Постанова № 15127300, 24.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

24 березня 2011 р. 12:28 Справа №2а-14427/10/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпак"

до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1 - пред-к, дов. №1 від 25.05.2010 р.

від відповідача – ОСОБА_2 – пред-к, дов. № 1054/0/10 від 20.08.2010 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінпак» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000420023/0 від 22.04.2010 р., № 0000420023/1 від 14.05.2010 р., № 0000420023/2 від 23.07.2010 р., №0001621502/0 від 18.10.2010 р. Вимоги мотивовані тим, що під час проведення відповідачем позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ було неправомірно прийняти рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові .

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 13.12.2010 р., надав заперечення на позов, в яких вказав на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 25.01.2011 р., заявив клопотання про зупинення провадження у справі до отримання від податкової міліції податкових накладних, щодо постачання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Континент» у травні-серпні 2010 р. Представник відповідача не заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі для направлення відповідного запиту.

Суд ухвалою від 25.01.2011 р. зупинив провадження по справі до отримання від Управління податкової міліції Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі АР Крим відповіді на запит.

Після надіслання на адресу суду витребуваних документів провадження по справі було поновлено.

Представники позивача та відповідача наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів документальну невиїзну перевірку достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень-серпень 2010 р., за результатами якої 18.10.2010р. склав акт № 55/1502/33793896. У зазначеному акті зафіксоване порушення п.1.8 ст.1 , п.п. 7.7.1, 7.7.2 , 7.7.10 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що призвело до завищення до відшкодування з бюджету сум ПДВ за квітень-серпень 2010 р. в сумі 259441 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 18.10.2010р. прийняте податкове повідомлення – рішення № 0001621502/0 , згідно з яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 р. на 1788 грн. , за травень 2010р. – на 37847 грн., за червень 2010р. – на 153405грн., за липень 2010 р. – на 17562 грн., за серпень 2010р. – на 48839 грн.

Працівники податкового органу провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податків у банку за лютий, березень 2010р. ,за результатами якої 19.04.2010р. складений акт № 129/23/33793896. У зазначеному акті перевірки зафіксований висновок про порушення платником податків п.1.8 ст.1 , п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за лютий 2010р. на 87553 грн., за березень 2010р. – на 122698 грн.

За наслідками вивчення матеріалів вказаної перевірки відповідачем 22.04.2010р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000420023/0, згідно з яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 р. на 87553 грн. , за березень 2010 р. – на 122698 грн.

Позивач відповідно до ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який діяв на час проведення перевірки відповідачем, звернувся до нього зі скаргою, в який просив скасувати зазначене податкове повідомлення – рішення. Йому було відмовлено у задоволенні цієї скарги.

Відповідачем 14.05.2010 р. було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000420023/1 згідно з яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 р. на 87553 грн. , за березень 2010 р. – на 122698 грн.

В подальшому ДПА в АРК не була задоволена скарга позивача на податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті за результатами вивчення матеріалів акту перевірки № 129/23/33793896 від 19.04.2010 р.

Відповідачем 23.04.2010 р. було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000420023/2 згідно з яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 р. на 87553 грн. , за березень 2010 р. – на 122698 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час проведення перевірок позивача та прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено поняття бюджетного відшкодування , яким визначалась сумою, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У випадку якщо товари (роботи, послуги), були виготовлені і/або придбані , частково використовувались в оподаткованих операціях , а частково ні, в суму податкового кредиту включалась та частина сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідала частині використання таких товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях звітного періоду (п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 цього Закону було визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначались для їх використання в господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховувалась у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

У п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було встановлено, що платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування , подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався , зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування .

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час проведення перевірок та прийняття податкових повідомлень-рішень, сума бюджетного відшкодування формувалась як від’ємне значення різниці між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягала бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідним було фактичне отримання товару (послуги) для їх використання в господарській діяльності платника податків.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в період часу, за який ним заявлено про відшкодування ПДВ , здійснював постачання на експорт PVC та фольгових капсул, яки він придбав у ТОВ «Континент», яке їх безпосередньо виготовляло.

В акті перевірки № 129/23/33793896 від 19.04.2010 р. зазначено,що під час вивчення правомірності та обґрунтованості зазначення сум ПДВ , яки підлягають відшкодування платнику податків за лютий та березень 2010р., не встановлено порушень порядку ведення податкової звітності, не встановлено наявність у нього правовідносин з платниками податків, установчі документи яких визнані недійсними , укладення суб’єктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів.

В силу викладеного, вивчивши надану позивачем звітність за вказаний період часу, витребувані судом документи бухгалтерського обліку, яки підтверджують проведення операцій по постачанню товарів на адресу , проведення розрахунків за них, подальший їх продаж нерезидентам ,суд вважає ,що знайшов підтвердження факт відсутності у податкового органу правових підстав для зменшення заявлених платником податків сум бюджетного відшкодування по ПДВ за лютий та березень 2010р.

Матеріали справи свідчать про те, що в акті перевірки № 55/1502/337 від 18.10.2010р. зафіксовано правильність розрахунку позивачем сум відшкодування ПДВ, зазначених ним у податковій звітності за квітень-серпень 2010 р. В той же час з причин ненадання платником податків первинних документів, які свідчать про підтвердження перерахування ним грошових коштів на рахунок контрагентів, податковим органом зроблений висновок про помилковість витребування ним відшкодування ПДВ на суму 259441грн.

Судом встановлено,що до проведення перевірки органами податкової міліції були вилучені первинні бухгалтерські документи платника податків, в тому числі і по розрахункам, яки перевірялись відповідачем. На вимогу суду надані копії бухгалтерської документації позивача щодо проведення розрахунків за товар , суми сплаченого ПДВ по яких в подальшому були відображені ним у податковій звітності за квітень-серпень 2010р.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, податковим органом не надано доказів того, що товар, розрахунок за який був здійснений платником податків , ним не отриманий, він мав можливість в подальшому реалізувати його у зазначених обсягах після придбання у інших постачальників.

За таких обставин суд вважає доведеним те , що на час подання податкової звітності за квітень-серпень 2010 р. позивач мав реальну можливість використовувати у своїй господарській діяльності придбаний у ТОВ «Континент» товар. В силу викладеного, приймаючи до уваги доведеність факту отримання товару, проведення розрахунків платником податків ,подальшого використання товару у господарській діяльності останнього, керуючись зазначеними вище положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час проведення перевірки , суд приходить до висновку, що позивач мав право віднести до податкового кредиту (включити в суму бюджетного відшкодування) суми сплаченого ним ПДВ.

На підставі викладеного, беручи до уваги розрахунок сум податкового відшкодування ПДВ за квітень-серпень 2010 р. , суд вважає, що існують підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень - рішень відповідача, прийнятих за результатами вивчення матеріалів перевірки від 18.10.2010р.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.03.2011 р. , були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 01.04.2011 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі № 0000420023/0 від 22.04.2010р., № 0000420023/1 від 14.05.2010р., № 0000420023/2 від 23.07.2010р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі №0001621502/0 від 18.10.2010р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпак» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Яковлєв С.В.