Постанова № 15127057, 02.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2011 р. 12:10 Справа №2а-1400/11/22/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Габрись П.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не зявився,

від відповідача не зявився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Керченський міський центр зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом Керченський міський центр зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 356 гривень 32 коп.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не зявився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 17.02.2011 року, про причини неявки суд не повідомила.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлена належним чином про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин не зявилась у судове засідання, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” N 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі Фонд).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, судом встановлено, що позивач являється установою Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 являється республіканським органом виконавчої влади.

Таким чином позивач, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являється органом виконавчої влади та, відповідно, є субєктом владних повноважень.

Також встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Пунктом 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 встановлено, що у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у звязку зі застосуванням Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, являючись субєктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб, щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Із наданих позивачем документів встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до даних персональної картки НОМЕР_1 відноситься до застрахованих осіб, які мають право на матеріальне забезпечення.

Згідно зі ст.25 Закону України “Про зайнятість населення” держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

У відповідності до ст.7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п.3 ст. 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 01.03.2004 року надала заяву до Керченського міського центру зайнятості про відсутність роботи, зарплатні та інших доходів та зобовязалась у випадку працевлаштування, укладення договору цивільно-правового характеру та іншої діяльності, яка надає дохід, повідомляти службу зайнятості. У зазначеній заяві ОСОБА_1 просить надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» до вирішення питання про її працевлаштування.

На підставі зазначеної заяви та наданих документів, наказом від 01.03.2004 року № НТ040301 ОСОБА_1 надано статус безробітної, у звязку із чим надавалось матеріальне забезпечення по безробіттю з 01.03.2004 року по 23.02.2005 року та матеріальна допомога по безробіттю за період з 25.02.2005 року по 23.08.2005 року.

15.12.2010 року ОСОБА_1 року знову звернулась до Керченського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю при цьому надала трудову книжку, із якої вбачається, що остання в період часу з 18.05.2005 року по 31.08.2005 року, тобто під час знаходження на обліку та отримання допомоги, працювала у оздоровчому центрі «Прибой» на посаді садівничого.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В порушення вимог вказаних у ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач не повідомила Центр зайнятості про те, що вона працювала.

Відповідно до абз. 1 п.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ж із п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Із наданих суду документів вбачається, що Наказом “Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України “Про зайнятість населення” і “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та нормативними актами щодо їх застосування від 06.09.05р.: Наказом від 25.08.2005 року № НТ050906 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю, та Наказом від 06.09.05р. знято з обліку. Однак нарахована та отримана відповідачем допомога по безробіттю за період з 18.05.05р. по 23.08.05р. у сумі 356,32 грн. останньою не повернута.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1., 98302, АДРЕСА_1) на користь Керченського міського центру зайнятості (98300, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова,5; р/р 37171001000358 в ГУДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708617) суму незаконно отриманого матеріального забезпечення в період безробіття у розмірі 356,32 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання її копії.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.