Рішення № 15121955, 29.04.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.11р.Справа № 5005/2939/2011 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромкласик", м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі, м. Дніпропетровськ

про зобов'язання визнання недостовірними відомостей та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя: Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання: Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - НОМЕР_1, дов. б/н від 26.04.11р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромкласик" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, просить суд визнати недостовірними відомості, розповсюджені Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - відповідач), які викладені в акті перевірки від 23.06.2010р. за № 2956/23-3/36095521, зобовязати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відкликати акт перевірки від 23.06.2010р. за № 2956/23-3/36095521.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.10р. провадження у справі № 28/450-10 було припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.10р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.10р. Залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.11р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.10р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.11.10р. скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Дніпропетровської.

В ході судового розгляду позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Як на підставу своїх вимог посилається на те, що відповідач фактично в спірному акті кваліфікував правочини ТОВ "Агропромкласик" з підприємствами, вказаними в абзаці 3 стор. 42 Акту перевірки, як оспорюванні, внаслідок виникнення у відповідача припущення про їх фіктивність. Крім того, позивач посилається на те, що інформація, викладена в Акті перевірки, відповідачем була розповсюджена і стала відома контрагентам позивача.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві на позов просив відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтував тим, що при проведенні співробітниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська невиїзної (камеральної) перевірки з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ "Агропромкласик" за період з 01.10.08р. по 31.12.09р. фактичне місце здійснення діяльності підприємства встановити немає можливості. У ході аналізу податкової звітності встановлено, що ТОВ "Агропромкласик" звітував з податку на додану вартість до ДПІ у Бабушкінському районі з показниками, які свідчать про здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Таким чином суб'єкт господарювання зобов'язаний був вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а саме платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, також зберігати оригінали отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях з 22.03.11р. по 05.04.11р., з 05.04.11р. по 19.04.11р. оголошувалась перерва, з 19.04.11р. розгляд справи відкладався до 28.04.11р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

В судовому засіданні 28.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі п.1 ст. 11, п. З, п. 5 ст. 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Лукашенко Максимом Володимировичем проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромкласик" з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого за період з 01.10.08р. по 31.12.2009р.

Фактичне місце здійснення діяльності ТОВ "Агропромкласик" встановити немає можливості. Документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Агропромкласик" за юридичною адресою не знаходяться.

Відповідно до ст. 2, ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями ТОВ "Агропромконтракт" зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідно розділу IV Наказу під проведення документальної невиїзної (камеральної) перевірки підлягає податкова звітність платників другої категорії (виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, внаслідок яких задекларовано податкових зобов'язань менш ніж податкового кредиту контрагентами, у тому числі: платником ПДВ включено суми ПДВ до податкового кредиту на підставі документів, виписаних СГ, незареєстрованим платником ПДВ або виписаних платником ПДВ, що не подає податкову звітність з ПДВ. В результаті встановлено розбіжності по ТОВ "Агропромкласик" за період з 01.03.08р. по 31.12.2009р. Керівнику ТОВ "Агропромкласик" було складено запит про надання пояснень та завірених копій документів, щодо взаємовідносин з контрагентами по яким встановлено розбіжності, №28045/10/152-1 від 16.06.09р. (отримано 11.07.09р. Колесовою Марією), але станом на 15.10.2009р. відповіді не надано.

Згідно бази даних АІС "РПП" ДПІ у Бабьушкінському районі м. Дніпропетровська від 17.08.09р стан платника ТОВ "Агропромкласик" змінено на "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, відповідно довідки №1232/77/23-408 від 10.08.09р. ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків, місцезнаходження ТОВ "Агропромкласик" не встановлено, повідомлення про відсутність юридичною особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП від 19.08.2009р. №378873/10/29-009. З 14.10.2009р. стан підприємства "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, але відповідно відомостей отриманих з ЄДР від 13.03.2010р. стан суб'єкта господарювання змінено на "0".

Співробітниками ВПМ скоєно виїзд за місцем реєстрації ТОВ "Агропромкласик" м. Дніпропетровськ, вул. Червона, буд. 5/А. По приїзду встановлено, що за вказаною адресою підприємство не знаходиться.

Також співробітниками податкової міліції встановлено директора ТОВ "Агропромкласик". Було відібрано пояснення від гр. Криволапова Сергія Васильовича, згідно наданих пояснень підприємство за юридичною адресою не знаходиться так як закінчився договір оренди.

З пояснень від 02.04.2010 року, відібраних у гр. Криволапова Сергія Васильовича, 1958 року народження, місце роботи ТОВ "Агропромкласик", посада - директор, адрес місця проживання: АДРЕСА_1. Криволапов Сергей Васильевич, являється директором підприємства ТОВ "Агропромкласик" з моменту створення підприємства. В його обов'язку входили здійснення загального керування. Підприємство займається оптовим продажем всієї продукції. В його обов'язки також входить ведення фінансово-господарської діяльності, підготовка та здача звітності. На підприємстві в даний момент Криволапов С.В. працює один у звязку з тимчасовими труднищами, печатка підприємства з находиться у нього. В даний момент вся документація знаходиться на його адресі, так як договір оренди по якому було зареєстровано підприємство, термін закінчився. На теперішній час він веде перемовини по переукладенні договору оренди. Договори заключає та в них розписується. Декларації підписані ним - директором криволаповим С.В.

