Постанова № 15127141, 01.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2011 р. Справа №2а-14463/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабановій А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморский"

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - Казановська О.Р., паспорт серії НОМЕР_1, розпорядження №09 від 23.02.2010,

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 3 від 17.06.2010.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовними вимогами про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001331502/0 від 01.09.2010, № 0001331502/1 від 01.10.2010, № 0001331502/2 від 08.11.2010 до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.12.2010 відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.03.2011 проведена заміна відповідача по справі.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог .

Представник відповідача заперечував проти позову.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Приморский" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим від 26.03.2001 як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі Закон 2181), Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №167/97-ВР (надалі Закон про ПДВ). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У звязку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовідношень, що є предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 4 Закону України “Про систему оподаткування”, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, позивач є платником податків та зборів, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону 2181 податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 7 (пп.7.8.1.) Закону про ПДВ податковим періодом є один календарний місяць. За підпунктом 7.7.1. вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Судом зясовано, що позивач самостійно задекларував податкові зобовязання з ПДВ за квітень 2010 у сумі 2390,00 грн.

Позивачем була проведена самостійна сплата податкового зобовязання у сумі 770,00грн. платіжним дорученням від 17.06.2010 №773, у сумі 530,00 грн. платіжним дорученням від 25.06.2010 № 806, у сумі 4030,00 грн. платіжним дорученням від 30.06.2010 № 826, у сумі 120,00 грн. платіжним дорученням від 07.06.2010 №844.

Також позивачем було задекларовано податкового зобовязання за червень 2010 у сумі 23830,00грн.

23.07.2010 позивачем був самостійно сплачений податок на додану вартість за червень 2010 у сумі 3500,00 грн. платіжним дорученням №926, та 27.07.2010 у сумі 7250,00 грн. платіжним дорученням №933, та 29.07.2010 у сумі 480,00 грн. платіжним дорученням №938, 29.07.2010 у сумі 3000,00 грн. за дорученням № 949, 30.06.2010 у сумі 9600,00 грн. за дорученням №950.

Відповідно до п.п.1.3. ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Стаття 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22). Конституція України має вищу юридичну силу (стаття 8).

Пункт 3 статті 47 Господарського кодексу України також передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав субєктів господарювання.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається цими коштами, що є його власністю, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.

Судом встановлено, що протягом з квітня по червень 2010 позивачем сплачувались поточні податкові зобовязання з ПДВ, яки були спрямовані відповідачем на погашення заборгованості з ПДВ за вересень- грудень 2007 без винесення будь-якого повідомлення на адресу позивача.

Судом встановлено, що Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість по декларації позивача за квітень-червень 2010.

На підставі запрошення № 1153/10/15-2 позивач на підставі ст. 11 Закону України від 04.12.1990 №509-ХII "Про державну податкову службу в Україні" проведена невиїзна документальна перевірка КЖЕП "Приморський" з питання дотримання податкового законодавства своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість запрошував директора КЖЕП "Приморський" ОСОБА_3 з'явитись до Феодосійської МДПІ 20.08.2010 на 11-00 годину для підписання акта документальної невиїзної перевірки.

За результатами проведення вказаної перевірки складений Акт №496/15-2/31382340 від 20.08.2010.

У вказаному акті відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону №2181, та зазначив, що позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобовязань з податку за квітень-червень 2010.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 №0001331502/0, яким, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону №2181 та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку більш ніж 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 13096,52 грн.

За результатами апеляційного оскарження було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010 №0001331502/1, яким, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону №2181 та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку більш ніж 900 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 13096,52 грн.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п. п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 900 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобовязання з ПДВ безготівковим шляхом були здійснені платежі, що були зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового зобовязання за вересень - грудень 2007, а саме:

платіжним дорученням №682 за квітень 2010 зараховано на погашення податкового боргу за вересень 2007;

платіжними дорученнями №773,806, 826,844 зараховано на погашення податкового боргу за вересень 2007;

платіжним дорученнями № 929, 938, 949, 950 зараховано на погашення податкового боргу за листопад, грудень 2007;

Крім того, відповідачем 08.11.2010 винесене податкове повідомлення-рішення №0001331502/2, яким, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону №2181 та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку більш ніж 900 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 13096,52 грн.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином суд робить висновок, що позивачем надані платіжні доручення, складеними з дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджує факт своєчасності сплати податкового зобов'язання.

Також суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону 2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобовязання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду правомірність та обґрунтованість здійснених дій.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовній заяві позивач просить суд лише визнати рішення відповідача недійсними від 01.09.2010 №0001331502/0, від 01.10.2010 №0001331502/1, від 08.11.2010 №0001331502/2 без вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням наведеного суд робить висновок, що в даному випадку відповідачем неправомірно проведений розподіл отриманих коштів, а тому суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим від 01.09.2010 №0001331502/0, від 01.10.2010 №0001331502/1, від 08.11.2010 №0001331502/2.

У звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, що відбулося 01.03.2011 проголошена вступна та резолютивна частина постанови. У повному обсязі постанова складена 09.03.2011.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим від 01.09.2010 №0001331502/0, від 01.10.2010 №0001331502/1, від 08.11.2010 №0001331502/2.

3.Стягнути на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Приморский" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.