Єдиний державний реєстр судових рішень ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2011 р. м.ВінницяСправа № 2а/0270/281/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : Захаркевича Т.С.,
відповідача : Вознюка В.В., Роздобудька П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Фортеця-СМ"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Фортеця СМ» із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень.
За результатами планової виїзної перевірки, оформленої Актом перевірки ДПА у м. Вінниці встановлено заниження підприємством податку на прибуток та податку на додану вартість, внаслідок чого були прийняті податкові повідомлення рішення за № 0000142310/0 і № 0000132310/0, якими позивачу донараховано суму податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 9329098 грн. та по податку на прибуток в сумі 10801256 грн.
З урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.99-101 Т.4), які надійшли від позивача, ТОВ «Фортеця- СМ» не визнає податкові повідомлення рішення № 0000142310/0 та № 0000132310/0 та не погоджується з висновками Державної податкової інспекції у м. Вінниці про порушення податкового законодавства ТОВ «Фортеця СМ» та нарахованими санкціями.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини, просив їх задовольнити та зазначив, що ДПІ у м. Вінниці неправомірно врахувала суми до податкового зобовязання по податку на прибуток, що надійшли за операції з цінними паперами, а саме 24000000 грн. за 1-пів. 2006 року., оскільки відповідно до п.п.7.6.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами. Тому, податок на прибуток ТОВ «Фортеця СМ» не нараховується, оскільки в даному конкретному випадку доходи дорівнюють витратам згідно з реєстром отриманих та переданих векселів, а за ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скорегованого валового доходу на суму витрат платника податку.
Більше того, донарахування податку на додану вартість було зроблено з урахуванням сум за операції з цінними паперами, а саме: за травень 2006 року - на суму 401233 грн. та за червень 2006 року на суму 400000 грн., які в свою чергу не підлягають оподаткуванню відповідно до п.п.3.2.1. п. 3.2. Закону України «Про податок на додану вартість».
Стосовно врахування коштів в сумі 3862944 грн. за квітень 2006 року, позивач зазначає, що вказана сума підтверджена податковими накладними за даний період, крім того, з 16.12.2003 року по 01.07.2006 року у позивача проводились перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника, якими порушень виявлено не було.
Відповідач надав суду заперечення на позовну заяву (а.с.60-64 Т.1; а.с.56-59 Т.6 ), відповідно до яких зазначив, що податковим органом при проведенні перевірки було встановлено відсутність підтверджених витрат, а надходження коштів на розрахунковий рахунок підтверджується виписками банку. Заниження податкових зобовязань по податку на прибуток виникло: у звязку з не включенням за 1 півріччя 2004 року 1860 грн. до скоригованого валового доходу, які надійшли від ПП «Мода-Трейд», що підтверджується випискою банку від 21.04.2004р.; у звязку з не включенням за 1 півріччя 2006 року до скоригованого валового доходу 24000000 грн., які надійшли від ТОВ «Лан», що підтверджується виписками банку від 30.05.2006р. та 30.06.2006р.
Заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість виникло у звязку: не включенням 4800 000 грн. до оподаткованого обороту по ПДВ за травень-червень 2006 року, які надійшли від ТОВ «Лан», що підтверджується виписками банку від 30.05.2006р. та від 30.06.2006р.; не включенням 1860 грн. до оподаткованого обороту по ПДВ за квітень 2004 року, які надійшли від ПП «Мода-Трейд», що підтверджується виписками банку від 21.04.2004р.
