Рішення № 15122813, 18.04.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2011 р.Справа № 35-26/149-10-3543 За позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” до відповідача Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ОСТРА” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про стягнення 33358,36грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь

Від позивача: ОСОБА_3, на підставі довіреності № 2118/12 від 17.12.10р.;

Від відповідача: ОСОБА_4, на підставі довіреності № 70/10 від 04.10.10р.;

Від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ОСТРА”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення 33358,36грн., а саме: 24990грн.- страхового відшкодування, 2575,68грн. пені, 805,16грн. 3%річних, 2244,10грн. втрат від інфляції, 2743,42грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.10р. порушено провадження у справі №26/149-10-3543.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.10р. позов Приватного акціонерного товариство „Страхова компанія „АХА Страхування” в особі Запорізької філії до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ОСТРА”, 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ОСОБА_2 про стягнення 33358,36грн. залишено без розгляду, в порядку п. 5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.11р. ухвалу господарського суду Одеської області від 01.12.10р. у справі №26/149-10-3543 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області, розгляд якої доручено судді Гут С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.11р. прийнято справу №26/149-10-3543 до провадження судді Гут С.Ф. з присвоєнням справі №35-26/149-10-3543.

Відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з підстав які викладені у відзиві на позов №1412 від 11.10.10р.(вх.№27073 від 11.10.10р.). Також 03.11.10р. відповідач подав доповнення до відзиву №1521 від 03.11.10р.(вх.№29417). Згідно відзиву та доповнення до відзиву відповідача, ним у висновку експертного товарознавчого дослідження виявлені невідповідності марки та номеру дослідженого автомобіля, а саме - на сторінці 4 Висновку вказано „3200 ( бензин)”, проте в Додатку 1 вказано вже „320 CDI”, в розділі „Висновки” вказується автомобіль „Mazda 6” та реєстраційний номер НОМЕР_1, хоча в договорі страхування вказаний автомобіль марки „Mersedes Веnz” та реєстраційний номер НОМЕР_3. В рахунках ТОВ „НПК „Даймонд, лтд” №0568 від 02.11.2007р. та №0619 від 03.12.2007р. не зазначена модель та номер транспортного засобу щодо якого проводилась оцінка завданого збитку. Платником за поставлені деталі є ТОВ „Анді”, яка не має жодного відношення до даних страхових відносин. Зазначені недоліки та неточності, на думку відповідача, ставлять під сумнів правомірність страхованого відшкодування та право позивача на звернення до суду із даним позовом.

19.11.10р. супровідним листом №2085-10 від 18.11.10р. (вх.№31039) до господарського суду надійшли письмові пояснення позивача щодо відзиву відповідача відносно неточностей у висновку експерта, та висновок експерта №198/06 від 30.06.10р. із зазначенням правильних марки та номеру дослідженого автомобіля „Mersedes”.

24.02.11р. позивач подав клопотання №282-11 від 23.02.11р.(вх.№5921/2011) про призначення по справі автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої просив суд поставити питання: який розмір майнової шкоди спричинено в результаті ДТП власнику транспортного засобу Mersedes ВеnzЕ320, реєстраційний номер НОМЕР_3, з урахуванням фізичного зносу на момент проведення експертизи.

14.03.11р. відповідачем подані заперечення на клопотання про проведення судової експертизи №309 від 14.03.11р.(вх.№7585/2011), згідно яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні клопотання про проведення судової експертизи у справі.

Призначення судом судової експертизи відповідно до положень ГПК України не є обовязковим.

Висновок експертного товарознавчого дослідження №198/06 від 30.06.2010р. зроблений ОСОБА_5 має юридичне значення оскільки останній має право на практичну оціночну діяльність щодо оцінки дорожніх транспортних засобів, та визначення розміру шкоди, спричиненого володільцю транспортного засобу.

Оскільки висновок №198/06 від 30.06.2010р. має юридичне значення, це означає, що у відповідності до ст. 32 ГПК України він є доказом у справі.

Під час дослідження судом висновку №198/06 від 30.06.2010р. не встановлено його не правильності чи не повноти чи не об`єктивності.

За таких обставин відсутні підстави для призначення судової автотоварознавчої експертизи, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

24.02.11р. відповідачем було подано відзив на позов №250(вх.№5923/2011 від 24.02.11р.), згідно якого вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України. У відзиві відповідач зазначає про те, що позивачем висунуті позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 25.06.09р. по 21.12.09р. Однак згідно з п. 1 ч 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже строк позовної давності щодо вимог про сплати відповідачем пені за період з 25.06.09р. по дату звернення до суд з урахуванням одного року сплинув. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тому, вимоги позивача про сплату відповідачем пені, нарахованої за період з 25.06.09р. по дату звернення до суд з урахуванням одного року не підлягають задоволенню.

15.03.11р. позивач подав заперечення на відзив відповідача(вх.№7760/2011), згідно яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

За клопотанням представника відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2011р. строк розгляду спору по справі №35-26/149-10-3543 продовжено до 17.04.11р., в порядку ст.69 ГПК України.

05.04.11р. відповідач подав відзив на заперечення №424 від 05.04.11р.(вх.№10222/2011), згідно яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

14.04.11р. позивач подав заперечення на відзив відповідача вих.№424 від 05.04.11р.(вих.№543-11 від 08.04.11р.; вх.№11636/2011), згідно яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, однак при цьому письмові пояснення по справі не надав.

Поряд з цим, позивачем заявлена заява вх.№24858 від 20.09.10р. про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої останній просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать Страховому акціонерному товариству „ОСТРА” в межах суми позовних вимог 33358,36грн.

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обовязковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

01.11.07р. на вул. Грязнова в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_4(ВАЗ), що знаходився під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля Mersedes ВеnzЕ320, держаний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ОСОБА_6, та перебував у тимчасовому оплатному користуванні (оренді) у ТОВ «Південно Промислова Компанія»на підставі договору оренди транспортного засобу від 05.09.07р., зареєстрованого в реєстрі за №1956.

Факт ДТП підтверджується довідками ДАІ про ДТП від 07.11.07р., вих.№10/14-08-11/1 від 08.11.07р.

Постановою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 26.11.07р. по справі №3-9825/07 встановлено, що ОСОБА_2 порушив п.10.1. Правил дорожнього руху України та постановлено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34грн.

Внаслідок ДТП автомобіль Mersedes ВеnzЕ320 було пошкоджено, об'єм пошкоджень підтверджується; наведеною в пункті 1 довідкою ДАІ про ДТП від 01.11.07р., актом огляду транспортного засобу від 05.11.07р., висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості майнової шкоди №198/06 від 30.06.10р., згідно з яким шкода оцінена в сумі 29039,28грн.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля Mersedes склала 26915грн. і підтверджується рахунками ТОВ «НПК «Даймонд, лтд»№0568 від 02.11.07р. та №0619 від 03.12.07р., рахунком ФОП ОСОБА_7 №076 від 29.11.07р., рахунком ФОП ОСОБА_8 №105 від 03.12.07р.

За договором оренди транспортного засобу від 05.09.08р. власник автомобіля Mersedes ВеnzЕ320 ОСОБА_6 зобов'язав ТОВ «Південна промислова компанія»застрахувати за всіма доцільними видами страхування, у випадку пошкодження автомобіля внаслідок ДТП нести витрати на його відновлення.

Згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №4143-а/07зп від 04.09.07р. позивач взяв на себе зобов'язання виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку, в тому числі, за ризиком „Збитки внаслідок ДТП".

Пошкодження в ДТП автомобіля Mersedes ВеnzЕ320 було визнано позивачем страховим випадком, що підтверджується страховим актом №3977-а/07зп від 23.11.07р., доповненнями №1 від 17.12.07р. та №2 від 21.12.07р. до цього акту, з настанням якого відповідно до умов договору страхування, ч.3 ст.19 Закону України „Про страхування", п.3 ч.1 ст.988 Цивільного кодексу України виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

За заявами ТОВ «Південної Української Компанії»на виплату страхового відшкодування від 21.11.07р., від 17.12.07р., від 21.12.07р. позивач виплатив йому страхове відшкодування в сумі 26915грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2199 від 23.11.07р., №№846-848 від 17.12.07р., №№335-336 від 21.12.07р.

Цивільно-правова відповідальність третьої особи за шкоду, спричинену при експлуатації автомобіля ВАЗ 21099, застрахована у відповідача на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) №ВВ/1494213 від 31.10.07р.(далі - договір ОСЦПВВНТЗ). За договором сторони встановили ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500грн., франшизу-510грн., строк дії - один рік; визначено забезпечений транспортний засіб - автомобіль ВАЗ тощо.

Позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування вих.№2909-09 від 12.05.09р., додатками до якої надав всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, шляхом надіслання рекомендованого листа з рекомендованим повідомленням, що було отримано відповідачем 25.05.09р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8316404.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 33358,36грн., а саме: 24990грн.- страхового відшкодування, 2575,68грн. пені, 805,16грн. 3%річних, 2244,10грн. втрат від інфляції, 2743,42грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України - джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України - особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 979 ЦК України - за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 981 ЦК України - договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Відповідно до ст. 993 ЦК України - до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” - до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлює, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” - об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” - страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” - 9.1. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. 9.2. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. 9.3. Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правово відповідальності власників наземних транспортних засобів” - 12.1. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” - 22.1. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” - 37.5. Страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Суд вважає що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 24990грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 805,16грн., втрат від інфляції у сумі 2244,10грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 805,16грн., втрат інфляції в сумі 2244,10грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ОСТРА” пені в розмірі 2575,68грн., розрахованої за період з 25.06.2009р. по 21.12.2009р.

Відповідач у відзиві на позов просить суд застосувати строк позовної давності до вимог заявлених позивачем відносно пені.

Згідно с.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.

Враховуючи зазначене, звернення позивачем до суду з позовом 20.09.2010р., та те, що 25.06.10р. сплинув строк на звернення щодо нарахування пені, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 2575,68грн. не підлягають задоволенню, з врахуванням строку позовної давності, тривалість якої встановлена ст.258 Цивільного кодексу України, про застосування якої заявив відповідач у відповідності з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ОСТРА” процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2743,42грн. за період з 25.06.09р. по 21.07.10р.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Враховуючи приписи законодавства, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2743,42грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Станом на день розгляду справи відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 24990грн.- страхового відшкодування, 805,16грн. 3%річних, 2244,10грн. втрат від інфляції, 2743,42грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті держмита пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 307,82грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ОСТРА”(65026, м. Одеса, вул.Пушкінська,13, п/р №26504660012730 в Одеській обласній філії АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк”, МФО 328016; код ЄДРПОУ 14288111) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування”(69035, м. Запоріжжя, вул.. Сорок років Радянської України, 57-в; п/р №26502011332557 в ПАТ”ОТП Банк” м. Київ, МФО Банку 300528; код ЄДРПОУ 26183400) суму страхового відшкодування у розмірі 24990(двадцять чотири тисячі девятсот девяносто)грн., 3%-річних у розмірі 805(вісімсот пять)грн.16коп., індекс інфляції у розмірі 2244(дві тисячі двісті сорок чотири)грн.10коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2743(дві тисячі сімсот сорок три)грн. 42коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 307(триста сім)грн.82коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 26.04.2011р.