Рішення № 15122648, 05.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.11 Справа № 8/38/2011

За позовом Приватного підприємства "АБЗ", м. Стаханов Луганської області,

до Комунального підприємства "Стахановсвітло", м. Стаханов Луганської області, -

про стягнення 146912 грн. 36 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача ОСОБА_1 представник, - довіреність №43 від 04.05.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у сумі 138318,66 грн., інфляційних нарахувань у сумі 6562,70 грн. та 3% річних у сумі 2031,00 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договорів щодо придбання матеріальних цінностей: №79, укладеного між сторонами 09.08.10 року; №86, укладеного між сторонами 20.08.10 року, та №100, укладеного між сторонами 30.09.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 23.03.11 року до 07.04.11 року квітня 2011 року; з 07.04.11 року до 18.04.11 року та з 18.04.11 року до 05.05.11 року - у звязку з неявкою сторін та невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів.

До початку судового засідання 05.05.11 року відповідач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Позивач явку повноважного представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;27;38;40).

Станом на день вирішення цього спору по суті від нього до суду не надійшла заява про зміну позовних вимог або про відмову від них.

Відповідач позов визнав у повному обсязі (відзив на позов від 05.05.11 року за вих. №б/н).

Він не заперечив проти розгляду спору у цьому судовому засіданні за відсутності позивача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, а також те, що строк розгляду справи, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України, добігає кінця 10.05.11 року, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, керуючись ст.4-3, ч.3 ст. 22, ст.ст.32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті у даному судовому засіданні за відсутності позивача, - на підставі наявних у справі доказів.

Судом припущено описку при викладенні у вступній частині ухвал у справі суми заявленого до стягнення боргу.

Так, її вказано у розмірі 145006,66 грн., - в той час, як фактично вона складає 146912,36 грн. (138318,66 грн. + 6562,70 грн. + 2031,00 грн.).

Вказана описка підлягаю виправленню, а правильною сумою позову слід вважати 146912,36 грн.

І.Заслухавши відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

09.08.10 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено угоду №79 щодо придбання матеріальних цінностей, відповідно до якої продавець зобовязується передати у власність покупця майно, яке належить продавцеві (п.1.1), а саме: асфальтобетон 89,9 тонни за ціною 720,00 грн. за 1 тонну на суму 64656,00 грн., а також бітум вагою 0,865 тонни за ціною 4500,00 грн. на суму 3892,50 грн. (п.1.2), тобто загальна сума угоди складає 68548,50 грн. (п.2.1).

Покупець повинен здійснити оплату вартості товару за фактом отримання (п.3.1).

Зазначений у договорі товар у разі оплати за фактом отримання повинен бути поставлений покупцеві впродовж 3-х днів після підписання угоди, а покупець зобовязаний сплатити його вартість не пізніше 3-х днів від дня отримання товару (п.4.1.2).

Покупець зобовязаний сплачувати вартість майна у розмірі та у термін, встановлені цієї угодою (п.5.3.1).

Усі суперечки та розбіжності сторони вирішують у відповідності до чинного законодавства (п.6.1) (а.с.8).

На виконання угоди №79 позивач відпустив на користь відповідача згідно видатковій накладній №РН-0000080 від 09.08.10 року:

89,8 тонни асфальтобетону за ціною 600,00 грн. за 1 тонну на суму 53880,00 грн.;

0,865 тонни бітуму за ціною 3750,00 грн. за 1 тонну на суму 3243,75 грн., а всього, з ПДВ у сумі 11424,75 грн. на загальну суму 68548,50 грн. (а.с.10), - у звязку з чим виставив відповідачеві рахунок-фактуру №СФ-00048 від 09.08.10 року на вказаний товар на суму 68548,50 грн. (а.с.9).

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про його отримання на накладній та довіреністю №70-а від 10.08.10 року на імя ОСОБА_2 (а.с.11).

20.08.10 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено угоду №86 щодо придбання матеріальних цінностей, відповідно до якої продавець зобовязується передати у власність покупця майно, яке належить продавцеві (п.1.1), а саме: асфальтобетон 40,278 тонни за ціною 720,00 грн. за 1 тонну на суму 29000,00 грн., а також бітум вагою 0,218 тонни за ціною 4500,00 грн. на суму 981,00 грн. (п.1.2), тобто загальна сума угоди складає 29981,16 грн. (п.2.1).

Усі інші умови угоди аналогічні умовам вищецитованої угоди №79 (а.с.12).

