Постанова № 15125967, 27.04.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2011 року Справа № 5005/123/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Мороз В.Ф., Науменко І.М.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 07 вересня 2010 року №2598, ОСОБА_2, довіреність від 19 листопада 2010 року №19-09/109;

від відповідача не зявився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина”

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2011 року у справі №5005/123/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м.Київ

до Відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 28001814,90 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2011 року у справі № 5005/123/2011 (суддя Пархоменко Н.В.) позов ВАТ “Державний ощадний банк України” задоволено частково; прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення 70070,07 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 336436,33 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу, 820820,63 грн. втрат від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів, 6110776,60 грн. втрат від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення боргу та припинено провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ст.80 ГПК України; стягнуто з відповідача ВАТ “Дніпрошина” на користь позивача 20000000 грн. основного боргу по кредиту, 4106648,70 грн. заборгованість по прострочених процентах, 1409760,17 грн. пені за несвоєчасне погашення основного боргу, 69430,25 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 23148,18 грн. витрат по сплаті державного мита, 214,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу; в решті позову відмовлено.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із невиконання відповідачем зобовязань за договором відновлювальної кредитної лінії з погашення кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, у звязку з чим з відповідача стягнуто заборгованість, а також пеню за прострочку платежів; в частині стягнення строкових несплачених процентів за лютий 2011 рік в сумі 166575,34 грн. судом відмовлено у звязку з ненастанням строку сплати цих відсотків. Припиняючи провадження у справі в частині стягнення 3% річних за несвоєчасну сплату процентів, 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу, втрат від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати процентів та втрат від інфляції за рахунок несвоєчасного погашення боргу суд виходив із відмови позивача від позовних вимог у вказаній частині.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач ВАТ “Дніпрошина”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати повністю та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог банку та безпідставне відхилення судом клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №13/239-10. Крім цього вказує, що йому не було надіслано копії заяви позивача про зміну розміру позовних вимог, а також посилається на відсутність у матеріалах справи доказів, що доводили б факт надання йому грошових коштів банком.

Позивач ВАТ “Державний ощадний банк України”, проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін. У поданому відзиві зазначає, що факт отримання відповідачем грошових коштів по кожному траншу підтверджується заявою позичальника про перерахування грошових коштів, реєстром доручень та документів, що підтверджують цільове використання грошових коштів, платіжними дорученнями про перерахування коштів на відповідні рахунки та актом звірки цільового використання кредитних коштів ВАТ “Дніпрошина”, підписаного відповідачем. Вважає правомірним висновок суду, що предмети спору у даній справі та у справі №13/239-10 є різними. Зазначає, що на підставі ст.22 ГПК України скористався своїм правом та змінив розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, предмет та підстави позову при цьому не змінювався.

Відповідач ВАТ “Дніпрошина”, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (судових повісток) /а.с.107, 137/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представників в судове засідання повторно не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача.

В порядку ст.77 ГПК України, у звязку з неявкою в судове засідання відповідача, розгляд справи відкладався з 30 березня 2011 року до 27 квітня 2011 року.

Вислухавши пояснення представників позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2008 року між позивач ВАТ “Державний ощадний банк України” (банк) та відповідачем ВАТ “Дніпрошина” (позичальник) укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 134/1, відповідно до умов якого банк зобовязується надавати на умовах цього договору, а позичальник зобовязується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 20000000 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 31 липня 2011 року.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу протягом 365 днів з дня його видачі.

Відповідно до п.1.6 договору за користування кредитом позичальник зобовязаний сплачувати банку відповідну плату (відсотки) в порядку та розмірах, визначених цим договором: відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19 % річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим договором; відсотки нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до настання терміну, зазначеного у п.1.2 цього договору; нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) відсотки повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту (п.п.1.6.1-1.6.3 п.1.6 договору).

Пунктами 4.3.1, 4.3.3 кредитного договору передбачений обовязок позичальника належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим договором обовязки, точно в строки, обумовлені договором, погашати кредит та своєчасно у визначені договором строки сплачувати плату (відсотки) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобовязань по цьому договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві кредит у сумі 20000000 грн. Кредит надавався траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів на підставі відповідних заяв та платіжних доручень позичальника. Надання банком кредитних коштів у вказаній сумі підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заяв відповідача на перерахування кредитних коштів, реєстрами платіжних доручень, платіжними дорученнями з відміткою банку про їх виконання, банківськими виписками, а також підписаними відповідачем актами звірки цільового використання кредитних коштів.

Проте, відповідач своїх зобовязань за кредитним договором зі своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом належним чином не виконав.

Пунктом 2.3.1 кредитного договору від 01 серпня 2008 року № 134/1 закріплене право банку вимагати від позичальника негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих відсотків за користування кредитом у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання взятих на себе обовязків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення. Як встановлено п.2.3.2 договору, після отримання позичальником від банку повідомлення про відкликання кредиту позичальник зобовязаний не пізніше 30 банківських днів з моменту одержання такого повідомлення здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму кредиту, нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).

10 червня 2010 року позивачем направлено відповідачу лист за вих.№19/20-89/089 з вимогою про усунення порушень умов кредитного договору, яка відповідачем залишена без відповіді.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Заборгованість відповідача за договором відновлюваної кредитної лінії від 01 серпня 2008 року №134/1 складає 20000000 грн. основного боргу та 4106648,70 грн. по простроченим процентам. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Враховуючи, що відповідачем порушені зобовязання за кредитним договором в частині своєчасної та у повному обсязі повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми заборгованості.

Також судова колегія вважає вірним рішення господарського суду в частині стягнення пені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як встановлено п.6.1 кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобовязань по цьому договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених в цьому договорі, а саме: за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобовязується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем платежів з погашення кредиту та сплаті процентів судом правомірно стягнуто пеню за несвоєчасне погашення основного боргу в розмірі 1409760,17 грн. за період з 08 липня 2010 року по 28 лютого 2011 року та за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 69430,55 грн. за період з 08 липня 2010 року по 28 лютого 2011 року. Наведений позивачем розрахунок пені /а.с.158,159 т.1/ судова колегія вважає вірним.

Також судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача строкових несплачених відсотків за лютий 2011 рік строком сплати не пізніше 28 лютого 2011 року у сумі 166575,34 грн. у звязку з ненастанням строку сплати цих відсотків. Крім цього, не суперечить вимогам закону прийняття господарським судом першої інстанції відмову позивача від позовних в частині стягнення інфляційних та річних за несвоєчасне виконання грошових зобовязань з погашення боргу та по сплаті процентів.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, покладених в обґрунтування рішення і судовою колегією відхиляються як безпідставні.

Заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи №13/239-10 за позовом ВАТ “Державний ощадний банк України” до ВАТ “Дніпрошина” про стягнення 22214470,83 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно судовою колегією відхиляється.

Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, обовязок господарського суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі повязаності справи, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом, а також неможливості розгляду справи до вирішення взаємоповязаного спору.

Подання банком позову про звернення стягнення на заставлене майно не перешкоджає зясуванню обставин даної справи за позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, оцінці наданих сторонами чи зібраних судом доказів, тобто фактичному розгляду справі і винесенні остаточного рішення і не свідчить про неможливість розгляду цієї справи по суті.

З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та обєктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2011 року у справі № 5005/123/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпрошина” без задоволення.

Головуючий О.В.Голяшкін

Судді В.Ф.Мороз

І.М.Науменко