Постанова № 15127323, 12.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2011 р. Справа №2а-2009/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабанова А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАУ"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представників позивача –ОСОБА_1, довіреність №б/н від 16.11.2010,

представників відповідача –не з'явився.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2011 відкрито провадження по справі і закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що 19.05.2010 Товариством з обмеженою відповідальністю "РАУ" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим була подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 , що була прийнята в електронному вигляді на районному рівні, що підтверджується відповідними квитанціями №1, №2, доданими до справи.

21.05.2010 на адресу позивача був спрямований лист №10344/10/15-2 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010, оскільки підприємство віднесено до “категорії ризику”, та на підставі рішення робочої групи в рамках проведення операції “Бюджет”. Також, згідно повідомлення позивачу запропоновано надати нову декларацію з ПДВ за квітень 2010.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі –Закон 2181), Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі –Закон про ПДВ). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У зв’язку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовідношень, що є предметом судового розгляду.

Статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону 2181 визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 7.2.8 пунктом 7.2 статтею 7 Законом про ПДВ визначено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 10.6 ст. 10 Закону про ПДВ визначено, що форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються відповідно до закону.

Пп. 4.1.2 Закон 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N166, що зареєстрований у Мінюсті України 09.07.1997 за №250/2054, зі змінами та доповненнями (далі –Порядок №166).

Пунктом 1.1 Порядку N 166 визначено, що подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону 2181. Пунктом 1.2 - декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону про ПДВ.

Певні вимоги до заповнення податкової звітності викладені у відповідних розділах Порядку №166, де у пункті 3.3. зазначено, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Дослідивши надану позивачем податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010, суд не встановив порушення Порядку, та лист ДПІ у м. Ялта АР Крим №10344/10/15-2 від 21.05.2010 не містить в собі будь-якого обгрунтування причин невизнання декларації підприємства з ПДВ за квітень 2010, відповідачем не надано жодних зауважень щодо коректності відображення обов' язкових реквізитів поданої податкової декларації.

Аналізуючи зміст частини третьої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону N 2181 суд зауважує на тому, що відповідач має право, а не обов'язок не визнавати податкову декларацію. При цьому зазначене обумовлює обґрунтоване безстороннє, добросовісне та розсудливе рішення. Як випливає з зазначеного підпункту закону підставою для не визнання податкової декларації є наступні критерії: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Оцінюючи логічний, ряд зазначених підстав, перелік яких є вичерпним, суд вважає, що зміст цих підстав визначає умови за яких здійснити належне оброблення декларації податковій службі є неможливим. При цьому така неможливість фактично має об'єктивний характер як по суті (відсутність чисел, рядків та іншого, що унеможливлює фактичну обробку декларації по суті) так і за правосуб'єктним аспектом (юридичних наслідків) оформлення і подання платником податків відповідної декларації. Представник відповідача в судовому засіданні жодним чином не зміг пояснити та/або спростувати обставин, за якими неможливо провести оброку поданих платником податків декларацій.

Крім того, ДПІ у м. Ялта складений акт невиїзної документальної перевірки №2740/32542412/15-2 від 11.06.2010 з питання ненадання ТОВ "РАУ" податкової декларації з ПДВ за квітень 2010, за висновками акту податковий орган наполягає на застосуванні штрафних санкцій по п.п.17.1.1 ст. 17 Закону України №2181.

Позивач не погодившись з актом перевірки №2740/32542412/15-2 від 11.06.2010 подал заперечення.

Не визнаючи надану позивачем податкову звітність за квітень 2010 з ПДВ відповідач спирався на регламент взаємодії між структурними підрозділами органів ДПІ в АР Крим відносно відпрацювання підприємств при проведенні операції “Бюджет”, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне зауважити наступне.

На підставі акту перевірки №2740/15-2/32542412, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення

- від 06.07.2010 №0001961502/0 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції на підставі підпункту “а” пункту 4.2.2., п. 4.2 ст. 4,абзацу 1 підпункту 17.1.1. Закону 2181 у сумі 170,00 грн.

