Рішення № 15123242, 29.04.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2011 рокуСправа № 16/5026/631/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., при секретарі судового засідання Волна С.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного науково-виробничого підприємства "Віктор-Сервіс" до підприємства "Благодія-Центр" Черкаської міської громадської організації інвалідів "Благодія" про стягнення 17 033,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17 033,53 грн., з яких: 17 000,00 грн. основної заборгованості та 33,53 грн. 3% річних. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав лише частково, оскільки в ході розгляду справи відповідача сплатив за цукор 2000,00 грн.

Відповідач свого представника в жодне судове засідання не направив, причини його неявки суду не повідомив, заперечення проти позову не надав.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними документами у справі на підставі ст. 75 ГПК України, оскільки всі докази по справі зібрані.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами оформлені у спрощеній письмовій формі на підставі усної домовленості, за умовами якої позивач поставив відповідачу цукор на загальну суму 17 000,00 грн., що підтверджується накладною № 6 від 29 березня 2010 року ( а.с. 10).

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (стаття 207 Цивільного кодексу України).

Оскільки приватне науково-виробниче підприємство "Віктор-Сервіс" поставило товар, а підприємство «Благодія-Центр» Черкаської міської громадської організації інвалідів «Благодія» прийняло його, суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обовязків (стаття 11 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою дана угода є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобовязання виконав, поставивши відповідачу товар на загальну 17 000,00 грн., що підтверджується накладною № 6 від 29 березня 2010 року (а.с.10), на якій міститься печатка відповідача.

Заперечень проти неотримання товару чи доказів про існування спору між сторонами з приводу його неналежної якості відповідачем у справу не надано.

Проте, як встановлено судом, на час звернення позивача до суду, відповідач свої зобовязання по оплаті за отриманий товар не виконав, і на момент подання позову заборгованість відповідача складала 17 000,00 грн.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторонами не було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар.

В даному випадку суд вважає, що за правилами статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобовязання відповідачем по оплаті позивачу за отриманий товар настав з моменту отримання відповідачем листа - вимоги № 12 (а.с.11) від 18.02.2011 року, направлення якого підтверджується копією фіскального чека від 21.02.2011 року (а.с.12), яку відповідач залишив без відповіді і задоволення, а право вимоги оплати у позивача виникло через сім днів з моменту отримання цієї вимоги відповідачем з 01 березня 2011 року.

За доводами позивача, що підтверджується також і матеріалами справи, відповідача в якості розрахунку за цукор сплатив позивачу 2000 грн., що вбачається із виписки по банківському рахунку позивача від 15.04.2011 року (а.с. 22) з призначенням платежу "за цукор згідно рах. № 3 від 25.01.2011 року у т.ч. ПДВ 20% -333,33 грн." За доводами позивача, ніяких інших відносин щодо цукру між сторонами не було, оплату в сумі 2000 грн. позивач прийняв від відповідача саме за цукор, але посилання на рахунок № 3 відповідач зробив довільно, оскільки такого рахунку позивач відповідачу не виставляв.

Таким чином, залишок боргу відповідача перед позивачем за цукор становить 15 000,00 грн. ( 17000-2000) і підлягає до примусового стягнення, оскільки строк виконання зобов'язання є таким, що настав.

В частині сплачених 2000,00 грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобовязанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач користуючись своїм правом, просить суд стягнути з відповідача 3% річних за невиконання грошового зобовязання за час прострочення з 01 по 24 березня 2011 року на суму 33,53 грн. ( 17000-3% :365 х 24).

Розрахунок 3% річних зроблено вірно, а тому позов в цій частині підлягає до повного задоволення. Доказів проведення розрахунку за цим платежем відповідач суду не надав.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 17 000,00 грн. основної заборгованості та 33,53 грн. 3 % річних, а всього 17 033,53 грн.

У звязку з тим, що спір виник з вини відповідача, суд на підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача повністю стягує понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 170,35 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач також просить стягнути з відповідача в якості судових витрат і витрати за отримання довідки з ЄДР на відповідача в розмірі 57,80 грн. ( а.с. 18), яка отримувалася на виконання ухвали суду від 28.03.2011 року. Дана вимога підлягає до задоволення, оскільки у відповідності до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат крім держмита, оплати експертизи, оплати послуг перекладача, відносяться також і інші витрати, пов'язані із розглядом справи, а довідка отримувалася відповідачем на вимогу суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 Стягнути з підприємства «Благодія-Центр» Черкаської міської громадської організації інвалідів «Благодія» м. Черкаси, вул. Гагаріна, буд. 39, кв. 37, код ЄДРПОУ 35436200 на користь приватного науково-виробничого підприємства "Віктор-Сервіс", м. Черкаси, вул. Гагаріна, 93, кв. 57, код ЄДРПОУ 22795046 15 000,00 грн. заборгованості, 33,53 грн. 3% річних, 170,33 грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 57,80 грн. судових витрат, пов"язаних із вирішенням спору.

3. В решті вимог провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Спаських Н.М.