Постанова № 15123494, 30.04.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.04.2011 р. справа №12/81б

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючого:Запорощенка М.Д.

суддівВолкова Р.В.

Склярук О.І

За участю представників сторін:

від кредитора:

від боржника:

від скаржника:

арбітражний керуючий: ОСОБА_1, ОСОБА_2, (Новоайдарська райдержадміністрація), за довіреностями не зявився (ТОВ Бізон-Імпорт»)

не зявився

не зявився

не зявився

Розглянув апеляційну скаргу Фермерського господарства «Володимирьке-48»с.Муратове Луганської області

На ухвалу господарського суду Луганської області

Від31.01.11р.

у справі№ 12/81б ( суддя Палєй О.С.)

за заявою кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізон-Імпорт»м.Запоріжжя

До боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Візир»с.Муратове Луганської області

Арбітражний керуючийСидоренко М.В.

Пробанкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.01.2011р. скаргу Новоайдарської районної державної адміністрації на дії ліквідатора задоволено.

Зобовязано ліквідатора Сидоренко М.В. виключити з ліквідаційної маси ТОВ "Візир" право використання земельної ділянки по договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005.

Ухвала суду мотивована тим , що законодавець визначив можливість продажу права оренди земельної ділянки, але надане таке право виключно власнику земельної ділянки. По даній справі власником оскаржуваної земельної ділянки є держава в особі Новоайдарської райдержадміністрації. Згідно з прямою нормою ст. 8-1 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Фермерське господарство «Володимирьке-48»с.Муратове Луганської області звернулося з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 31.01.2011р. по справі № 12/81б та відмовити в задоволенні скарги Новоайдарської районної державної адміністрації на дії ліквідатора.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те , що арбітражний керуючий (ліквідатор) не є представником особи , яку визнано банкрутом, в розумінні здійснення його інтересів. Ліквідатор діє в інтересах третіх осіб-кредиторів цієї особи боржника. На думку скаржника ліквідатор в даному випадку не набуває повноважень представника землекористувача за договором оренди земельної ділянки від 26.09.05р.

Крім того , вважає , що господарський суд не врахував правову норму , якою передбачено право продажу зобовязального права-право оренди земельної ділянки не лише власником земельної ділянки, а й іншим особам ( державним виконавцям, арбітражним керуючим ( керуючим санацією, ліквідацією)), право яким надано чинним законодавством України.

До того ж , зауважує на тому , що суборенда земельної ділянки не виникає ні при яких обставинах в разі продажу ліквідатором в установленому порядку зобовязального права право оренди земельної ділянки за договором оренди землі, а тому , на думку скаржника , не потребується й згода Новоайдарської районної державної адміністрації, як власника землі. Також , вважає , що в даному випадку права власника землі не порушуються, оскільки дія договору оренди продовжується на умовах , раніше визначених банкрутом та власником землі.

Таким чином , заявник апеляційної скарги вважає , що виконуючи свої обовязки ліквідатора банкрута, арбітражний керуючий повинен включити до складу ліквідаційної маси зобовязальне право право користування земельною ділянкою за договором оренди від 26.09.05р.

Новоайдарська районна державна адміністрація Луганської області , у Запереченнях № 15/658 від 07.04.11р. на апеляційну скаргу та представники кредитора у судовому засіданні , проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечують , вважають їх необґрунтованими, а ухвалу суду законною.

В нинішнє судове засідання представники боржника , ініціюючого кредитора та арбітражний керуючий не зявилися , поважних причин незявлення суду не повідомлено . Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Зважаючи на нез'явлення представників боржника , ініціюючого кредитора та арбітражного керуючого до суду, достатність наданих сторонами доказів та керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

Постановою суду від 29.03.2010 боржника Товариство з обмеженою відповідальністю "Візир", Луганська область, Новоайдарський район, с. Муратове, вул. Жовтнева, 14, ідентифікаційний код 30887897, визнано банкрутом.

Судом відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, тобто до 29.03.2011 року та призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Сидоренко Марію Вікторівну, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ліцензія НОМЕР_2 від 20.04.2007, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

11.11.2010 до суду надійшла скарга від 05.11.2010 № 15/2238 Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області на дії ліквідатора Сидоренко М.В., у якій скаржник просить виключити з ліквідаційної маси право використання земельної ділянки по договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 б/н та усунути арбітражного керуючого Сидоренко М.В. від виконання обовязків у справі № 12/81б, посилаючись на безпідставне включення права банкрута ТОВ "Візир" на використання земельної ділянки до ліквідмаси.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.01.2011р. скаргу Новоайдарської районної державної адміністрації на дії ліквідатора задоволено.

Зобовязано ліквідатора Сидоренко М.В. виключити з ліквідаційної маси ТОВ "Візир" право використання земельної ділянки по договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, та не відповідність оскарженого судового акта зі справи вимогам чинного законодавства з таких підстав.

Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Так, відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 2 ст. 34 цього Кодексу обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та про це вже було позначено вище , в якості ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Візир»с.Муратове Луганської області призначений арбітражний керуючий Сидоренко М.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження , зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута ; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

За приписами ч. 4 означеної статті Закону дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Так , як вбачається з матеріалів справи та про це вже було позначено вище , Новоайдарська районна державна адміністрація Луганської області звернулася до суду зі скаргою на дії ліквідатора Сидоренко М.В., щодо виключення з ліквідаційної маси права використання земельної ділянки по договору оренди земельної ділянки від 26.09.2005 б/н та усунення арбітражного керуючого Сидоренко М.В. від виконання обовязків у справі № 12/81б, посилаючись на безпідставне включення права банкрута ТОВ "Візир" на використання земельної ділянки до ліквідаційної маси .

За приписами ч. 1 ст. 26, ч. 1, ч. З ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор, з дня його призначення господарським судом, формує ліквідаційну масу і здійснює звернення стягнення на майнові активи банкрута, шляхом продажу (реалізації) ліквідаційної маси на відкритих торгах (конкурсі, аукціоні), або в іншому порядку, визначеному комітетом кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство, ст. 213 ГК України, п.90 Постанови №15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. "Про судову практику в справах про банкрутство", усі види майнових активів (майно та майнові права), які належать боржнику на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході її проведення, в тому числі майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, включаються до складу ліквідаційної маси.

За приписами ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Положеннями п. 5 означеної статті передбачено , що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Як про це вірно позначено скаржником в апеляційній скарзі, до видів зобовязального права відноситься , також, право користування чужою земельною ділянкою на підставі договору оренди.

Як про це вже було позначено вище , усі види майнових активів ( майно та майнові права), які належать боржнику , в тому числі по речовому та зобовязальному право на дату відкриття провадження у справі про банкрутство і виявлені в ході ліквідаційної процедури , включаються в склад ліквідаційної маси. За приписами ч. 1 ст. 26, ч. 1, ч. З ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор, з дня його призначення господарським судом, формує ліквідаційну масу і здійснює звернення стягнення на майнові активи банкрута, шляхом продажу (реалізації) ліквідаційної маси на відкритих торгах (конкурсі, аукціоні), або в іншому порядку, визначеному комітетом кредиторів.

Таким чином , на думку судової колегії , в даному випадку , право оренди земельної ділянки боржника в процедурі банкрутства даного боржника має спеціальний статус відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» . Від так , в межах справи про банкрутство передбачено право продажу зобовязального права права оренди земельної ділянки не лише власником цієї земельної ділянки , а й іншим особам , в даному випадку арбітражним керуючим (ліквідатором) .

Крім того , слід зауважити , що Договір оренди земельної ділянки б/н , що є предметом розгляду в даному судовому процесі, був укладений 26.09.05р. , тобто до внесення до відповідних Законів заборони щодо відчуження права оренди не власником земельної ділянки.

При цьому , положення ст. 93 Земельного кодексу України є новелою, внесеною до чинного законодавства Законом України N 509-VI від 16.09.2008 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву". Встановлення можливості "відчуження" права оренди спрямовані на перетворення цього права на речове. Внесені зміни не встановлюють механізму набуття права оренди у разі його "відчуження", що зводить регулятивний вплив внесених змін до нуля. Враховуючи положення ст. 126 ЗК України, а також ст. ст. 6, 16 та ін. Закону України "Про оренду землі", за якими право оренди виникає лише на підставі договору оренди, слід зробити висновок, що договір про "відчуження" права оренди сам по собі не спричиняє виникнення права оренди у набувача. Натомість, на його виконання необхідно укласти договір оренди із орендодавцем. Якщо йдеться про "первинне" набуття права оренди, договір про "відчуження" права оренди може розглядатися хіба що як якийсь попередній договір, в силу якого в орендодавця виникає обов'язок укласти договір оренди з "покупцем".

Таким чином , судова колегія дійшла до висновку , що діями арбітражного керуючого (ліквідатора) Сидоренко М.В. під час здійснення нею своїх повноважень , наданих Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», права та обовязки Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області ніяким чином порушені не були . В звязку з чим , у задоволенні скарги № 15/2238 від 05.11.10р. Новоайдарської районної державної адміністрації Луганської області повинно бути відмовлено.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду по даній справі не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга є підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99 , 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Володимирьке-48»с.Муратове Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 31.01.11р. у справі № 12/81б задовольнити.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 31.01.11р. у справі № 12/81б скасувати.

Справу передати для подальшого розгляду до господарського суду Луганської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 27.04.2011р.

Головуючий суддя М.Д.Запорощенко

Судді Р.В.Волков

О.І. Склярук