На виконання угоди №86 позивач відпустив на користь відповідача згідно видатковій накладній №РН-0000082 від 20.08.10 року:

40,278 тонни асфальтобетону за ціною 600,00 грн. за 1 тонну на суму 24166,80 грн.;

0,218 тонни бітуму за ціною 3750,00 грн. за 1 тонну на суму 817,50 грн., а всього, з ПДВ у сумі 4996,86 грн. на загальну суму 29981,16 грн. (а.с.14), - у звязку з чим виставив відповідачеві рахунок-фактуру №СФ-00060 від 20.08.10 року на вказаний товар на суму 29981,16 грн. (а.с.13).

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про його отримання на накладній та довіреністю №80 від 20.08.10 року на імя ОСОБА_2 (а.с.15).

30.09.10 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено угоду №100 щодо придбання матеріальних цінностей, відповідно до якої продавець зобовязується передати у власність покупця майно, яке належить продавцеві (п.1.1), а саме: асфальтобетон 53,7 тонни за ціною 720,00 грн. за 1 тонну на суму 38664,00 грн., а також бітум вагою 0,25 тонни за ціною 4500,00 грн. на суму 1125,00 грн. (п.1.2), тобто загальна сума угоди складає 39789,00 грн. (п.2.1).

Усі інші умови угоди аналогічні умовам вищецитованої угоди №79 (а.с.16).

На виконання угоди №100 позивач відпустив на користь відповідача згідно видатковій накладній №РН-0000081 від 30.09.10 року:

53,7 тонни асфальтобетону за ціною 600,00 грн. за 1 тонну на суму 32220,00 грн.;

0,25 тонни бітуму за ціною 3750,00 грн. за 1 тонну на суму 937,50 грн., а всього, з ПДВ у сумі 6631,50 грн. на загальну суму 39789,00 грн. (а.с.18), - у звязку з чим виставив відповідачеві рахунок-фактуру №СФ-00064 від 30.08.10 року на вказаний товар на суму 39789,00 грн. (а.с.17).

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про його отримання на накладній та довіреністю №98 від 30.09.10 року на імя ОСОБА_2 (а.с.19).

Загальна вартість товару, отриманого на підставі вищепоіменованих угод, становить 138318,66 грн.

10.11.10 року сторони склали акт взаємозвірки взаємних розрахунків, згідно якому дійшли узгодженого висновку про наявність у відповідача боргу у сумі 138318,66 грн. (а.с.20).

У звязку з тим, що відповідач не сплатив вартість отриманого товару, 16.11.10 року позивач спрямував на його адресу претензію №б/н на суму 142747,16 грн. (основний борг 138318,66 грн. + інфляційні нарахування 3563,00 грн. + 3% річних 865,50 грн.) (а.с.22-23), яку відповідач отримав 19.11.10 року (а.с.24), але заходів до погашення боргу не вжив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, на суму основного боргу в 138318,66 грн. нарахував:

інфляційні нарахування:

за угодою №79 від 09.08.10 року за період з вересня 2010 року по січень 2011 року у сумі 3839,71 грн.;

за угодою №86 від 20.08.10 року за період з вересня 2010 року по січень 2011 року у сумі 1678,70 грн.;

за угодою №100 від 30.09.10 року за період з жовтня 2010 року по січень 2011 року у сумі 1044,29 грн., - а разом 6562,70 грн.;

3% річних:

за угодою №79 від 09.08.10 року - у сумі 1104,30 грн.;

за угодою №86 від 20.08.10 року - у сумі 455,88 грн.;

за угодою №100 від 30.09.10 року - у сумі 470,90 грн., - а разом 2031,00 грн.

Відповідач позов визнав у повному обсязі.

ІІ.Заслухавши відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦКУ, - тобто передав на користь відповідача обумовлений договором товар, - з огляду на що відповідач, отримавши його від позивача, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість, виконавши у такий спосіб приписи ст.692 Цивільного кодексу, згідно ч.1 якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає доведеним, що відповідач не сплатив вартість отриманого від позивача товару.

Отже, відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Зі змісту кожної з вищезгаданих угод видно, що сторони не передбачили можливість стягнення пені за порушення виконання зобовязання, а тому позивач не ставить таку вимогу.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ та ст.20 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 626,627,629,655,662-664,692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44, 47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Стахановсвітло", ідентифікаційний код 31348933, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, вул. 60 років Жовтня, 9 Луганської області, - на користь Приватного підприємства "АБЗ", ідентифікаційний код 33449815, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, вул. Чайковського, 23 Луганської області, - основний борг у сумі 138318 (сто тридцять вісім тисяч триста вісімнадцять) грн. 66 коп., інфляційні нарахування у сумі 6562 (шість тисяч пятсот шістдесят дві) грн. 70 коп., 3% річних у сумі 2031 (дві тисячі тридцять одна) грн. 00 коп., а також судові витрати, у т.ч.: по сплаті державного мита у сумі 1469 (одна тисяча чотириста шістдесят девять) грн. 12 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.05.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 травня 2011 року.

Суддя А.П.Середа