Рішення № 15124177, 05.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.04.11 р. Справа № 29/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дом Альтера”, м.Донецьк

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 2899,24грн., пені у сумі 351,47грн., інфляційних витрат у розмірі 417,17грн.

за участю:

представника Позивача ОСОБА_3 (за довіреністю від 03.12.2010р.)

представника Відповідача не зявився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дом Альтера”, м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2899,24грн., пені у сумі 351,47грн., інфляційних витрат у розмірі 417,17грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором поставки №Д-360 від 10.02.2009р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №Д-360 від 10.02.2009р., додатку №1 до договору, видаткових накладних, виписок з банківського рахунку з доказами часткових оплат за договором, свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дом Альтера”,

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 161, 203, 214, 526, 611, 612, 623, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 220, 222, 224-226, 229 Господарського кодексу України, ст.ст. 161, 203, 214, 526, 611, 612, 623, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 220, 222, 224-226, 229 Господарського кодексу України, ст.ст. 1,15, 22, 44, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України.

01.03.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: акту звіряння взаємних розрахунків підписаного та завіреного печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 01.02.2011р. складає 1899,24грн., податкових накладних, оригінал довідки про юридичну адресу та рахунки, довідку за підписом диктора ТОВ „Торговий Дом Альтера”, де зазначено, що підприємство Позивача дійсно отримувало кошти у розмірі 340грн. 25.05.2009р., та 1000грн. 04.01.2011р.

Заявою від 16.03.2011р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 1899,24грн.; інфляційних витрат за період з 28.04.2009р. до 01.03.2011р. у розмірі 339,99грн., пеню у розмірі 230,48грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 16.03.2011р. №б/н, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає таке зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судове засідання зявився, підтримав заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83027, вул.Л.Шмідта, буд. 25, м.Донецьк.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дом Альтера” (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір поставки №Д-360, відповідно п.1.1 договору Постачальник зобовязується поставити Покупцю алкогольні напої, продукти харчування та інше (в подальшому по тексту даного договору „товар”) партіями відповідно замовленням Покупця, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Згідно п.1.2 договору найменування, асортимент, ціна, кількість товару кожної партії вказується у видаткових та товаротранспортних накладних.

У розділі 4 сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків:

- Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або іншим, шляхом що не суперечить діючому законодавству, на умовах відстрочення платежу строком до 14 календарних днів (п.4.2 Договору);

- оплата поставленого товару здійснюється у наступному порядку: у першу чергу погашається заборгованість, по раніше здійсненій поставці та далі за кожною накладною (п.4.4 Договору);

Згідно п.5.3 договору у випадку прострочення оплати прийнятого товару Покупець виплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% річних від суми несвоєчасно оплаченого товару та пеню за порушення строків оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми боргу за кожен день такого прострочення.

На виконання умов вказаного договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 3861,62грн., що підтверджується видатковими накладними №1ТДЦ002394 від 13.04.2009р. на суму 2370,23грн., №1ТДЦ002395 від 13.04.2009р. на суму 415,36грн., №1ТДЦ003305 від 02.05.2009р. на суму 1076,03грн. вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень.

Внаслідок цього обовязок передачі Продавцем товару вважається виконаним. Крім того, факт поставки підтверджується податковими накладними, у яких є посилання на договір №Д-360.

Відповідачем в порушення умов договору була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1899,24грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №Д-360 від 10.02.2009р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу, проте Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 1899,24грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 1899,24грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат складає 339,99грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення за період з червеня 2009 року по лютий 2011р. у розмірі 308,98грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Згідно п.5.3 договору у випадку прострочення оплати прийнятого товару Покупець виплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% річних від суми несвоєчасно оплаченого товару та пеню за порушення строків оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від суми боргу за кожен день такого прострочення. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте у договорі зазначено, що пеня нараховується за весь час прострочення.

Проте, статтею 256 ЦК України, встановлений строк позовної давності строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України визначена спеціальна позовна давність, ч.1 ст. 258 ЦК України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; згідно з ч.2 п.1 позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Спеціальна позовна давність, застосовується судом незалежно від наявності заяви сторони, оскільки системний аналіз норм Цивільного та Господарського кодексів України дає підстави зробити висновок, що строк нарахування пені та штрафу в межах перших шести місяців від дня, коли зобовязання повинно було бути виконано боржником, є присікальним, не підлягає поновленню або продовженню і Позивач має право звернутися до суду про захист своїх майнових інтересів протягом року.

Згідно п.4.2 Договору Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або іншим, шляхом що не суперечить діючому законодавству, на умовах відстрочення платежу строком до 14 календарних днів.

Як вбачається із накладних №1ТДЦ002394 від 13.04.2009р., №1ТДЦ002395 від 13.04.2009р. останнім днем оплати є 04.05.2009р., тобто період прострочення з 05.05.2009р. + один рік.

Таким чином, враховуючи ч.2 п.1 ст.258 ЦК України суд встановив, що на день подання позовної заяви про стягнення пені за накладними №1ТДЦ002394 від 13.04.2009р., №1ТДЦ002395 від 13.04.2009р. закінчився строк позовної давності.

Як вбачається із накладної №1ТДЦ003305 від 02.05.2009р, останнім днем оплати є 21.05.2009р., тобто період прострочення з 22.05.2009р. + один рік.

Таким чином, враховуючи ч.2 п.1 ст.258 ЦК України суд встановив, що на день подання позовної заяви про стягнення пені за накладною №1ТДЦ003305 від 02.05.2009р. закінчився строк позовної давності.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дом Альтера”, м.Донецькдо Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 1899,24грн.; інфляційних витрат у розмірі 339,99грн., пеню у розмірі 230,48грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1, МФО 334828, ЄДРПОУ 26000219698001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дом Альтера” (83114, м.Донецьк, вул.Університетська, 80-В, р/р 26004001000642 у ТОВ КБ „Український фінансовий світ”, МФО 377777, ЄДРПОУ 36167449) заборгованість 1899,24грн., інфляційних витрат у розмірі 308,98грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1, МФО 334828, ЄДРПОУ 26000219698001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дом Альтера” (83114, м.Донецьк, вул.Університетська, 80-В, р/р 26004001000642 у ТОВ КБ „Український фінансовий світ”, МФО 377777, ЄДРПОУ 36167449)компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 91,20грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 211,01 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 05.04.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.11