Рішення № 15123238, 26.04.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 рокуСправа № 16/5026/306/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат;

від відповідача: Левченко Н.П. - директор; ОСОБА_2. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ліга" до Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби про визнання права на частку в статутному капіталі

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Ліга" права власності на частку у статутному капіталі Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби в сумі 645 768,00 грн., що складає 16,65% від загального розміру статутного капіталу, оскільки відповідач не визнає позивача правонаступником учасника підприємства - КСПП "Антонівка".

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили повністю з мотивів, що правонаступництво позивача не доведено. Крім того, до позовних вимог відповідач просить застосувати і строк позовної давності та відмовити в позові.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 23.11.1977 р. № 381 Рада колгоспів Уманського району постановою від 08.06.1978 р. № 45 затвердила Статут Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби за відповідним Положенням про міжгосподарське підприємство по відгодівлі худоби та послідуючою реєстрацією у виконкомі Уманської районної Ради народних депутатів (а.с. 10-14). Згідно цього Статуту до складу Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби ввійшли 12 наступних господарств учасників, колгоспів: імені Дзержинського, с.Антоновка; В-світ, с.Городниця; ХХІ зїзду КПРС, с. Доброводи; Кірова, с.Колодисте; Черняхівського, с. Оксанино; К.Маркса, с. Рижавка; Свердлова, с.Танське; Горького, с.Ропотуха; Ятрань, с.Томашівка; Щорса, с. Ятранівка; Перемога, с. Юрківка; Шевченка, с. Іванівка.

Згідно загальних положень Статуту Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби, затвердженого зборами уповноважених господарств - учасників (протокол № 12 від 27.12.1991 р.), що зареєстрований виконкомом Уманської районної ради народних депутатів (рішення № 47 від 26.02.1992 р.), підприємство створено по рішенню зборів уповноважених господарств - учасників 23.11.1982 р. В міжгосподарське підприємство входять на добровільних засадах колгоспи за рішенням загальних зборів членів колгоспу, а державні підприємства за рішенням адміністрації. Про своє вибуття учасники міжгосподарського підприємства попереджають адміністрацію не пізніше 6-ти місяців до виходу. Вибувшим учасникам повертаються пайові внески, повний розрахунок поводиться після закінчення господарського року.

29.05.1997 р. Рижавське міжгосподарське підприємство по відгодівлі худоби було внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій з присвоєнням ідентифікаційного коду 00387476.

Статут Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби, затверджений зборами уповноважених господарств - засновників від 27.12.1991 року не містив переліку засновників підприємства, тому список господарств - засновників Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби та розмір дольових внесків складений та підписаний на той час директором Концевим Л.С по даних балансу підприємства станом на 01.10.1990 року, згідно якого встановлено, що розмір дольового внеску колгоспу ім. Дзержинського с. Антонівка у статутному капіталі відповідача складає 645 768,00 крб. (а.с. 43).

Для підтвердження своїх позовних вимог позивач доводить, що він є правонаступником прав та обов'язків КСПП "Антонівка", яке в свою чергу є правонаступником колгоспу ім. Дзержинського.

Доводи позивача про правонаступництво базуються на такому:

Згідно Протоколу № 3 загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Дзержинського від 15.10.1992 р. було прийняте рішення про реорганізацію колгоспу ім. Дзержинського в колективне сільськогосподарське пайове підприємство "Антонівка" та затверджено статут новоствореного підприємства (а.с. 21).

Однак статут КСПП "Антонівка", що зареєстрований у жовтні 1992 року, не містить запису про правонаступництво цього підприємства за колгоспом ім. Дзержинського. В справі та у позивача відсутній передавальний акт на майно та зобов'язання від колгоспу ім. Дзержинського до КСПП "Антонівка".

Суд вважає, що за таких обставин, належних доказів на доведення і підтвердження факту правонаступництва КСПП "Антонівка" за колгоспом ім. Дзержинського позивачем суду не надано.

Згідно статуту, КСПП "Антонівка" діє в т.ч. і на підставі положень ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство", який було введено в дію з 1 березня 1992 року постановою Верховної Ради Українивід 14 лютого 1992 року N 2115-XII.

Цивільне законодавство, яке було чинним у 90-х роках та станом на сьогоднішній день, передбачає два види правонаступництва - часткове (на підставі цивільно-правової угоди про перевід конкретного боргу і без передачі прав) та повне (при ліквідації та реорганізації підприємства, коли права та обов'язки повністю переходять до нового підприємства).

Згідно Протоколу № 6 засідання зборів уповноважених членів КСПП "Антонівка" від 07.08.1999 р. серед інших питань було прийнято рішення про передачу основних засобів КСПП "Антонівка" на баланс агрофірми "Ліга" з послідуючим переоформленням договору про переведення боргу з КСПП "Антонівка" на агрофірму "Ліга" (а.с. 23-26).

На виконання вищевказаного рішення, 31.08.1999 р. між агрофірмою "Ліга" та КСПП "Антонівка" був укладений договір про перевід боргу КСПП "Антонівка" в сумі 2 201 000,00 грн. (згідно довідки про підтвердження наявного боргу) на агрофірму "Ліга" , а КСПП "Антонівка" за це передає на баланс агрофірми "Ліга" до повного погашення заборгованості, основні засоби на суму 2 183 684,00 грн. (а.с. 27).

Позивач вказаний договір попередньо подав як доказ переходу до нього прав та обов'язків КСПП "Антонівка" в результаті правонаступництва, однак представник позивача в ході розгляду справи свої пояснення змінив та почав наполягати на тому, що цей договір ніколи не виконувався і його не потрібно брати взагалі як доказ певних правовідносин між сторонами.

Суд оцінює дані доводи критично, оскільки позивач посилається на цей договір у всіх документах, наявних у справі, аж до 2010 року ----- протоколи зборів, звернення до держреєстратора, лист до відповідача та ін.

За умови існування договору про перевід боргу від 31.08.1999 року, відносини між агрофірмою "Ліга" та КСПП "Антонівка" зводяться лише до цивільно-правової угоди переведення конкретного боргу, а не до правонаступництва по всіх правах і обов"язках за КСПП "Антонівка" внаслідок припинення даного підприємства в результаті приєднання до позивача.

У відповідності до ст. 37 ЦК УРСР 1963 року (яка діяла у 1999 році), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Нормативні документи, якими було детально врегульовано реформування колгоспів та створення їх правонаступників, з"явилися лише у 2001 році - це Порядок оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, яке затверджено наказом Мінагрополітики від 14.03.2001 року № 63.

Питання правонаступництва проаналізовано також і в листі ВГСУ № 01-8/665 від 07.06. 2001 року п. 2.4., яким вказано на таке:

"Вирішуючи спори, пов'язані з правонаступництвом зазначених підприємств, слід керуватися приписами статті 37 Цивільного кодексу України та статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (1992 року), а також Порядком оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. N 63. Відповідно до пункту 5 статті 31 названого Закону у разі поділу підприємства до новостворених підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. Пункт 17 згаданого Порядку визначає, що роздільний (передавальний) баланс разом з установчими документами підприємства-правонаступника є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов'язками КСП. Роздільний акт (баланс) повинен містити положення про правонаступництво за всіма зобов'язаннями реорганізованого підприємства щодо всіх кредиторів та боржників. Роздільний акт (баланс) затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства або органом, що прийняв рішення про реорганізацію підприємства, та надається разом з установчими документами для державної реєстрації новостворених юридичних осіб або внесення змін в установчі документи діючих юридичних осіб. Неподання разом з установчими документами роздільного акта (балансу) може бути підставою для відмови у реєстрації юридичної особи. У разі здійснення державної реєстрації за відсутності затвердженого роздільного акта (балансу) заінтересовані особи не позбавлені права звернутися з позовом про визнання недійсними установчих документів таких юридичних осіб. У вирішенні відповідних спорів, арбітражні суди повинні також враховувати вимоги Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. N 62".

Таким чином, станом на 1999 рік в питанні правонаступництва підприємства могли керуватися лише положеннями ст. 37 ЦК УРСР 1963 року про те, що при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

В будь-якому випадку, позивач не довів, що колгосп ім. Дзержинського та КСПП "Антонівка" складали хоча б передавальні баланси, як мінімально необхідні документи для вчинення правонаступництва.

Суд також зауважує, що документи, надані позивачем щодо правонаступництва агрофірми "Ліга" за КСПП "Антонівка", є суперечливими.

Так, нарівні з укладенням договору про перевід боргу від 31.08.1999 року, згідно Протоколу № 7 засідання загальних зборів членів КСПП "Антонівка" від 11.09.1999 р. між іншим було прийнято рішення про припинення діяльності КСПП "Антонівка" в зв'язку з об'єднанням КСПП "Антонівка" з агрофірмою "Ліга" (а.с. 30-32 том 1).

Листом Уманської районної адміністрації № 789/01 від 16.09.1999 р. підтверджено, що агрофірма "Ліга" є правонаступником КСПП "Антонівка" (а.с. 33). Однак, невідомо кому було адресовано цей лист і наданий екземпляр листа позивачем (а.с. 33 том 1) та відповідачем (а.с. 3 том 2) мають відмінності щодо посилання на договір оренди землі та майна (в листі позивача слово "майна" затерто). Оригінал даного листа в Уманській РДА не зберігся, про що суду надано письмове пояснення ( а.с. 1 том 2).

Згідно загальних положень Статуту ТОВ агрофірми "Ліга" затвердженого рішенням зборів засновників (протокол № 13 від 28.03.2000 р.), зареєстрований в Уманській районній державній адміністрації № 33/3 від 29.06.2000 р. та в його новій редакції (протокол № 4 від 12.12.2001 р.), зареєстрований в Уманській районній державній адміністрації № 106/3 від 24.12.2002 р.), а також згідно протоколу № 6 від 02.07.1999 року зборів засновникіі Уманського виробничо - будівельного комерційного підприємства "Ліга", ТОВ агрофірма "Ліга" є правонаступником виробничо - будівельного комерційного підприємства "Ліга" та КСПП "Антонівка" Уманського району, а потім лише правонаступником КСПП "Антонівка" ( а.с. 35 та 38 том 1).

За доводами позивача, аналогічні положення про правонаступництво за КСПП "Антонівка" містяться і в наступних редакціях статуту ТОВ "Агрофірма "Ліга", хоча у реєстраційній справі Уманської РДА статут агрофірми "Ліга" взагалі не містить підписів її засновників.

Суд вважає, що самого лише запису у статуті підприємства про правонаступництво за іншим підприємством ще не достатньо і ця обставина не має вирішального значення для визнання позивача правонаступником КСПП "Антонівка". При цьому суд виходить з наступного:

За доводами позивача, правонаступництво ТОВ агрофірми "Ліга" за КСПП "Антонівка" відбулося у 1999 році. Як вказано вище, на цей час діяла норма ст. 37 ЦК УРСР 1963 року про те, при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передавального балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Опитаний в судовому засіданні державний реєстратор Уманської РДА Червонос Н.Г. пояснила, що реєстраційна справа на позивача містить і матеріали на КСПП "Антонівка", оскільки було подано заяву про його об'єднання із ТОВ агрофірма "Ліга". Однак у матеріалах реєстраційної справи немає передавального акту (балансу) на майно та зобов'язання КСПП "Антонівка" і визначити їх обсяг не можливо.

Позивач надав ніким не завірений передавальний баланс станом на 01 вересня 1999 року ( а.с. 28 том 1), з якого не вбачається, якому підприємству КСПП "Антонівка" передала свої активи та пасиви, а також права вимоги. Печатка КСПП "Антонівка" на цьому документі відсутня.

Суд критично оцінює передавальний баланс як доказ у справі, оскільки він виготовлений на бланку від 200__ року, але датований 01.09.1999 року (тобто сам документ виготовлявся у 2000 році і не засвідчувався печаткою КСПП "Антонівка", яку було здано в міліцію 28.12.1999 року - а.с. 23 том 2). При цьому будь-який передавальний акт відсутній у матеріалах реєстраційної справи Уманської РДА, яка досліджувалася у судовому засіданні.

У позивача - ТОВ "Агрофірма Ліга" відсутні докази того, що це підприємство приймало рішення на загальних зборах про приєднання до себе КСПП "Антонівка", що підтверджено в засіданні також і представником позивача.

Позивач не надав суду доказів того, що при здійсненні процедури приєднання до позивача КСПП "Антонівки", цим підприємством було складено і передано позивачу список кредиторів, дебіторів та майнових прав, якими володіло КСПП "Антонівка". В реєстраційні справі є довідка про кредиторську заборгованість КСПП "Антонівка", яка ніким не завірена та не підтверджена первинними документами ( а.с. 21 том 2). Також ніким не завірений є у справі і розподільчий перелік майна, що перебуває у колективній власності по КСП Антонівка станом на 01.09.1999 року (а.с. 5 том 2).

Позивач також надавав суду для огляду бухгалтерські книги про проведення позивачем розрахунку із деякими кредиторами КСПП "Антонівка", але належним чином засвідчений список кредиторів КСПП "Антонівка" у справі відсутній, а тому і докази часткового розрахунку із кредиторами КСПП "Антонівка" не є для суду переконливим аргументом про здійснене правонаступництво, оскільки погашення боргів могло відбуватися і на виконання договору про перевід боргу від 31.08.1999 року.

Таким чином, суд вважає, що сам по собі запис про правонаступництво за КСПП "Антонівка" у статуті ТОВ "Агрофірма Ліга" ще не є переконливим і самодостатнім доказом того, що правонаступництво відбулося.

Суд вважає, що в основі правовідносин сторін першочергово лежав договір про перевід боргу від 31.08.1999 року (а.с. 27 том 1) та договір оренди земельної ділянки від 04.06.1999 року (а.с. 8 том 2), який укладався із попередником позивача - Виробничо-будівельним комерційним підприємством "Ліга" ( а.с. 35 том 1).

Це підтверджується наступним : протоколом № 3 від 27.03.1999 року засідання загальних зборів ( а.с. 108 том 1) було вирішено "передати КСПП "Антонівку" в оренду Виробничо-будівельному комерційному підприємству "Ліга" та заключити договір на оренду основних засобів.

Протоколом № 6 засідання зборів уповноважених КСПП "Антонівка" від 07.08.1999 року ( а.с. 23-26 том 1 та 15 том 2), підтверджується, що цим підприємством було прийнято рішення "про передачу основних засобів КСПП "Антонівка" на баланс агрофірми "Ліга" з послідуючим переоформленням договору про переведення боргу з КСПП "Антонівка" на агрофірму "Ліга".

Суд не погоджується із позивачем в тому, що договір про перевід боргу від 31.08.1999 року (а.с. 27 том 1) не треба брати до уваги взагалі, оскільки він ніколи не виконувався, бо про цей договір позивач писав у заяві відповідачу також у листі від 30.06.2010 року ( а.с. 52 том 1), як про підтвердження правонаступництва за КСПП "Антонівка".

Суд не погоджується із доводами позивача про те, що якщо оформлення правонаступництва мало вади і не відповідало чинному законодавству, то перевагу слід надавати, а також враховувати і досліджувати лише те, що сторони мали на увазі, а не як були оформлені документи. Доводи позивача про те, що у 1999 році ніхто не знав як правильно оформляти правонаступництво та підприємства масово допускали помилки, які вчинив і позивач, для суду не є аргументами на користь позивача.

Крім того, реорганізація підприємства не є удаваною угодою, а тому до неї за аналогією не можна застосувати правило ст. 235 ЦК України про те, що відносини сторін регулюються угодою, яку сторони дійсно вчинили.

При оцінці доказів суд також повинен застосувати однаковий підхід до статутів КСПП "Антонівка" та агрофірми "Ліга", як до доказів - в одному статуті є відомості про правонаступництво (Ліга за Антонівкою), а в іншому немає (Антонівка за колгоспом), а тому на статути як на переконливі і самодостатні докази посилатися не варто.

В статуті відповідача - Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби від серпня 1978 року ( а.с. 10 том 1) міститься запис про те, що його учасником є колгосп ім. Дзержинського с. Антонівка.

В статуті відповідача в редакції від 26.02.1992 року ( а.с. 15 том 1) вже не міститься ніяких даних про склад його учасників. Такі дані відсутні в обох учасників процесу.

Позивачем подано суду лише витяги із протоколів загальних зборів колгоспу ім. Дзержинського ( а.с. 20,21 том 1) про прийняття рішень про реорганізацію колгоспу ім. Дзержинського у КСПП "Антонівка", але підтверджуючих документів про здійснення цієї реорганізації із правонаступництвом у справі немає.

За доводами представника позивача, саме через наслідування прав та обов'язків КСПП "Антонівка", яке утворилося шляхом перетворення колгоспу ім. Дзержинського с. Антонівка, до ТОВ "Агрофірма "Ліга" перейшли усі права КСПП "Антонівка", у тому числі і право участі у Рижавському міжгосподарському підприємстві по відгодівлі худоби.

Однак, у документах, які позивач надав суду, ніде не прослідковується, що КСПП "Антонівка" володіла часткою в статутному капіталі відповідача і передала всі права за цією часткою позивачу в ході своєї реорганізації. Належним чином складений передавальний баланс КСПП "Антонівка" із вказівкою на цю частку у справі відсутній.

Згідно ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Позивач не доводить суду того факту, що з моменту набуття ним прав як правонаступника КСПП "Антонівка" на частку у статутному капіталі відповідача, він вступив у володіння цією часткою -- в справі немає жодного доказу про те, що він з 1999 року цікавився діяльністю відповідача, приймав участь у загальних зборах, ініціював їх скликання, сплачував внески, негайно подав документи для переоформлення за собою права участі в підприємстві відповідача.

За доводами позивача, він з 1999 року не вбачав ніяких порушень своїх прав на частку у майні Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби, оскільки збори даного підприємства не скликалися і господарська діяльність не велася. Листування між сторонами почалося у 2009-2010 роках з моменту публікації оголошення про припинення діяльності відповідача та розшуку його кредиторів. Відповідач не визнав позивача правонаступником КСПП "Антонівка" , з чого і виник спір.

Розмір своєї частки у майні відповідача позивач визначив у розмірі 16,65% на підставі списку господарств-засновників відповідача станом на 01.10.1990 року ( а.с. 43, 44 том 1) та експертного висновку аудиторської фірми "ДДА" від 14.12.2010 року ( а.с. 47 том 1).

Даний експертний висновок, як доказ правонаступництва, суд не приймає до уваги, оскільки в ньому прямо написано, що експерт не аналізував правову сторону питання правонаступництва, але на свій розсуд вважає, що ТОВ агрофірма "Ліга" є правонаступником КСПП "Антонівка" і має право на частку в майні відповідача у розмірі 16,65%.

Таким чином суд вважає, що наданими позивачем та зібраними по справі доказами позивач не довів ланцюжок правонаступництва: колгосп ім. Дзержинського -- КСПП "Антонівка" -- агрофірма "Ліга", щоб вважати позивача законним претендентом на частку колгоспу ім. Дзержинського в статутному капіталі Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби.

Відкритим у поясненнях позивача також залишилося і питання про те, куди поділися учасники КСПП "Антонівка" та чому вони не ввійшли учасниками у ТОВ агрофірму "Ліга" є, якщо відбулося правонаступництво.

Згідно пояснень директора позивача та його представника, оскільки все майно КСПП "Антонівка" було передано позивачу для погашення боргів цього підприємства перед кредиторами, то учасники КСПП "Антонівка" тим самим добровільно віддали свої частки позивачу, а перейти у ТОВ агрофірму "Ліга" в якості учасників вони не могли, оскільки все їх майно у КСПП "Антонівка" було обтяжено боргами і входити у ТОВ агрофірму "Ліга" на правах учасників їм не було з чим.

Таке пояснення та фактичні дії позивача по отриманню майна і землі від КСПП "Антонівка" та її учасників говорить не про здійснене правонаступництво, а про перехід майна від одного підприємства до другого на підставі інших підстав, ніж правонаступництво. При цьому КСПП "Антонівка" дійсно припинила своє існування, але достатніх доказів про те, що правонаступником прав та обов'язків цього підприємства став позивач, на думку суду, у справі немає, оскільки відсутній головний документ - передавальний акт.

Рішення Уманського р-ного суду від 21.06.2001 року ( а.с. 45 том 1), на яке посилається позивач, також не є доказом правонаступництва, оскільки предмет спору напряму не стосувався висновку про правонаступництво. Крім того, у рішенні також є посилання на укладення договору про перевід боргу від 31.08.1999 року як на такий, що виконувався його учасниками.

В ході розгляду справи представник відповідача подав суду клопотання про застосування до вимог позивача строку позовної давності для відмови у позові, оскільки цей строк позивач пропустив без поважних причин.

Представник позивача вважає строк позовної давності не пропущеним, оскільки про своє порушене право на частку він взнав лише у 2010 році, коли відповідач не визнав його правонаступником КСПП "Антонівка".

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін з цього приводу, судом встановлено наступне:

Ухвалою від 18.07.2000 року Верховний Суд України вказав на таке: у випадку, коли на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, постановлюється рішення про відмову в задоволенні позову саме із цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 80 ЦК постановлює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску такого строку поважною, порушене право має бути захищене.

За доводами позивача, що підтверджується і матеріалами справи, правовідносини з приводу правонаступництва у позивача виникли у 1999 році. Суд вважає, що якщо позивач претендує на частку КСПП "Антонівка", як правонаступник, то його права на частку виникли саме з цього часу. Позивач повинен був перевірити своє право та підтвердити його у відповідача. Саме з цих підстав і саме у 1999 році позивач повинен був або міг довідатися про те, що його права на частку у майні відповідача порушені та почати їх відновлювати.

Згідно зі ст. 76 ЦК Української РСР 1963 року, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відповідно до ст. 71 зазначеного Кодексу загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Згідно зі ст. 80 ЦК Української РСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Новий ЦК України почав діяти з 01.01.2004 року. Строк позовної давності для захисту права позивача повністю вичерпано в полі дії ЦК УРСР 1963 року і суд вважає, що поновити його вже не можливо.

Позов у даній справі позивач подав лише 10.02.2011 року.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2004 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України 2004 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності для захисту свого права на частку у майні Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби, але клопотання про його відновлення не подавав, оскільки вважав строк позовної давності дотриманим.

На підставі досліджених у судових засіданнях доказів та пояснень сторін суд вважає, що позивач не довів свого права на частку у майні Рижавського міжгосподарського підприємства по відгодівлі худоби на підставі правонаступництва, а тому суд відмовляє позивачу у задоволенні позову не з підстав пропуску строку позовної давності, а з підстав недоведеності свого права, на захист якого подано позов. Позивач не довів правонаступництво КСПП "Антонівка" за колгоспом ім. Дзержинського та правонаступництво ТОВ "Агрофірма "Ліга" за КСПП "Антонівка", оскільки в справу не подано передавального акта на права та обов'язки кожному з правонаступників від їх попередників, відсутні рішення ТОВ "Агрофірма "Ліга" про об'єднання із КСПП "Антонівка", учасники КСПП "Антонівка" не перейшли в якості учасників до підприємства-позивача як до правонаступника (вони поділись невідомо куди), а відносини КСПП "Антонівка" (її учасників) із позивачем все ж таки будувалися на цивільно-правових угодах переведення боргу та оренди землі.

З цих підстав у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Ухвалою від 14.02.2011 року за заявою позивача було вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони Рижавському міжгосподарському підприємству по відгодівлі худоби вчиняти дії, пов'язані із розподілом коштів, які надійшли чи надійдуть від реалізації основних засобів підприємства між його учасниками до часу вирішення спору у даній справі. Оскільки спір вирішено не на користь позивача, то потреба у збереженні заходів забезпечення позову є такою, що відпала і на підставі ст. 68 ГПК України їх слід скасувати.

На підставі статті 49 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 68, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Скасувати вжиті ухвалою від 14 лютого 2011 року заходи до забезпечення позову у вигляді заборони Рижавському міжгосподарському підприємству по відгодівлі худоби вчиняти дії, пов'язані із розподілом коштів, які надійшли чи надійдуть від реалізації основних засобів підприємства між його учасниками до часу вирішення спору у даній справі.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 28 квітня 2010 року.