Постанова № 15123690, 19.04.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2011 року Справа № 5020-3/178

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіФенько Т.П.,

суддівВоронцової Н.В.,

Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1-Д від 07.01.11, комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон";

відповідач: не з'явилась, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

представник третьої особи: не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

розглянувши апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 24 січня 2011 року у справі №5020-3/178

за позовом комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, 8-2, місто Севастополь,99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь,99011)

про розірвання договору оренди, звільнення приміщення та стягнення 26 943,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору №624 від 15 грудня 2009 року, укладений між комунальним підприємством Севастопольської міської ради "Аррікон" і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму заборгованості з орендної плати, технічному обслуговуванню, штрафним санкціям у сумі 26943,77 грн, спонукання відповідача звільнити зайнятий обєкт комунальної власності, розташований за адресою: АДРЕСА_2, та передати його за актом приймання-передачі позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договору оренди в частині своєчасної сплати орендної плати.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 січня 2011 року у справі №5020-3/178 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" 23 505,10 грн, з яких: 23 242,50 грн - основний борг; 26,60 грн - 3 % річних, а також судові витрати: державне мито в розмірі 235,05 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 205,88 грн. В частині стягнення пені в сумі 1 075,28 грн, процентів річних в розмірі 2 363,39 грн, розірвання договору оренди №624 від 15 грудня 2009 року та зобов'язання повернути об'єкт комунальної власності, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та передати його за актом приймання-передачі комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" - у позові відмовлено.

В основу судового рішення покладений висновок про неукладеність спірного договору оренди комунального майна у звязку з недотриманням сторонами вимог щодо його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, у звязку з чим дії з передачі отримання в користування нерухомого майна та внесення відповідної плати за користування цим майном, в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства суд першої інстанції визнав діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором оренди, на підставі чого дійшов висновку про те, що ці дії згідно зі статтями 11, 759 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у відповідача обовязку сплатити заборгованість за користування орендованим майном.

Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон" звернулися до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду скасувати частково.

Апеляційна скарга комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" мотивована тим, що в силу вимог частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди комунального майна, яким є спірний договір оренди №624 від 15 грудня 2009 року, може бути розірвано за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку невиконання сторонами своїх зобовязань за договором, зокрема зобовязань зі сплати за оренду, а також вказує на те, що висновки суду першої інстанції щодо неукладеного спірного договору не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи вочевидь свідчать про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору.

Апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 обґрунтована тим, що невиконання своїх зобовязань з оплати орендної плати відбулося за відсутності її вини, оскільки вона не могла використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням у звязку з ненаданням їй позивачем необхідної документації. Окрім того, заявник апеляційної скарги в апеляційній скарзі висловлює незгоду з висновками суду щодо наявності підстав для стягнення суми орендної оплати, оскільки вважає, що за відсутності самого правочину відсутні й обовязки орендаря зі сплати орендної плати.

В судове засідання, призначене на 18 квітня 2011 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, представник Фонду комунального майна Севастопольської міської ради не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обовязковою визнано не було, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін, які не зявились.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

15 грудня 2009 року між комунальним підприємством Севастопольської міської ради "Аррікон" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар), за згодою Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, був укладений договір оренди нерухомого майна №624, відповідно до умов пункту 1.1 якого з метою ефективного використання комунального майна і досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно вбудовані приміщення літери «А»площею 363,4 кв. м з ґанком і сходами, які знаходяться в окремо розташованій будівлі за адресою: АДРЕСА_2, та перебуває на балансі комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон", вартість якого складає відповідно до незалежної оцінки станом на 31 травня 2009 року 295850,00 грн (далі-договір) (а. с. 7-8, т. 1).

Згідно пункту 3.1 договору оренди №624 від 15 грудня 2009 року розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна, амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються в орендну плату, в орендну плату не включені витрати на комунальні послуги і технічне обслуговування, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Пунктом 3.2 угоди передбачено, що орендна плата складає 4100,00 грн за перший місяць, а також технічне обслуговування у сумі 21,80 грн і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата повинна перераховуватися на рахунок орендодавця, орендна плата сплачується орендарем щомісячно. Орендна плата на період з моменту підписання даного договору до 31 грудня 2009 року визначається у відповідності з рішенням Севастопольської міської ради №7273 від 14 липня 2009 року складає 2870,00 грн на місяць і перераховується орендарем до 20 числа поточного місяця. З 01 січня 2010 року орендар сплачує орендну плату визначену абз. першим пункту 3.2 даного договору, яка корегується на індекс інфляції за весь період.

