Постанова № 15127220, 14.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2011 р. об 11:33 Справа №2а-14471/10/4/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представників сторін:

від позивача - Кожевнікова А.С.;

від відповідача - Мельник І.А;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року №0000120700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 110108,00 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Так позивач зазначає, що ним віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку сплачені ТОВ "Корабел-Сервіс" у ціні придбаних послуг з виконання складальних, зварювальних та інших робіт. Податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину із даним контрагентом із посиланням на невідповідність його приписам статті 203 Цивільного кодексу України, відсутність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених цих правочином і, як наслідок, ухилення від сплати до бюджету податку на додану вартість. В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Корабел-Сервіс" є посередником, постачальником послуг є ПП "Антарес-М", у якого у відповідному періоді були відсутні основні основні фонди, який не придбавав та не реалізовував товарно-матеріальних цінностей; угоди за участі цієї особи не надають позивачу права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позивач зазначає, що укладена із ТОВ "Корабел-Сервіс" угода мала реальний характер, податковий кредит з ПДВ сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Ухвалами суду від 11.11.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 08.12.2010 року призначено у справі судову бухгалтерську експертизу, зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 15.02.2011 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, у яких вказав, що перевіркою, проведеною податковим органом встановлено господарські взаємовідносини між позивачем і ТОВ "Корабел-Сервіс". Останній у свою чергу є посередником; постачальником придбаних позивачем робіт є ПП "Антарес-М", у якого, за даними звітності, наданої до податкових органів, були відсутні наймані працівники, необхідні умови для здійснення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди та виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби. На думку представника відповідача вказані угоди укладені без наміру створення реальних правових наслідків правочину, з метою, що явно суперечить інтересам держави і суспільства і повязані із отриманням платником податку податкової вигоди. Із посиланням на положення ст. ст. 203, 207, 208, 215, 228 Цивільного кодексу представник відповідача вважає угоди вищевказаних підприємств нікчемними, і як наслідок такими, що не надають позивачу права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 14307251, є платником податків і зборів, на податковому обліку знаходиться в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за січень і лютий 2010 року, за наслідками перевірки складено акт від 27.09.2010 року №327/07-00/14307251 (а.с. 10-27). Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168, тут і далі нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), що призвело до завищення суми податкового кредиту за лютий 2010 року на 110108,00 грн. та відповідно суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2010 року на 110108,00 грн.

На підставі даного акту, відповідно до підпунктів "б" і "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року №0000120700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 110108,00 грн.

Судом встановлено, що в основу висновків відповідача про порушення позивачем правил оподаткування покладено встановлений під час перевірки факт наявності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ "Корабел-Сервіс" (зварювальні роботи). Останній у свою чергу є посередником, постачальником робіт, придбаних позивачем є ПП "Антарес-М", у якого, за даними звітності, наданої до податкових органів, були відсутні наймані працівники, необхідні умови для здійснення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди та виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби. За даними акту перевірки угоди укладені без наміру створення реальних правових наслідків правочину, з метою, що явно суперечить інтересам держави і суспільства і повязані із отриманням платником податку податкової вигоди. Із посиланням на положення ст. ст. 203, 207, 208, 215, 228 Цивільного кодексу в акті перевірки зроблено висновок, що угоди вищевказаних підприємств є нікчемними, і як наслідок такими, що не надають позивачу права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у лютому 2010 року суми ПДВ, сплачені в ціні робіт постачальнику (ТОВ "Корабел-Сервіс", який, у свою чергу видав покупцю 27 податкових накладних, які виписані у лютому 2010 року (а.с. 52-79). Недоліків щодо форми та змісту вказаних податкових накладних перевіркою, проведеною податковим органом не встановлено.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168).

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками отримав такі документи (чого не заперечує відповідач), які і відобразив в своєму податковому обліку.

Згідно із п. 1.3 ст. 1 Закону №168 платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Тобто обовязок внесення податку до бюджету покладається на продавця товару, а не на покупця.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо в ланцюгу постачання контрагент не виконав свого обовязку по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) наступають тільки для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на податковий кредит, якщо останній виконав всі передбачені законом умови і має відповідні документальні підтвердження.

Відповідач не заперечує факту сплати цього податку позивачем та не надає доказів невключення контрагентами у ланцюгу постачання отриманих сум податку до складу податкового зобов'язання відповідного звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм повязується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із вищеназваними постачальниками.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо нікчемності правочинів, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в звязку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару. Зокрема вказані факти підтверджуються висновками проведеного у справі експертного дослідження (а.с. 171). Тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Більш того, судом встановлено, що обґрунтовуючи свої доводи відповідач посилається на те, що у ПП "Антарес-М", за даними звітності, наданої до податкових органів, були відсутні наймані працівники, необхідні умови для здійснення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди та виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби.

Водночас, в самому ж акті перевірки вказано, що відповідно до довідки №1171/07-100/35988766 від 27.07.2010 року, отриманої від ДПІ в Центральному районі м. Миколаєва, ПП "Антарес-М" є посередником, постачальником робіт є ТОВ "Ам-Рест", втім жодних даних про вказану особу під час проведення перевірки не досліджувалось.

При цьому судом встановлено, що зменшуючи у спірному податковому повідомленні-рішення суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року податковий орган не врахував загальних принципів оподаткування податком на додану вартість та порядку визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Підпунктами 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону №168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто сума податку, віднесена до складу податкового кредиту у лютому 2010 року, у будь-якому разі могла бути віднесена до складу бюджетного відшкодування не раніше березня 2010 року.

В той же час податковий орган зменшив суму бюджетного відшкодування, задекларованого в лютому 2010 року, на суми податку, віднесені до складу податкового кредиту лютого 2010 року, за податковими накладними, виписаними в тому ж податковому періоді - лютому 2010 року.

З наведених підстав позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У звязку зі складністю справи судом 14.04.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 19.04.2011 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 06 жовтня 2010 року №0000120700/0 про зменшення Відкритому акціонерному товариству "Суднобудівний завод "Залів" (ідентифікаційний код 14307251) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 110108,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.