Рішення № 15122674, 26.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.10 Справа№ 33/51 (10)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»(м. Дрогобич)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дрогобич)

про : розірвання договору оренди нежитлових приміщень б/н від 01.09.2009, розірвання договору про відшкодування витрат на утримання обєкту оренди б/н від 01.09.2009 р., виселення фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 із орендованого приміщення площею 31,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зобовязання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 передати дане приміщення Комунальному підприємству «Туристичний комплекс «Дрогобич»за актом приймання передачі та стягнення 7558 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 42 коп. (з яких: 7104,74 грн. основний борг; 315,07 грн. пеня; 138,61 грн. 3 % річних)

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С.

Представники:

Позивача: ОСОБА_3 представник (довіреність № 379 від 25.10.2010 р.)

Відповідача: не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 04.10.2010 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 6182 поступила позовна заява від Комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»(м. Дрогобич) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дрогобич) про розірвання договору оренди нежитлових приміщень б/н від 01.09.2009, розірвання договору про відшкодування витрат на утримання обєкту оренди б/н від 01.09.2009 р., виселення фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 із орендованого приміщення площею 31,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 зобовязання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 передати дане приміщення Комунальному підприємству «Туристичний комплекс «Дрогобич»за актом приймання передачі та стягнення 7558 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 42 коп. (з яких: 7104,74 грн. основний борг; 315,07 грн. пеня; 138,61 грн. 3 % річних).

Ухвалою суду від 07.10.2010 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.10.2010 р.

Позивач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.10.2010 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

В судовому засіданні 26.10.2010 р. представник позивача подав до суду докази облікової ставки НБУ та індексу інфляції.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.10.2010 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.09.2009 р. між Комунальним підприємством «Туристичний комплекс «Дрогобич»(позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір б/н оренди нежитлових приміщень (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 1.1. договору оренди нежитлових приміщень б/н від 01.09.2009 р. (надалі Договір оренди) орендодавець Комунальне підприємство «Туристичний комплекс «Дрогобич»зобовязується передати, а орендар - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зобовязаний прийняти згідно акту приймання передачі в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2

На виконання умов Договору оренди, 01.09.2009 р. між Комунальним підприємством «Туристичний комплекс «Дрогобич»(позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 31,5 м2 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Згідно п. 2.3. Договору оренди, в разі несплати орендарем орендної плати, орендодавець ініціює розірвання цього договору згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди, орендна плата становить 706 (сімсот шість) грн. 40 коп. в місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць нараховується відповідно до методики розрахунку орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Згідно п. 3.2. Договору оренди, орендна плата вноситься орендарем (відповідачем) не пізніше двадцять пятого числа за поточний місяць.

Відповідно до п. 4.3. Договору оренди, орендар зобовязаний: своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату з врахуванням індексу інфляції (п. 4.3.3); своєчасно і в повному обсязі вносити плату за комунальні послуги, а саме: освітлення, опалення, водопостачання, газопостачання, вивіз сміття та ін. (п. 4.3.4); передати обєкт оренди орендодавцю протягом десяти днів з моменту припинення дії цього договору (п. 4.3.13).

Згідно п. 5.1. Договору оренди, в разі порушення умов цього Договору орендар (відповідач) зобовязаний сплатити орендодавцю (позивачу) штраф в розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів громадян.

Відповідно до п. 5.2. Договору оренди, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар зобовязується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день несвоєчасної оплати, яка нараховується згідно чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобовязання за Договором оренди належним чином не виконав, тому за ним рахується заборгованість по оренді нежитлового приміщення в сумі 4611 (чотири тисячі шістсот одинадцять) грн. 87 коп.

Крім того, 01.09.2009 р. між Комунальним підприємством «Туристичний комплекс «Дрогобич»(позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір б/н про відшкодування витрат на отримання обєкту оренди (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до умов зазначеного договору, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зобовязалась відшкодувати Комунальному підприємству «Туристичний комплекс «Дрогобич»всі витрати понесені ним за утримання обєкту оренди (п. 1.1.). До переліку комунальних послуг та послуг на утримання обєкту оренди входить: водопостачання і стоки, електропостачання, опалення, вивіз сміття, охорона, обслуговування пожежної сигналізації, телерадіомережна трансляція, дератеризація, оренда окремо визначеного майна (інвентаря), прибирання приміщень загального користування, плата за землю (п. 1.2.).

Згідно п. 3.1. договору про відшкодування витрат на утримання обєкту оренди, плату за понесені Комунальним підприємством «Туристичний комплекс «Дрогобич»(позивач) витрати у звязку з утриманням обєкту оренди Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (відповідач) зобовязується сплачувати на протязі пяти банківських днів з дня отримання рахунку.

Відповідно до п. 5 договору про відшкодування витрат на утримання обєкту оренди, у випадку прострочення по сплаті платежів відповідач зобовязується сплатити позивачу пеню у розмірі 5% від суми боргу за кожен день несвоєчасної оплати, яка нараховується відповідно до чинного законодавства України (п. 5.1); у випадку порушення умов цього Договору відповідач зобовязаний сплатити штраф в розмірі 40 (сорок) неоподаткованих мінімумів громадян (п. 5.2).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем по договору про відшкодування витрат на утримання обєкту оренди становить 2492 (дві тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 87 коп.

10.03.2010 р. за вих. № 69, 20.04.2010 р. за вих. № 103 та 12.07.2010 р. за вих. № 219 позивач направив на адресу відповідача претензії про сплату боргу, який виник на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.09.2009 р. та договору про відшкодування витрат на утримання обєкту оренди від 01.09.2009 р., які відповідачем залишені без розгляду та відповіді.

На час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за оренду нежитлового приміщення та комунальні послуги становить 7104 (сім тисяч сто чотири) грн. 74 коп.

За неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень та договору про відшкодування витрат на утримання обєкту оренди, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договорів, нараховано: 315,07 грн. пені та 138,61 грн. 3 % річних.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судові засіданні не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач відзив на позов не надав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»(м. Дрогобич) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дрогобич) про розірвання договору оренди нежитлових приміщень б/н від 01.09.2009, розірвання договору про відшкодування витрат на утримання обєкту оренди б/н від 01.09.2009 р., виселення фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 із орендованого приміщення площею 31,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зобовязання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 передати дане приміщення Комунальному підприємству «Туристичний комплекс «Дрогобич»за актом приймання передачі та стягнення 7558 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 42 коп. (з яких: 7104,74 грн. основний борг; 315,07 грн. пеня; 138,61 грн. 3 % річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»(із змінами і доповненнями), ставка державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлюється в розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 102 грн., із позовних заяв немайнового характер 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Державне мито, згідно платіжних доручень № 346 від 01.10.2010 р. та № 347 від 01.10.2010 р. позивачем сплачено в загальній сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп.

Відповідно до розділу ІІ «Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ»затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року N 825, розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів - за ставкою 236 гривень. Згідно платіжного доручення № 348 від 01.10.2010 р. позивачем сплачено 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625, 782 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 188, 193, 216, 218, 283, 284, 285, 286, 291 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 471, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»(м. Дрогобич) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Дрогобич) про розірвання договору оренди нежитлових приміщень б/н від 01.09.2009, розірвання договору про відшкодування витрат на утримання обєкту оренди б/н від 01.09.2009 р., виселення фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 із орендованого приміщення площею 31,5 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зобовязання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 передати дане приміщення Комунальному підприємству «Туристичний комплекс «Дрогобич»за актом приймання передачі та стягнення 7558 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 42 коп. (з яких: 7104,74 грн. основний борг; 315,07 грн. пеня; 138,61 грн. 3 % річних) задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82100; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Туристичний комплекс «Дрогобич»(майдан Шевченка,1, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 36527548) 7558 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 42 коп. (з яких: 7104,74 грн. основний борг; 315,07 грн. пеня; 138,61 грн. 3 % річних), 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Договір оренди нежитлових приміщень б/н від 01.09.2009 р. укладений між Комунальним підприємством «Туристичний комплекс «Дрогобич»(майдан Шевченка,1, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 36527548) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82100; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) розірвати.

4. Договір про відшкодування витрат на утримання обєкту оренди б/н від 01.09.2009 р. укладений між Комунальним підприємством «Туристичний комплекс «Дрогобич»(майдан Шевченка,1, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 36527548) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82100; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) розірвати.

5. Виселити Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82100; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) із нежитлового приміщення загальною площею 31,5 м2, що знаходиться за адресою: майдан АДРЕСА_2

6. Зобов'язати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82100; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) передати по акту приймання-передачі Комунальному підприємству «Туристичний комплекс «Дрогобич»(майдан Шевченка,1, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 36527548) нежитлове приміщення загальною площею 31,5 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, Львівська область.

7. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя