Рішення № 15123325, 26.04.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 рокуСправа № 11/5026/292/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., при секретарі Сахно І.В. за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши справу за позовом Черкаської міської ради до фізичної особи-підприемця ОСОБА_3 про стягнення 20126грн. 59 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 20126грн. 59 коп. збитків у вигляді неодержаних позивачем доходів внаслідок використання відповідачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 556,0 кв. м. під нежитловим приміщенням по вул. Героїв Сталінграду, 1 у м. Черкаси за період з 25.12.2008р. по 28.02.2010р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до його рішенням №4-879 від 25.12.2008 р. відповідачу надано у користування земельну ділянку площею 556,0 кв. м. під нежитловим приміщенням по вул. Героїв Сталінграду, 1 і з цього моменту останній використовував її без документа, який посвідчує право на цю земельну ділянку, що унеможливило одержання позивачем доходів.

У засіданні суду представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.

Відповідач у відзиві на позов та його представники у судовому засіданні проти його задоволення заперечили, пославшись на те, що у названий позивачем період фактично земельну ділянку не використовував протиправно, оскільки право на неїб набув у звязку із придбанням нерухомого майна, а тому твердження про завдання ним збитків є безпідставним. Крім того відповідач стверджує про те, що тривале не укладення договору оренди земельної ділянки сталося саме з вини позивача, що також , на його думку, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

27.12.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю «Парус-2»як продавець та відповідач як покупець, уклали договір купівлі продажу , згідно з яким продавець продав, а покупець купив нежитлове приміщення загальною площею 134,60 кв. м., що знаходиться по вул. Героїв Сталінграду ,1.

Того ж дня цей договір був посвідчений нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу і зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №14378

Рішенням Черкаської міської ради №4-879 від 25.12.2008 р. було затверджено технічну документацію та надано відповідачу в оренду строком на 49 років земельну ділянку, площею 556,0 кв. м. під нежитлове приміщення павільйону приміського сполучення за адресою м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграду, 1. Однак на час розгляду справи сторони договору оренди вказаної земельної ділянки не укладали.

12.11.2010р. комісією, створеною виконавчим комітетом Черкаської міської ради для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси, був складений акт №34 про визначення збитків власнику землі. Згідно з висновками цього акту у період з 25.12.2008 р. по 28.02.2010р.відповідач користувалась земельною ділянкою площею 556,0 кв. м. під нежитловим приміщенням павільйону приміського сполучення за адресою м. Черкаси, вул. Героїв Сталінграду, 1 без документа, який посвідчує право на цю земельну ділянку, чим завдало власнику землі Черкаській міській раді збитки у вигляді неодержаної за вказаний період орендної плати за землю у сумі 20126 грн. 59 коп.

Ця сума збитків була визначена комісією за чинними у період з 26.05.2005р. по 10.06.2010р ставками орендної плати за землю, затвердженими рішеннями Черкаської міської ради від 22.04.2008р. №4-385, від 11.12.2008р. №4-724р.виходячи із нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки.

Рішенням від 07.12.2010р. №1996 виконавчий комітет Черкаської міської ради затвердив акт про визначення збитків власнику землі від 12 листопада 2010р № 34 .

Відповідач це рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради не оскаржував.

Згідно з ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Як зазначила Президія Вищого господарського суду України у п. 4.1.4 рекомендацій від 02.02.2010р. №04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки.

Таким чином, відповідач, як особа, яка правомірно набула право власності на нежитлове приміщення по вул. Героїв Сталінграду, 1, м. Черкаси має право користуватися земельною ділянкою, на якій розташоване це нерухоме майно, і відсутність у нього документів, що посвідчують право на цю земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне її зайняття у розумінні ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”. Перехід до відповідача права власності на об'єкти нерухомості є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права має бути здійснено у встановленому законом порядку.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом “д” ст. 156 Земельного кодексу України встановлено, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Стаття 157 Земельного кодексу України передбачає, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 1993 року затверджено порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Пунктом 3 зазначеного вище порядку визначено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Даний порядок також дає визначення поняття “неодержаний доход”. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно вищенаведеної Постанови Кабінету міністрів України розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини.

Відповідач у період з 25.12.2008 р. по 28.02.2010р використовував земельну ділянку загальною площею 134,6 кв. м. під придбаним нежитловим приміщенням, що знаходиться у м. Черкаси вул. Героїв Сталінграду, 1 без укладеного у встановленому порядку договору оренди землі, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. В цьому і полягала протиправність його поведінки, яка і спричинила збитки позивачу у вигляді не отриманої ним орендної плати за землю, яку він отримав би у разі укладення з відповідачем і державної реєстрації договору оренди землі. При цьому відповідач не довів, що збитки завдано позивачу не з його вини.

В той же час суд вважає, що позивачем не вірно визначено розмір земельної ділянки, яку використовує відповідач. Так в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на розрахунок завданих йому відповідачем збитків, виходячи із розміру земельної ділянки 556,0 кв. м. з посиланням на рішення Черкаської міської ради №4-879 від 25.12.2008 р. Вказане позивачем рішення не може бути доказом використання відповідачем земельної ділянки у зазначених у ньому розмірах.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, а саме відповідно до розміру земельної ділянки, яку фактично використовував відповідач без укладення відповідного договору з позивачем, що становить 4326,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача у доход бюджету підлягає стягненню 43 грн. 26 коп. державного мита та 50 грн. 72 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Черкаської міської ради вул. Б. Вишневецького, 36, 18000, ідентифікаційний код 25212542 4326 грн. 00 коп. збитків.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 - в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкаси (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, ідентифікаційний код 34503595) для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в головному управлінні державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, - 43 грн. 26 коп. державного мита.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 - у доход бюджету через Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (проспект Хіміків, 50, м. Черкаси) для зарахування на реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31216264700002 в головному управлінні державного казначейства України в Черкаській області, МФО 854018, 50 грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя К.І.Довгань

Повний текст рішення підписано 28.04.2011р.