Окрім того, перевіркою було встановлено завищення ТОВ «Фортеця СМ» податкового кредиту по податку на додану вартість, що підтверджується наступним: у квітні 2006р. позивачем було віднесено до податкового кредиту суму 3445350 грн. за придбаний товар у ПП «Карнеро-Лайн» на суму 20672101грн., але товарність зазначеної операції не підтверджується, разом з тим відповідно до податкової декларації за квітень 2004 року по податку на додану вартість, поданої ПП «Карнеро-Лайн» обсяги поставок складають 1589213 грн., у тому числі сума податкового зобовязання складає 317843 грн. Відповідачем зазначено також те, що на підтвердження сум податкового кредиту за квітень та травень позивач не надав жодних документів.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях та просили суд у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
На підставі направлень від 14.11.2006р. № 2361/23, від 12.12.2006р. № 2602/23, від 26.12.2006р. № 2647/23, від 17.01.2007р. № 78/23 виданих ДПІ у м. Вінниці, Поплавською Мариною Володимирівною головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором 1 рангу сектору перевірок базових галузей економіки відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у м. Вінниці, Кривонос Ольгою Феодосіївною - старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором 2 рангу відділу погашення прострочених податкових зобовязань проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.12.2003р. по 30.09.2006р., за результатами якої складено акт № 84/2310/32754332 від 23.01.2007р. ( а.с.8-34 Т.1).
Виявлені під час перевірки та зафіксовані у вказаному акті порушення полягали в тому, що позивачем не дотримано вимоги п.3.1., ст.3 п.п.4.1.1. п. 4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р., зокрема підприємством занижено податок на прибуток в сумі 6000465 грн., у тому числі за 2004 рік на суму 465 грн. по господарській операції з приватним підприємством «Мода - Трейд» та за 2006 рік у розмірі 6000000, 00 грн. по господарських операціях з купівлі-продажу векселів по договорам № 24/1 від 22.06.2006 року та № КВ-28 від 19.05.2006 року.
Окрім того, було встановлено порушення п.п.7.3.1. пп. 7.4.5. п. 7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у заниженні підприємством податку на додану вартість в сумі 4664549 грн., за квітень 2004 року 372 грн. по господарській операції з приватним підприємством «Мода Трейд», за квітень 2006 року - 3862944 грн., за травень 2006 року 401233 грн., червень 2006 року 400 000 грн.
На основі вказаного акту були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000142310/0 від 23.01.2007 року по податку на додану вартість в сумі 9329098 грн. ( з яких 4664549 грн. основний платіж, 4664549 грн. пеня) (а.с.35 Т.1) та № 0000132310/0 від 23.01.2007 року по податку на прибуток в сумі 10801256,00 грн. ( з яких 6 000 456 грн. основний платіж, 4800791 грн. пеня) (а.с.36 Т.1).
Відповідно до п.п.3.1.4. п. 3.1. акту перевірки № 84/2310/32754332 перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток на суму 6000465 грн., з яких за перше півріччя 2004 року на суму 465 грн. та за перше півріччя 2006 року на суму 6000000 грн.
Відповідно до первинних бухгалтерських документів позивача підтверджено факт не включення до скоригованого валового доходу коштів у розмірі 1860 грн., що надійшли від ПП «Мода-Трейд» 21.04.2004р., з яких 465 грн. становить податок на прибуток. Крім того, цей факт підтверджено представником позивача у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
З первинних бухгалтерських документів позивача, вбачається, що у першому півріччі ТОВ «Фортеця-СМ» здійснювало операції з цінними паперами, а саме: операції з купівлі-продажу векселів, що підтверджується матеріалами справи.
Так, відповідно до договору купівлі продажу № КВ 26 між ТОВ «Фортеця СМ» та ТОВ «Ірбіс» від 18.05.2006р. ТОВ "Фортеця-СМ" придбало у ТОВ "Ірбіс" від імені якого діяло ТОВ "Івто" простий вексель № 3227995479 на суму 12000000 грн. (а.с.89 Т.2).
У порушення п.1.1. договору ТОВ "Фортеця-СМ" не оплатило купівельної вартості векселя коштами на рахунок ТОВ "Ірбіс", а розрахувалось власним простим векселем вартістю 12 000 000грн.
Суд не бере до уваги висновок, зазначений в акті перевірки №84/2310/32754332 стосовно контрагента ТОВ «Фортеця-СМ»- ТОВ «Ірбіс», щодо визнання недійсним свідоцтва про його реєстрацію та установчих документів на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області, оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 28.12.2006 року у справі № 22ц-3694/20096р. рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03.05.2006р. про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ірбіс" скасовано.
На підставі договору купівлі-продажу векселів № 23/1 від 22.06.2006р., ТОВ "Фортеця-СМ" від імені якого діяло ВАТ "Інвестиційна компанія "ОВІБА-ІК "придбало у ТОВ "Кванта-П" прості векселі № 3227998562 та № 3227999566 на суму 12 000 000 грн.(а.с.94-96 Т.2).
Оплата згідно договору проводиться шляхом оплати купівельної вартості векселя на рахунок ТОВ "Кванта-П" або цінними паперами. За зазначеною угодою ТОВ "Фортеця-СМ" розрахувалось з ТОВ "Кванта-П" власним простим векселем вартістю 12 000 000грн.( а.с.94-96 Т.2)
Крім того, між ТОВ "Фортеця-СМ" та ТОВ "Лан" були укладені угоди № КВ 28 від 19.05.2006р. (а.с. 90-92 Т.2) та № 24/1 від 22.06.2006р. (а.с.39-42 Т.1, а.с.154-158 Т.4), відповідно до яких ТОВ "Фортеця-СМ" продало три прості векселі, придбані за угодами № КВ-26, № 23/1, за які ТОВ "Лан" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "Фортеця-СМ" 24 000 000грн. Кошти в сумі 24 000 000грн., які поступили від ТОВ "Лан" проведені по балансовому рахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами".
За ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.
Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються Законом.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
З урахуванням ст. 3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону.
Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6.ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
За угодами № КВ -28 від 19.05.2006р. та № КВ-24/1 від 22.06.2006р. на рахунок ТОВ «Фортеця-СМ» від ТОВ «Лан» було перераховано 24000000 грн., які відповідно до вищевказаного закону включаються до валового доходу та є об'єктом оподаткування. Сума податку на прибутку від зазначеного доходу становить 6 000000 грн., які не були зазначені позивачем у податковій декларації з податку на прибуток.
Таким чином, сума 6 000 465 грн. податку на прибуток, донарахована податковим органом ТОВ «Фортеця-СМ» підтверджується матеріалами справи та є такою, що відповідає дійсності.
Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження ПДВ в сумі 4664549р., у тому числі за квітень 2004 року на суму 372 грн., за квітень 2006 року на суму 3862944 грн., за травень 2006 року на суму 401233 грн. та за червень 2006 року 400000 грн.
Згідно п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п.7.2.3., 7.2.4. п.7.2. ст. 7 вищевказаного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
В силу п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товару (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
Визначення поняття "цінні папери" Закон України "Про податок на додану вартість" не містить, проте у п.1.17. ст.1 зазначено, що корпоративні права, пов'язана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, кошти, цінні папери, деривативи, товари, дивіденди, проценти, роялті, кредит, депозити, лізинг (оренда), бартер, безоплатно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (обігу), основні фонди та нематеріальні активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Так, за п.1.6. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Таким чином, за п.4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до п. 4.8. ст.4 вищевказаного Закону у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.
У квітні 2004 року позивачем були занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 372 грн. у звязку з не включенням до податкового обороту 1860 грн., які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Фортеця-СМ» від ПП «Мода-Трейд», що підтверджується випискою банку від 21.04.2004 року.
У квітні 2006 року ТОВ «Фортеця-СМ» отримало від ПП «Карнеро-Лайн» товари на суму 20672101 грн., у тому числі ПДВ з яких 3445350 грн. Сума ПДВ 3 445350 грн. включена до податкового кредиту за квітень 2006 року, товарність операції не підтверджена, окрім того, у судовому засіданні встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість ПП «Карнено-Лайн» за квітень 2006 року № 95814 від 19.05.2006 р. обсяги поставок складають 1589213 грн., сума податкового зобовязання з яких складає 317843 грн., а з травня по вересень 2006 року ПП «Карнеро-Лайн» подавало податкові декларації з податку на додану вартість з прочерками.
Досліджений в судовому засіданні факт обсягу поставок товарно-матеріальних цінностей ПП "Карнеро-Лайн" по податковій декларації № 95814 підтверджує безтоварність операцій та ставить під сумнів податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ "Фортеця-СМ".
Крім того, наявність податкових та видаткових накладних, виданих постачальниками та оформлених із дотриманням чинного законодавства є обов'язковою підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість, але не є вичерпною, оскільки предметом доказування є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення сум податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями.
Суд критично оцінює дії щодо віднесення позивачем сум до податкового кредиту по податку на додану вартість по таким операціям, оскільки, враховуючи доводи відповідача, прослідковується фіктивність зазначених господарський операцій.
Будь-яких інших доказів, які спростовують фіктивність даних господарських операцій, позивачем надано не було, а також не було ініційовано їх витребування.
Таким чином, сума 3445350 грн., включена позивачем до податкового кредиту не підтверджена доказами по справі, а тому вважається такою, що безпідставно віднесена до суми податкового кредиту.
Сума 417594 грн., яка віднесена позивачем до податкового кредиту у квітні 2006 року податковими та видатковими накладними не підтверджується, а відтак до податкового кредиту не може бути віднесена.
Також судом встановлено, що у травні 2006 року ТОВ «Фортеця-СМ» не включило до складу податкового зобовязання суму 7400 грн., з якої 1233,33 грн. становить податок на додану вартість за поставку товарів ПП «Будакадем-В», що підтверджується реєстром виданих податкових накладних ТОВ «Фортеця-СМ» за період з 01.05.2006р. по 31.05.2006р. (а.с.12 Т.3).
Заниження податку на додану вартість на суму 400000 грн. за травень 2006 року та 400000 грн. за червень 2006 року підтверджуються наступним чином.
18 травня 2006 року ТОВ «Фортеця СМ» уклало договір поставки з ВАТ «Кожанський цукровий завод», за яким останній зобовязувався поставити, а ТОВ «Фортеця-СМ» оплатити цукровий пісок в кількості 6146 тон по ціні 3254,15 грн./тону. Загальна вартість поставки складала 24 000000 грн. (а.с.83-86 Т.3).
29 травня 2006 року між ТОВ «Фортеця-СМ» та АТ «Банк Велес" була укладена кредитна угода № 2605-29-15 про отримання ТОВ «Фортеця-СМ» кредиту в сумі 12000000 грн. на поповнення обігових коштів. На виконання угоди № 2605-29-15 АКТ "Банк Велес" 29.05.2006 р. перерахував 12 000 000 грн. на поточний рахунок ТОВ "Фортеця-СМ", які цього ж дня були перераховані ВАТ "Кожанський цукровий завод" як попередня плата за цукор на виконання угоди № 18 від 18.05.2006р.
30 травня 2006 року на поточний рахунок ТОВ "Фортеця-СМ" надійшли кошти в сумі 12 000 000грн. без ПДВ від ТОВ "Лан" як плата за цінні папери. У цей же день кошти, отримані від ТОВ "Лан" були перераховані АТ "Банк Велес" в рахунок погашення кредиту згідно кредитної угоди № 2605-29-15.
За користування кредитом позивачем було сплачено 6 666,67 грн.
Таким чином, кредит та відсотки за користування кредитом були погашені повністю.
20 червня 2006 року між ТОВ «Фортеця-СМ» та АТ «Банк Велес» була укладена друга кредитна угода № 2606-20-19 про отримання ТОВ «Фортеця-СМ» кредиту в сумі 12000000 грн. на поповнення обігових коштів.
На виконання угоди № 2606-20-19 АТ "Банк Велес" 29.06.2006р. перерахував 12 000 000 грн. на поточний рахунок ТОВ "Фортеця-СМ", які цього ж дня були перераховані ВАТ "Кожанський цукровий завод" як попередня плата за цукор.
30 червня 2006 року кошти, отримані від ТОВ "Лан" в сумі 12 000 000грн. були перераховані АТ "Банк Велес" в рахунок погашення кредиту згідно кредитної угоди № 2606-20-19, а також позивачем було сплачено 6 666,67 грн. відсотків за користування кредитом.
Відповідно до реєстру отриманих податкових накладних (а.с.11,13 Т.3), позивач перерахував ВАТ «Кожанський цукровий завод» 24000000 грн. відповідно, з яких 4000000 грн. складає податок на додану вартість і відноситься до податкового кредиту.
Окрім того, у травні та червні 2006 року ТОВ «Фортеця-СМ» здійснювало операції з купівлі-продажу векселів, а саме: відповідно до договору купівлі-продажу № КВ-28 від 19.05.2006р. ТОВ «Фортеця СМ» від імені, за рахунок та в інтересах якого діяло ТОВ «Івто» продало ТОВ «Лан» простий вексель № 3227995479 на суму 12000000 грн. (а.с. 90-92 Т.), а також відповідно до договору купівлі-продажу № 24/1 від 22.06.2006р. ТОВ «Фортеця-СМ» продало ТОВ «Лан» простий вексель № 3227998562 та № 3227999566 за 12000000 00 грн. (а.с.39-42 Т.1, а.с.154-158 Т.). Сума ПДВ від вказаних операцій, яка включається до податкового кредиту за травень та червень 2006 року становить 4 800000 грн.
Кошти у сумі 24000000 грн., які поступили від ТОВ «Лан» проведені по балансовому рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».
Таким чином, враховуючи суму податкового кредиту ТОВ «Фортеця-СМ» внаслідок придбання цукру і перерахування коштів 29.05.2006р. та 29.06.2006р. ВАТ «Кожанський цукровий завод», а також з огляду на суму податкового зобовязання внаслідок продажу векселів ТОВ «Лан» за угодами від 19.05.2006р. та 22.06.2006р., сума податкового зобовязання податку на додану вартість за травень та червень 2006 року становить 800000 грн.
При винесенні судового рішення суд не враховує висновки судово-бухгалтерських експертиз № 36 від 02.08.2007 року та № 2310 від 12.05.2008 року, оскільки вважає їх необґрунтованими та такими, що викликають сумнів щодо їх правильності та неупередженості. Відповідно до ч.5 ст.82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Так, зокрема у висновку № 36 експерт зазначає, що в акті документальної перевірки не наведені документально підтверджені докази щодо величини валових витрат, які відносяться до об'єктів, по реалізації яких отримано валовий дохід, а саме по реалізації цінних паперів та не визначено структуру валових витрат, яка повинна включати номінальну вартість цінних паперів.
Експерт не врахував, що питання не стоїть в номінальній вартості цінних паперів, а валові витрати визначаються відповідно до ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платником податку самостійно у поданих податкових деклараціях, а працівниками податкового органу перевіряється правильність відображення даних податкового та бухгалтерського обліку.
У частині "дослідження" висновку № 2310, експерт перелічує нормативно-правові акти, а саме Закон України "Про обіг векселів в Україні", Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та зазначає, що чинне законодавство не містить заборони щодо здійснення розрахунків у вексельній формі за операціями з купівлі-продажу цінних паперів, у тому числі і за операціями з купівлі-продажу векселів.
Чинне законодавство не містить заборони щодо проведення господарських операцій з цінними паперами, у тому числі у вексельній формі, але містить деякі вимоги та встановлює певний порядок проведення господарських операцій з цінними паперами, у тому числі з векселями.
Відповідно до п.п. 3.2.1. п.3.2. ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" Не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.
Норми цього підпункту не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських та особистих чеків, цінних паперів, розрахункових та платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток.
Ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" містить визначення термінів, які вживаються у вказаному Законі, де зазначено, що термін "цінні папери" вживається у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Під час судово-бухгалтерської експертизи експерт не врахував, що відповідно до п.1.6. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення відносяться до товарів, а відтак, до операцій з цінними паперами належать до бази оподаткування, визначеної п.1.4. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".
Крім того, з урахуванням п.4.8. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.
Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковим органом правомірно винесені податкові повідомлення-рішення, суми визначені у податкових повідомленнях-рішеннях у судовому засіданні знайшли своє фактичне підтвердження, а заявлені позовні вимоги не відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України.
Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України
Повний текст постанови виготовлений 13.04.2011р.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович
Судове рішення № 15127742, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 07.04.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а/0270/281/11. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: