Постанова № 15127113, 03.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2011 р. Справа №2а-14333/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Барабановій А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Факелл"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 01.11.2010,

представника відповідача-ОСОБА_3, довіреність №127/10-0 від 30.11.2010.

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом Товариство з обмеженною відповідальністю "Факелл"до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.11.2010 по справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що на момент певних обставин, що є предметом судового розгляду, діяли наступні Закони України: Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 №1251-XII, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-Ш (надалі Закон 2181), Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №167/97-ВР (надалі Закон про ПДВ). Вказані Закони втратили чинність з моменту набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011. У звязку з чим суд робить висновок, що вказані Закони України підлягають застосування до правовіношень, що є предметом судового розгляду.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обовязковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Факелл» є юридичною особою, яка 04.06.2007 зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №116639, що залучена до справи.

Суд зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Факелл» є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ від 1 лютого 2009 року №100162212.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Судом встановлено, що 04.10.2010 державною податковою інспекцією в місті Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року, за результатами якої 04.10.2010 був складений Акт №14059/15-2. У зазначеному акті зафіксовано, що на порушення підпунктів 7.7.2. статті 7 Закону про ПДВ позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 192644,00 грн. за червень 2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2010 №0016801502/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 192644,00 грн.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі про ПДВ.

Підпунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з пунктами 1.6 та 1.7 статті 1 Закону про ПДВ податкове зобовязання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 вказаного Закону.

У підпункті 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін , у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у звязку з придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Згідно з підпунктом 7.7.4. статті 7 Закону про ПДВ платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображається у податкової декларації.

Відповідач у акті перевірки від 14.10.2010 та у своїх запереченнях вказує на те, що податкові декларації з ПДВ за квітень 2010 року та за травень 2010 року не визнані у якості податкової звітності, оскільки заповнені з порушенням.

Судом встановлено, що 17.05.2010 позивачем була подана податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року. Листом від 20.05.2010 №20975/10/15-2 відповідач повідомив про невизнання податкової декларації у якості податкової звітності.

Матеріали справи свідчать про те, що 27.05.2010 у 16:22 позивачем була податна податкова декларація з ПДВ в електронному вигляді за квітень 2010 року. На підтвердження отримання вказаної звітності позивачем була отримана квитанція №2 про прийняття на районному рівні з зауваженнями. 14.06.2010 повторно позивачем була подана декларація з ПДВ за квітень 2010 року, яка також була прийнята на районному рівні з зауваженнями. 27.05.2010 на адресу позивача було спрямовано повідомлення про невизнання податкової звітності за квітень 2010 року декларації з ПДВ разом з додатками, з посилання на пункти 3.3., 4.3., 5 Порядку заповнення та надання податкової деклараціях з податку на додану вартість від 30.05.1997 №166. Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні підставою для невизнання податкової звітності послугувало те, що у податковій декларації зазначені особи, що підписали декларацію директор ОСОБА_2, головний бухгалтер «нет».

Судом встановлено, що 10.02.2009 між ДПІ у м.Сімферопол та ТОВ «Факелл» був укладений договір №1192 про визнання електронних документів. Відповідно до пункту 1.3. розділу 3 договору для надання ЕЦП на податкові документи в електронному вигляді при їх передачі до органу ДПС платник податків зобовязаний використовувати особистий ключ, відповідно якому посинений сертифікат відкритого ключа надано платником податків до органу ДПС разом з цим договором. Позивачем наданий посилений сертифікат відкритого ключа серійний номер НОМЕР_1 власника ОСОБА_2, та посилений сертифікат відкритого ключа серійний номер 82С97 власника ТОВ «Факелл».

Правовий статус електронного цифрового підпису та відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису врегульовані Законом України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 №852-ІУ. Згідно до статті 5 вказаного Закону юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах засвідчувати чинність відкритого ключа сертифікатом ключа, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката ключа. У випадках, коли відповідно до законодавства необхідне засвідчення дійсності підпису на документах та відповідності копій документів оригіналам печаткою, на електронний документ накладається ще один електронний цифровий підпис юридичної особи, спеціально призначений для таких цілей. Стаття 3 цього Закону визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису, тобто засобів електронного цифрового підпису, що мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. З метою дотримання вимог чинного законодавства, впровадження, налагодження та застосування безпаперових технологій подання податкової звітності в електронній формі, ДПА України затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку та Примірний договір про визнання електронних документів (наказ ДПА України від 10.04.2008 N 233 "Про подання електронної податкової звітності", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за N 320/15011) та укладено договори про співпрацю з акредитованими центрами сертифікації ключів (далі - АЦСК), а саме: ТОВ "Український сертифікаційний центр", ЗАТ "Інфраструктура відкритих ключів", ТОВ "Арт-мастер", ДП "Українські спеціальні системи". Згідно до пункту 7 Інструкції про поданні податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку платник податків та органи ДПС повинні додержуватися такого порядку: платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення.

Після підготовки платником податків податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються ЕЦП посадових осіб платника податків у такому порядку: першим - ЕЦП головного бухгалтера (бухгалтера), другим - ЕЦП керівника, третім - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

У підпункті 7.6. зазначено, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

За відсутності у платника податків посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податків накладаються у такому порядку: першим - ЕЦП керівника, другим - ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки платника податків.

У звязку з наведеним суд робить висновок, що позивачем не порушений порядок оформлення податкової звітності, тому дії податкової щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року є протиправними.

Судом встановлено, що поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування, що підлягає поверненню на розрахунковий рахунок складає 206258,00 грн. Згідно довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів (додаток 2), позивачем був включений залишок відємного значення, що виник у березні 2010 року 133098,00 грн. та у лютому 2008 року у сумі 73160,00 грн.

В акті перевірки від 04.10.2010 відповідач посилається на порушення позивачем порядку складання Додатку 2 до податкової декларації з ПДВ, а саме невірно вказані податкові періодиёу яких відображена фактична сплата отримувачем товару частини залишку відємного значення, а саме порушений хронологічний порядок. Посилання робиться на лист ДПАУ від 06.08.2008 №1544/7/16-1117. У ньому зазначено, що сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, яка була включена до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашала податкові зобов'язання наступних звітних періодів та залишилась при цьому в сумі від'ємного значення звітного періоду, може відображатися в колонці 4 Довідки. Підсумкове значення колонки 4 переноситься до рядка 2 додатка 3 до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок суми бюджетного відшкодування".

Таким чином судом не встановлено порушення порядку формування складу залишку відємного значення у додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

Судом встановлено, що 14.06.2010 у 13:28 позивачем була подана податкова декларація з ПДВ за травень 2010 року, отримання якою підтверджується квитанцією №2 з позначкою «Документ прийнятий на районному рівні».

Відповідно до пункту 7.5. Інструкції №233 «Про подання податкових документів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку» підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Таким чином, отримання позивачем квитанції №2 про прийняття податкової декларації на районному рівні без зауважень свідчить про безумовне визнання податковим органом вказаного документа у якості податкової звітності.

У звязку з чим наступне спрямування позивачу повідомлення від 16.06.2010 №26636/10/15-2 про невизнання декларації з ПДВ за травень 2010 року у якості податкової звітності суд вважає протиправним, оскільки зазначення відсутності підпису головного бухгалтеру на податковій декларації не вважається порушенням ії замовлення.

Судом встановлено, що у рядку 26 декларації з ПДВ за травень 2010 року позивачем визначений розмір залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку відємного значення попереднього податкового періоду, після бюджетного відшкодування дорівнює 206220,00 грн. У додатку 2 до декларації позивачем зазначено, що вказане значення складається з 73122,00 грн. за лютий 2008 року, 133098,00 грн. за березень 2009 року.

Судом встановлено, що згідно поданої позивачем податкової декларації за червень 2010 року, сума бюджетного відшкодування, у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів зазначено на у розмірі 192644,00 грн.

Як зазначає відповідач, з метою підтвердження достовірності зазначених даних на адресу позивача був спрямований запит та запропоновано надати фінансово-господарські документи на підтвердження суми, яка заявлена до відшкодування. Проте в судове засідання доказі дійсного сповіщення позивача про витребовування підтверджуючих документів надано не було, як і не було надано самого листа яким документи витренувалися та доказів його існування.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Мотивація та докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача.

На думку суду єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного відємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг). Стаття 7 Закону про ПДВ регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування та не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Також з аналізу норми підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг). У підпункті 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету. Чинне законодавство не передбачає можливість обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України, воно не повязане зі сплатою ПДВ постачальником отримувача бюджетного відшкодування.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У звязку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за червень 2010 року.

У звязку з чим, застосовуючи принципи адміністративної процедури, що зазначені у частині 3 статті 2 КАС України суд зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 03.03.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 КАСУ постанову складено 14.03.2011.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160-163, 167 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим що виразилися у невизнанні податкових декларацій та додатків до декларацій з податку на додану вартість за квітень 2010 та травень 2010 протиправними.

3.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0016801502/2 від 15.10.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 192644,00 грн. прийняте в результаті проведення невиїзної документальної перевірки від 04.10.2010 актом №14059/15-2.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженною відповідальністю "Факелл" (ЄДРПОУ 31460638) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.