- від 07.09.2010 №0001961502/1 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції на підставі підпункту “а” пункту 4.2.2., п. 4.2 ст. 4,абзацу 1 підпункту 17.1.1. Закону 2181 у сумі 170,00 грн.

- від 24.11.2010 №0001961502/2 про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції на підставі підпункту “а” пункту 4.2.2., п. 4.2 ст. 4,абзацу 1 підпункту 17.1.1. Закону 2181 у сумі 170,00 грн.

Суд виходить з того, що відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою безумовного виконання протоколу наради у Прем'єр-міністра України ОСОБА_2 від 03.04.2010 та постанови координаційної наради керівників правоохоронних органів України за участі Президента України від 12.03.2010 щодо підвищення ефективності контрольно-перевірочної роботи, виявлення та руйнування схем ухилень і мінімізації податкових зобов'язань, Державною податковою адміністрацією України 09.04.2010 прийнятий наказ №236 “Про введення в дію операції “Бюджет”, який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Наказом Державної податкової адміністрації України від 27.09.2010 №737 “Про внесення змін до наказу ДПА України від 09.04.2010 №236”затверджений Регламент взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України щодо відпрацювання підприємств при проведенні операції "Бюджет", який також не пройшов державної реєстрації.

Відповідно до вимог Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” є обов’язковим. Зазначені накази не можуть бути застосовані судом при вирішенні даного спору.

Крім того, протокол засідання Прем’єр - міністра України ОСОБА_2 від 03.04.2010, постанова координаційної наради керівників правоохоронних органів України за участю Президента України від 12.03.2010, а також на накази ДПА України від 09.04.2010 №236 “Про введення в дію операції “Бюджет” та від 27.09.2010 №737“Про внесення змін до наказу ДПА України від 09.04.2010 №236”, взагалі не містять посилання на можливість невизнання податковим органом податкової декларації, а навпроти, зобов’язують податкові органи поглибити перевірочну роботу.

Разом з тим суд зазначає. що пунктом 4.2.2 статті 4 Закону 2181 встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

З метою розширення переліку платежів, на які поширюється форма Акта про результати камеральної перевірки, і встановлення строків проведення таких перевірок ДПА України видано наказ від 17.07.2006 р. № 416 “Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів”, зареєстрований у Мін'юсті України 26.07.2006 р. за № 872/12746 (за текстом –наказ № 416), та скасовано наказ № 616. Строки проведення камеральних перевірок податкових декларацій (розрахунків) визначено у п. 3 зазначеного наказу. Так, камеральні перевірки податкових декларацій (розрахунків) щодо зазначених вище загальнодержавних і місцевих податків і зборів проводяться посадовими особами органів державної податкової служби протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій (розрахунків), базовий податковий (звітний) період для яких дорівнює календарному місяцю

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність повноважень податкового органу провести камеральну перевірку за необхідність витребувати з платника податків додаткові документи та винести відповідне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не додані до матеріалів справи рішення робочої групи в рамках проведення операції “Бюджет” про підстави невизнання звітності відповідача у якості податкової декларації з ПДВ за квітень 2010. Також відповідачем не надано правового обґрунтування саме наявності повноважень податкового органу у разі віднесення підприємства до “категорії ризику” не визнавати його податкову звітність.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, тому суд скасовує податкові повідомлення-рішення , винесені на підставі необгрунтованого акту перевірки.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Порядок розподілу судових витрат визначений у частині 3 вказаної статті, де зазначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У судовому засіданні, що відбулося 12.04.2011 проголошена вступна та резолютивна частина постанови. У повному обсязі постанова складена 19.04.2011.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 06.07.2010 №0001961502/0, від 07.09.2010 №0001961502/1, від 24.11.2010 №0001961502/2 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАУ" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Ольшанська Т.С.