р. про скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у м. Вінниці від 09.03.2010р.. Крім того, 02.02.2011р. ДПІ у м. Вінниці винесено податкову вимогу № 250, якою визначено позивачу необхідність термінового погашення податкового боргу з ПДВ в сумі 746047 грн. На думку позивача, внаслідок прийнятих головою ДПА у Вінницькій області рішень ТОВ «ДМС» позбавлено права на зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів, а зараховану суму визначено як податковий борг, який підлягає негайній сплаті. Рішення голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. № 159 від 11.01.2011р., податкову вимогу ДПІ у м. Вінниці № 250 ТОВ «ДМС» та дії щодо її прийняття вважає протиправними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях (а.с. 28,29), просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні не погодився із заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях ( а.с. 44-48). Крім того, зазначив, що ДПА у Вінницькій області при винесенні оскаржуваного рішення діяла у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні також не погодився із заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях ( а.с. 40-42). Наголосивши на тому, що ДПІ у м. Вінниці при винесенні оскаржуваної податкової вимоги діяла у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що як юридична особа товариство з обмеженою відповідальністю «ДМС» зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 16.10.2003р. реєстраційний номер 24901446Ю0030778, код за ЄДРПОУ 32719282, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.10.2003р. за № 1082.
На підставі направлень від 28.01.2010р. за № 30/23, від 11.02.2010р. за № 56/23, виданих ДПА у Вінницькій області, головними державними ревізор-інспекторами Кравченко Н.О., Полонським О.С., Григор'євою С.В., згідно з п. 2 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ДМС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 57/2320/32719282 від 24.02.2010р. (а.с.80-96).
Вказаною перевіркою встановлено ряд порушень законодавства, зокрема, порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. та п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.2, 7.7.3 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 808875 грн.
За результатами перевірки ДПІ у м. Вінниці прийнято та направлено на адресу позивача податкове повідомлення - рішення форми «В2» № 0000692300 від 09.03.2010р., яким збільшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 808875 грн..
Вказане податкове повідомлення-рішення ТОВ «ДМС» не оскаржувалось, визначена податковим органом сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 808875 грн. зараховувалась з зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.
11.01.2011р. головою Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітруком О.В. прийнято рішення № 159, яким, відповідно до ст.. 55 Податкового кодексу України, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000692300 від 09.03.2010р., як таке, що застосоване в порушення п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
02.02.2011р. Державною податковою інспекцією у м. Вінниці винесено та направлено позивачу податкову вимогу № 250 (форма Ю), відповідно до якої позивачу визначено необхідність термінового погашення податкового боргу з ПДВ в сумі 746047 грн.
Вирішуючи спір по суті суд визнає заявлені вимоги позивача обґрунтованими виходячи з наступного.
Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.
Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Суд не може погодитись з обґрунтуваннями відповідачів, викладеними у письмових запереченнях та зазначених в усних поясненнях представників в судових засіданнях, що оскаржуване рішення ДПА у Вінницькій області є правомірним, оскільки преревіряючими при проведені перевірки та прийняті податкового повідомлення рішення за формою В2 не досліджено формування податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, не досліджено надмірну сплату ПДВ до бюджету постачальниками. Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.
Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Як вбачається з оскаржуваного рішення та пояснень представників відповідачів, останнє прийнято на підставі статті 55 Податкового кодексу України, відповідно до п. 55.1 якої, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Судом встановлено, що одним з мотивів прийняття цього рішення було порушення працівниками органів ДПС наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість” при проведенні перевірки щодо правомірності формування Товариством податкового кредиту.
На думку суду, вони самі по собі не є достатніми підставами для скасування результатів перевірки, оскільки вони є актами індивідуальної дії та носять рекомендаційний характер. Як стверджувалось в судовому засіданні представником позивача, накази ДПА України, на які посилається відповідач, за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, в розумінні Указу Президента “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”№493/92 від 03.10.1992р. та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом МЮ України №34/5 від 12.04.2005р., зареєстрованого в МЮ України 04.2005р. за № 381/10661.
Так, згідно п. 1.4. Порядку, нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі за встановленою законодавством процедурою, спрямований регулювання суспільних відносин, що містить норми права, не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Накази ДПА України №350 від 18.08.2005р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість”, №515 від 03.09.2004р. “Методичні рекомендації щодо попереднього розгляду декларацій з ПДВ” не були зареєстровані в МЮ України, а відтак не набули статусу нормативно-правового акту.
Згідно з листом МЮ України №1286-09-24 від 20.07.2009р., методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, оскільки носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер, і відповідно до пп. "е" п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.92 р. № 731, на держреєстрацію не подаються.
Разом з цим за результатами проведеної правової експертизи Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005р. №350 встановлено, що вони містять нові правові норми, що зачіпають права, свободи й законні інтереси платників ПДВ та, відповідно, підлягають держреєстрації в установленому законодавством порядку.
Проте, вони не зареєстровані у Мін'юсті та не набирали чинності в установленому законодавством порядку.
З такою позицією ТОВ “ДМС” погоджується і суд.
Крім того, на думку суду, оскаржуване рішення винесено передчасно, так як не ґрунтується на обєктивно встановлених фактах та обставинах.
Його винесенню мала б передувати перевірка, яка б встановила безпідставність отримання позивачем бюджетного відшкодування, в результаті порушення положень ЗУ “Про податок на додану вартість”, що цілком було б логічним.
Проте, відповідачем цього зроблено не було, тому оскаржуване рішення винесено не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, з порушення прав добросовісного платника податків.
Відтак, воно не відповідає вимогам ч. 2 ст. 3 КАС України і є протиправним.
Також слід відмітити те, що відповідно до ст. 12 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” вiд 04.12.1990 року № 509-XII Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Однак, головою ДПА у Вінницькій області не було встановлено, а в судовому засіданні відповідачами не доведено, що податкове повідомлення-рішення форми "В2" ДПІ у м. Вінниці не відповідає вимогам чинного законодавства. Самі по собі допущені, на думку відповідача 1, перевіряючими під час проведення перевірки порушення, які б впливали на прийняте рішення форми “В2”на час прийняття оскаржуваного рішення не доведено.
Крім того, як зазначалось вище, методичні рекомендації в даному випадку не слід ототожнювати із актами законодавства про які йде мова у ст. 12 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Дане правове застосування може мати місце лише щодо суті правовідносин, тобто правомірності формування бюджетного відшкодування, підтвердженого або спростованого шляхом проведення відповідної перевірки.
Оскільки судом встановлено, що дії голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. щодо винесення рішення № 159 від 11.01.2011 року та саме рішення є протиправними, то відповідно і податкова вимога ДПІ у м. Вінниці № 250 від 02 лютого 2011 року прийнята на виконання вказаного рішення та дії щодо її винесення також є протиправними.
Відтак, суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішення голови ДПА у Вінницькій області № 159 від 11.02.2011р. та податкова вимога ДПІ у м. Вінниці № 250 від 02.02.2011р. підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. (стаття 86 цього Кодексу).
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником позивача в судовому засіданні повністю доведено правомірність своїх вимог, однак відповідачами не надано суду достатньо доказів в обґрунтування своєї позиції у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Методичними рекомендаціями щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, Законом України "Про податок на додану вартість", Податковим кодексом України, Конституцією України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В. № 159 від 11.01.2011р. про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000692300 від 09.03.2010р.
3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо прийняття податкової вимоги № 250 від 02.02.2011р.
4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 250 від 02.02.2011р.
5. Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДМС" (вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 33685506) судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
СуддяСвентух Віталій Михайлович
Судове рішення № 15127799, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 22.04.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/1002/11. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: