Рішення № 15123150, 05.05.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2011 Справа № 5024/651/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачанка", м. Каховка Херсонської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне", с. Роздольне Каховського району Херсонської області

про стягнення 92539 грн. 80 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник дов. б/н від 14.02.2011 р.;

від відповідача: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тачанка»(позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Роздольне»(відповідач) 92539,80 грн. основного боргу та судові витрати.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з»явився, але надіслав відзив, в якому визнає позов в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тачанка»(позивач, постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Роздольне»(відповідач, покупець) укладено договір поставки №20/01/11 від 20.01.2011 р. (далі Договір 1) та Договір поставки №03/02 від 03.02.2011 р. (далі Договір 2), за умовами яких позивач зобов»язується передати, а відповідач прийняти та оплатити продукцію. Договори підписані сторонами без зауважень, скріплені печаткою. Протягом дії Договорів в них не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначені Договори суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки, правовідносини, які витікають із них, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що за видатковими накладними позивач поставив відповідачу продукцію за Договором 1 на суму 65196,80 грн. та за Договором 2 на суму 77343,00 грн.

Відповідно до п.4.2. Договору 1 покупець зобов»язаний оплатити вартість поставленої продукції в строк до 15.02.2011 р.; відповідно до п.4.2. Договору 2 до 15.03.2011 р.

Судом встановлено, що в порушення вимог договорів відповідач в передбачені строки борг сплатив лише частково за договором 1 в сумі 50000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов»язань щодо добровільної сплати решти основного боргу.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість по сплаті вартості товару складає суму 92539,80 грн. Позовні вимоги щодо стягнення вищевказаної суми є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, 712 ЦК України, ст.173, 175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Роздольне" (74840 с. Роздольне, Каховського району Херсонської області, вул. Макаренка,2, кв. 6, р/р№26000874961171 в Одеській обласній філії ПАТ "Укрсоцбанк", МФО №328016, ідентифікаційний код №30943453) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тачанка" (74800 м. Каховка Херсонської області, вул. Південна,4, р/рахунок № 2600711693 в Херсонській обласній дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО № 352093, ідентифікаційний код №31542044) 92539,80 грн. боргу, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 925,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення 05.05.2011р.