Відповідно до підпункту 3.3 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Орендар зобовязується своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з використанням обєкта оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг (пункт 4.4.3 договору).

За умовами пункту 7.1 договору він діє з моменту підписання до 18 листопада 2014 року.

15 грудня 2009 року сторонами складений і підписаний акт приймання передачі комунального майна, яке є предметом оренди №624 від 15 грудня 2009 року (а. с. 9, т. 1).

15 червня 2010 року працівниками комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" було проведено перевірку ефективності використання комунальної власності, а саме, нерухомого майна переданого за договором оренди №624 від 15 грудня 2009 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, про що було складено відповідний акт від (а. с. 57, т. 1).

З даного акту перевірки від 15 червня 2010 року вбачається, що приміщення надане за договором оренди №624 від 15 грудня 2009 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 займається ОСОБА_3 для торгівлі продовольчих товарів, орендна плата не сплачується, що, у свою чергу, стало підставою для звернення позивача з відповідними позовними вимогами до господарського суду міста Севастополя.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" такою, що підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 такою, що не підлягає задоволенню, у звязку з наступним.

Враховуючи те, що спірні правовідносини у даній справі виникли із орендних правовідносин, то при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного і господарського кодексів України, а оскільки предметом договору оренди є комунальне майно, то ще підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Господарський суд першої інстанції, вирішуючи спір у даній справі, дійшов висновку, що спірний договір оренди комунального майна є неукладеним у звязку з недотриманням сторонами вимог щодо його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, у звязку з чим відмовив у позові у частині вимог про стягнення пені в сумі 1 075,28 грн, процентів річних в розмірі 2 363,39 грн, розірвання договору оренди №624 від 15 грудня 2009 року та зобов'язання повернути об'єкт комунальної власності, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та передати його позивачу за актом приймання-передачі.

Проте, судова колегія не може погодитись з правомірністю висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України прописаний порядок укладання господарських договорів, який чітко регламентує процес досягнення сторонами згоди за істотними умовами договору.

Відповідно до положень частини 8 статті 181 Господарського кодексу України договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) лише у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору.

Закріплення поняття „неукладений договір" у статті 181 Господарського кодексу України, яка має назву „Загальний порядок укладання господарських договорів", свідчить про те, що вказані положення можливо застосувати до спірних правовідносин лише на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

У якості спеціального закону у спірних правовідносинах виступає Закон України „Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" чітко визначено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Отже, встановивши факт досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, про що свідчать підписи сторін на спірному договорі, факт його виконання, про що свідчить підписаний акт приймання передачі орендованого майна, часткова сплата відповідачем орендної плати та інших платежів, передбачених спірною угодою, судова колегія категорично не погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо його неукладеності, оскільки визнання договору неукладеним може мати місце на стадії його укладення, а не за наслідками виконання договору сторонами, оскільки виконання договору вже свідчить про те, що дії сторін направлені на реальне настання правових наслідків. Адже, виконуючи договір, сторони вважали його таким, що відбувся.

Одночасно, дійшовши висновку про неукладеність спірного договору, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за таким договором на підставі приписів статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України, що свідчить про цілковиту непослідовність та необґрунтованість висновків місцевого господарського суду, оскільки за логікою правової позиції суду першої інстанції між сторонами взагалі відсутні договірні орендні відносини, оформлені відповідно до закону, отже, так звана аналогія зобовязань оренди, застосована судом до дій з фактичного користування орендарем комунальним майном є абсолютно невиправданою і безпідставною, так як чинним законодавством України такого права судам не надано.

За викладених обставин, судова колегія дійшла висновку щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні спору у даній справі, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Розглядаючи позовні вимоги по суті, судом апеляційної інстанції було встановлено, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року утворилася заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди №624 від 15 грудня 2009 року в сумі 23242,50 грн.

В силу вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Обовязок орендаря, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, щодо своєчасного та повного внесення сум орендної плати також визначено умовами пункту 4.4.3 договору оренди №624 від 15 грудня 2009 року.

Окрім того, пунктом 8.6 угоди визначено, що у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобовязаний сплатити на користь орендодавця 30 % річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції і 30% річних за період з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, судова колегія визнала його вірним.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 8.5 договору оренди № 624 від 15 грудня 2009 року визначено, що у разі порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 даного договору, орендар сплачує на користь орендодавця окрім збитків пеню у розмірі 200 % від облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період травень 2010 року жовтень 2010 року судова колегія визнала його вірним, а вимогу про стягнення пені у розмірі 1075,28 грн такою, що підлягає задоволенню повністю.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції та 30-ти відсотків річних, а також пені на загальну суму 26943, 77 грн.

Доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про те, що невиконання своїх зобовязань з оплати орендної плати відбулося не з її вини, оскільки вона не могла використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням у звязку з ненаданням їй позивачем необхідної документації, не можуть бути визнані судовою колегією обґрунтованими, з огляду на приписи частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, судова колегія вказує на відсутність в матеріалах справи доказів порушення орендодавцем договірних зобовязань та оскарження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 якихось протиправних, на її думку, дії комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон".

Твердження відповідача щодо неукладеності оскаржуваного договору спростовуються викладеним вище правовим аналізом відповідних норм та діями орендаря з фактичного виконання вчиненої угоди оренди нерухомого комунального майна №264 від 15 грудня 2009 року.

Згідно приписам частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Нормою частини 3 статті 18 вказаного Закону визначено, що, зокрема, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Отже, з урахуванням зазначених норм судова колегія дійшла висновку про те, що невиконання орендарем свого зобовязання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за договором оренди комунального майна є підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову про розірвання оспорюваного договору з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

А як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним судом України у постанові від 01 грудня 2009 року у справі №50/101-08, та підтверджена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.01.2010 №01-08/12 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)".

Також у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (частина 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Таким чином, позовні вимоги комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" про зобов'язання відповідача звільнити зайнятий обєкт комунальної власності, розташований за адресою: АДРЕСА_2, та передати його за актом приймання-передачі позивачу, судова колегія також вважає такими, що відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.

Судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу на те, що про необхідність застосування норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" під час розгляду спорів про розірвання договорів оренди державного та комунального майна також свідчить судова практика Вищого господарського суду України (у постановах від 21 квітня 2010 року у справі №5020-3/364, від 04 листопада 2008 року у справі №2-30/3290-2008).

Також висловлена правова позиція визначена у Розясненні Президії Вищого арбітражного суду України від 25 травня 2000 року N02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та у листі Вищого арбітражного суду України від 12.04.2001 р. N 01-8/442 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендними правовідносинами".

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення господарського суду міста Севастополя та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N15, підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (пункт 4.5 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 04 березня 1998 року N02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Згідно пунктам "а" і "б" частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ставки державного мита встановлюються в таких розмірах, в тому числі із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; а із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем під час звернення з позовом було сплачено державне мито в сумі 354,43 грн, тобто як за майновими вимогами в сумі 269,43 грн (1 відсоток від суми стягнення 26943,77 грн), та 85,00 грн за вимогами немайнового характеру. Також, позивачем під час звернення з апеляційною скаргою було сплачено державне мито в сумі 177,21 грн (в силу вимог пункту "г" частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито").

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції було повністю задоволено позовні вимоги комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон", тому всі понесені позивачем видатки відшкодовуються йому за рахунок відповідача, в тому числі витрати зі сплаті державного мита під час звернення з позовом та з апеляційною скаргою.

Керуючись статтею 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" задовольнити.

2. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 24 січня 2011 року у справі №5020-3/178 скасувати.

4. Прийняти нове рішення.

5. Позов задовольнити.

6. Розірвати договір оренди нерухомого майна №624 від 15 грудня 2009 року, укладений між комунальним підприємством Севастопольської міської ради "Аррікон" і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

7. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, відомості про рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, 8, кв. 2, Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 20711909, п/р 26005945571701 у Кримській Республіканській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324010) суму заборгованості з орендної плати, технічному обслуговуванню, штрафним санкціям у сумі 26943,77 грн.

8. Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити зайнятий обєкт комунальної власності, розташований за адресою: АДРЕСА_2, та передати його за актом приймання-передачі комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон".

9. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, відомості про рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь комунального підприємства Севастопольської міської ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, 8, кв. 2, Севастополь, 99011, код ЄДРПОУ 20711909, п/р 26005945571701 у Кримській Республіканській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 324010) витрати зі сплаті державного мита у сумі 531,64 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

10. Доручити господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддяТ.П. Фенько

СуддіН.В. Воронцова

М.І. Ткаченко

Розсилка:

1. Комунальне підприємство Севастопольської міської ради "Аррікон" (вул. Адм. Октябрьського, 8-2,Севастополь,99011)

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

3. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)