Рішення № 15125063, 27.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

27 квітня 2011 року справа № 5020-364/2011 За позовомВідкритого акціонерного товариства „Укртелеком”,

ідентифікаційний код 21560766

(01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18)

в особіСевастопольської філії ВАТ „Укртелеком”,

ідентифікаційний код 01190103

(99011, м. Севастополь, вул. Ген. Петрова, 15)

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(99021, АДРЕСА_1)

про стягнення 825,56 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ВАТ „Укртелеком”) ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність №63 від 13.01.2011;

відповідач (ФОП ОСОБА_1) не зявився, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

14.03.2011 Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Севастопольської філії (далі позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 825,56 грн, з яких: 804,08 грн сума заборгованості за договором №2765 від 12.04.2002 про надання послуг електрозвязку; 8,76 грн інфляційні втрати за весь час прострочення; 3,32грн проценти за користування чужими грошовими коштами; 9,40 грн пеня за прострочення виконання грошового зобовязання; також позивач просить відшкодувати йому судові витрати: державне мито в розмірі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №2765 від 12.04.2002 про надання послуг електрозвязку в частині розрахунків за отримані послуги.

У засідання суду 27.04.2011 відповідач не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини незявлення суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, яка вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 45-46/ та позовній заяві.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання відзиву на позов.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.04.2002 між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” (Підприємство звязку) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладено Договір про надання послуг електрозвязку №2765 (далі Договір) /арк. с. 10-13/, за яким Підприємство звязку (позивач) зобовязався надати Споживачу (відповідач) послуги електрозвязку (пункт 1 Договору), а Споживач своєчасно їх оплачувати (пункт 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору послуги, які надаються підприємством звязку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним звязком здійснюється за сталою (без погодинної оплати) або за змінною (з погодинною) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

За умовами пункту 4.5 Договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць здійснюються споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Термін дії договору визначений у розділі 7 Договору. Так, відповідно до пункту 7.1 Договору, він набирає чинності з дня підписання і діє пять років, тобто до 12.04.2007.

Водночас, згідно з пунктом 7.2 Договору, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не повідомить про його припинення, то Договір уважається продовженим на той же термін.

Оскільки відсутні докази повідомлення іншої сторони Договору про його припинення, суд вважає Договір продовженим на тих самих умовах, що ним передбачені, на наступні пять років, тобто до 12.04.2012.

Відповідач свої зобовязання щодо своєчасного та повного внесення плати за договором №2765 від 12.04.2002 про надання послуг електрозвязку виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за період з вересня 2010 року по січень 2011 року у розмірі 804,08 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 12.04.2002 між сторонами був укладений договір №2765 /арк.с. 10-13/, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Правовідносини у сфері надання послуг електрозвязку, які є предметом Договору, регулюються зокрема Законом України „Про телекомунікації”.

Згідно з пунктом пятим частини першої статті 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобовязані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Обовязок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг покладений на Споживача цих послуг і пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач за період з вересня 2010 року по січень 2011 року надав відповідачеві послуги за Договором №2765 від 12.04.2002 в сумі 804,08 грн /арк. с. 7-8/.

Натомість, відповідач не надав суду доказів виконання зобовязань зі сплати телекомунікаційних послуг за Договором за спірний період.

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 804,08 грн за період з вересня 2010 по січень 2011 року обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо стягнення 3% річних та відшкодування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3,32 грн та відшкодувати інфляційні втрати в розмірі 8,76 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат /арк. с. 8 зворотний бік/, суд зазначає, що вони є вірними.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3,32 грн та відшкодування інфляційних втрат в розмірі 8,76 грн є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до пункту 5.8 Договору, у разі несплати за надані послуги електрозвязку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 36 Закону України „Про телекомунікації” визначено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 9,40 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 9,40 грн є обґрунтованими і також підлягають до задоволення в повному обсязі.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, на день розгляду справи, в сумі 825,56 грн, з яких 804,08 грн сума заборгованості за договором №2765 від 12.04.2002 про надання послуг електрозвязку; 8,76 грн інфляційні втрати за весь час прострочення; 3,32 грн проценти за користування чужими грошовими коштами; 9,40 грн пеня за прострочення виконання грошового зобовязання, документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем.

За викладених обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99021, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про наявність рахунків в установах банку у матеріалах справи відсутні) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (99011, м. Севастополь, вул. Генерала Петрова, буд. 15, ідентифікаційний код 01190103, п/р 2600813649 у Кримській Республіканській дирекції “Райффайзен банк Аваль”, МФО 324021, м. Сімферополь, або на інші рахунки) 825,56 грн (вісімсот двадцять пять грн 56 коп.), з яких: 804,08 грн сума основного боргу; 8,76 грн інфляційні втрати; 3,32 грн 3% річних; 9,40 грн пеня, а також: державне мито у розмірі 102,00 грн (сто дві грн 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

04.05.2011.