Рішення № 15122207, 28.04.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.04.11 р. Справа № 23/40

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”ТД Домініон” м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк

про стягнення 7581, 11 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

В засіданні, яке відбулось 20.04.2011р., згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерва до 28.04.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”ТД Домініон” м. Донецьк, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк, 6931, 34 грн. боргу, 410, 97 грн. пені, 212, 29 грн. інфляційних та 26, 51 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки пива і напоїв № 9858 від 01.03.2009р. щодо оплати вартості поставленого йому товару, внаслідок чого за видатковими накладними № 61099 від 15.10.2010р. та № ЕА 1109.34212 від 22.10.2010р. у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 6931, 34 грн.;

-нарахування відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобовязань на підставі п.7.1. вищевказаного договору та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) пені в сумі 410, 97 грн., 212, 29 грн. інфляційних та 26, 51 грн. річних;

-направлення на адресу відповідача вимоги про погашення боргу № 47 від 12.11.2010р.;

-ст.ст. 193, 265-271 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України.

Позивачем в тексті позовної заяви викладено також клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві, з посиланням на ст.ст. 66-67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог позивачем збільшено розмір позовних вимог в частині стягнення пені до 513, 99 грн., інфляційних - до 309, 33 грн. та річних - до 40, 29 грн., про що подана відповідна заява № б/н від 19.04.2011р.

Відповідач вимоги позивача не оскаржив, витребувані судом документи не представив, його представники у засідання суду не зявились. Тому справу на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Сторони уклали між собою договір поставки пива і напоїв № 9858 від 01.03.2009р. (далі - договір № 9858), за умовами якого постачальник (позивач) зобовязався поставити, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити пиво і напої (далі за текстом - продукція) на умовах, в строки на способом, в кількості та асортименті, що вказані у цьому договорі та згідно замовлення покупця.

За умовами договору № 9858 (п.2.1. договору) покупець здійснює замовлення на поставку продукції з вказанням асортименту, кількості, адреси та способу доставки шляхом подання заявки торговому представнику або за телефоном постачальника; відмітка покупця на товарно-транспортній накладній про прийняття продукції згідно п.4.2. договору підтверджує факт прийняття продукції та узгодження сторонами заявки (п.2.1. договору).

Згідно п.4.2. договору № 9858 підтвердженням факту отримання продукції є підпис матеріально-відповідальної особи покупця, завірений печаткою або штампом, де повинен бути вказаний ідентифікаційний номер, зразки (відбитки) яких надані покупцем та вказані у п.9. цього договору.

Договір № 9858, як закріплено в п.8.8., діє з моменту підписання сторонами до 31 грудня 2010р.; якщо жодна із сторін за 20 днів до закінчення строку дії цього договору письмово не виявить бажання розірвати договір, то він вважається автоматично пролонгованим до 31 грудня наступного року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 9858 позивачем за видатковими накладними № 61099 від 15.10.2010р. та № ЕА 1109.34212 від 22.10.2010р., які містили найменування, кількість та ціну продукції, здійснено поставку продукції на загальну суму 6931, 34 грн. з урахуванням часткової оплати відповідача, яка прийнята останнім без заперечень відповідно до ст.689 ЦК України, що підтверджено відповідними підписами в накладних, завіреними печаткою відповідача відповідно до п.4.2. договору № 9858. Факт отримання продукції за вищезазначеними видатковими накладними відповідачем не спростовано.

Під час розгляду справи позивач пояснив, що посилання на договір № 04277 від 10.07.2007р. в тексті видаткової накладної № 61099 від 15.10.2010р. є помилковим, оскільки договір з такими реквізитами між сторонами не укладався, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 05.04.2011р. Відповідачем вказане твердження не спростовано.

Пунктом 6.3. договору № 9858 передбачено, що при поставці продукції шляхом централізовано-кільцевого завезення оплата поставленої продукції здійснюється не пізніше 7 банківських днів з дня поставки продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або іншим шляхом в межах, передбачених діючим законодавством України.

За видатковою накладною № 61099 продукція була отримана відповідачем 15.10.2010р., а за видатковою накладною № ЕА 1109.34212 - 22.10.2010р. Отже, останнім днем виконання відповідачем зобовязання щодо оплати вартості отриманої продукції з урахуванням вимог п.6.3. договору № 9858 є 26.10.2010р. та 02.11.2010р. відповідно (в судовому засіданні 05.04.2011р. позивач надав пояснення, що товар за спірними накладними товар був поставлений відповідачу шляхом централізовано-кільцевого завезення).

Відповідач в порушення умов договору № 9858, ст.ст. 509, 526, 530, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України належним чином не виконав свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати позивачу грошових коштів за отриману продукцію, що і призвело до виникнення боргу в сумі 6931, 34 грн., який до теперішнього часу відповідачем не погашений.

Під час розгляду справи доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 6931, 34 грн. не подано. За таких обставин, суд позовні вимоги в частині стягнення боргу задовольняє в повному обсязі.

Умовами договору № 9858 (п.7.1.) сторони передбачили відповідальність покупця за прострочення оплати за поставлену продукцію у вигляді сплати постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу від несплаченої суми.

На підставі п.7.1 договору № 9858 та ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеня в сумі 513, 99 грн. за період з 26.10.2010р. по 19.04.2011р., річні в сумі 40, 29 грн. за аналогічний період та інфляційні в сумі 309, 33 грн. за період з жовтня 2010р. по березень 2011р. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № б/н від 19.04.2011р.).

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку суми пені, суд зазначає, що початок періоду нарахування пені визначено позивачем невірно, оскільки за видатковою накладною № 61099 прострочення виконання грошового зобовязання почалось з 27.10.2010р. За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені і стягує з відповідача на користь позивача 513, 56 грн. пені за період з 27.10.2010р. по 19.04.2011р. В решті вимог позивача щодо стягнення пені суд позивачу у позові відмовляє у звязку з необґрунтованістю.

При визначенні періоду нарахування річних позивач припустив аналогічну помилку, що і при нарахуванні пені, але за розрахунком суду загальна сума річних за цей період перевищує суму, заявлену позивачем до стягнення. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення річних суд задовольняє в межах заявленої суми і стягує з відповідача на користь позивача 40, 29 грн. річних за період з 27.10.2010р. по 19.04.2011р.

З розрахунку інфляційних, наданого позивачем, вбачається, що всупереч рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97р., позивачем помилково включено до періоду нарахування інфляційних жовтень 2010р. За розрахунком суду загальна сума інфляційних за період з листопада 2010р. по березень 2011р. складає більшу суму, ніж та, яка заявлена позивачем до стягнення. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних суд задовольняє в межах заявленої суми і стягує з відповідача на користь позивача 309, 33 грн. інфляційних за період з листопада 2010р. по березень 2011р.

Позивачем в тексті позовної заяви викладено клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачеві, з посиланням на ст.ст. 66-67 ГПК України. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позивачем не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може вплинути на виконання рішення суду по даній справі. За таких обставин, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 230, 265-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 530, 549, 610, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”ТД Домініон” (юридична адреса: м. Донецьк, пр. Веселий, 46; фактична адреса: м. Донецьк, вул. 23 Партзїзду, 14; р/р 26009000004607 в ПАТ ”Індекс-банк” м. Київ, МФО 300614, ЄДРПОУ 33905269) - 6931 грн. 34 коп. боргу, 513 грн. 56 коп. пені, 40 грн. 29 коп. річних, 309 грн. 33 коп. інфляційних, 101 грн. 99 коп. витрат на сплату держмита та 235 грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя Забарющий М.І.

В судовому засіданні 28.04.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 04.05.2011р.