Фактичне місце здійснення діяльності ТОВ "Агропромкласик" встановити немає можливості. Документи бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Агропромкласик" за юридичною адресою не знаходяться.

Відповідно до ст. 2, ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями ТОВ "Агропромконтракт" зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Агропромкласик" анульовано відповідно Акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 21.08.09р. №1455/29-021-1.

Відповідно бази даних ДНІ основним видом діяльності підприємства є: "Виготовлення інших готових металевих виробів" та "інші види оптової торгівлі". ТОВ "Агропромкласик", що повинно було здійснювати виробничу діяльність, необхідно мати документи, що підтверджують його фінансове - господарську діяльність, а саме: накладні, податкові накладні, договори купівлі-продажу, акти І приймання - передачі продукції, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи.

Відповідно до п.2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п.1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до п.1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до п.2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Співробітниками податкової міліції у податкової звітності встановлено, що ТОВ "Агропромкласик" звітував з податку на додану вартість до ДНІ у Бабушкінському районі з показниками, які свідчать про здійснення фінансове-господарської діяльності підприємством. Таким чином суб'єкт господарювання зобов'язаний був вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а саме платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, також зберігати оригінали отриманих та виданих податкових накладних.

Операції з поставки та придбання товарів є - правочин між юридичними особами, який повинен підтверджуватися у письмовій формі та підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Позивач вважає відомості, викладені в акті перевірки від 23.06.2010р. за № 2956/23-3/36095521 недостовірними, а факт розповсюдження відповідачем інформації підтверджується зверненнями до позивача його контрагентів з проханням пояснити ситуацію, що склалася навколо здійснення підприємством позивача господарської діяльності.

Відповідач стверджує, що складання органом державної податкової служби акту за наслідками перевірки позивача не свідчить про поширення інформації в розумінні ст. 14 Закону України "Про інформацію", відповідач здійснював повноваження щодо перевірки діяльності позивача, надані Законом України "Про державну податкову службу в Україні", акт, що складено за наслідками проведеної перевірки оформлено відповідно до вимог Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", у разі незгоди позивача з його висновками він вправі надати відповідні заперечення, акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких надається платнику податків, а інший залишається органу державної податкової служби, а тому нікому іншому не направляється та не розголошується.

Предметом вимог позову у справі є визнання недостовірними відомостей, викладених в акті перевірки та відкликання спірного акту.

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та на інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Поняття інформації викладено в ст. 1 Закону України "Про інформацію". Під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації може бути порушено шляхом поширення про неї недостовірної інформації.

Частиною 4 ст. 32 Конституції гарантується право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації (стаття 14 Закону України "Про інформацію").

Судом встановлено, що за наслідками перевірки позивача органом державної податкової служби було складено перевірки від 23.06.2010р. за № 2956/23-3/36095521.

Відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" орган державної податкової служби в межах компетенції та порядку, визначеному законодавством виконує повноваження щодо виявлення фактів порушення законів України про оподаткування, зокрема, шляхом документальних перевірок юридичних осіб.

При цьому орган державної податкової служби вправі одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 277, 299 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що ці статті знаходяться в книзі другій Кодексу "Особисті немайнові права фізичної особи", глава 20 "Загальні положення про особисті немайнові права фізичної особи" і не можуть бути застосовані при вирішенні справи між юридичними особами.

Посилання позивача на те, що розповсюдження відповідачем інформації підтверджується зверненнями до позивача його контрагентів з проханням пояснити ситуацію, що склалася навколо здійснення підприємством позивача господарської діяльності (т.1 а.с. 11,12) не може бути підтвердженням факту розповсюдження інформації саме відповідачем, оскільки з цих листів неможливо встановити ким саме була розповсюджена інформація стосовно результатів перевірки підприємства позивача.

Згідно Акту перевірки, директор ТОВ "Агропромкласик" отримав копію Акту 23.06.10р. про що свідчить його підпис на стор. 43 Акту (т.1 а.с.10).

Відповідно до приписів Стаття 48 Закону України "Про інформацію" в разі вчинення державними органами, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, а також політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян, засобами масової інформації, державними організаціями, які є юридичними особами, та окремими громадянами протиправних діянь, передбачених цим Законом, ці дії підлягають оскарженню до органів вищого рівня або до суду.

Скарги на протиправні дії посадових осіб подаються в органи вищого рівня, яким підпорядковані ці посадові особи.

У разі незадоволення скарги, поданої до органу вищого рівня, заінтересований громадянин або юридична особа мають право оскаржити протиправні дії посадових осіб до суду.

Відповідно до п. 4.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (який діяв на час проведення перевірки), у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.

При цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.

Суд зазначає, що спірний Акт перевірки підписаний позивачем без жодних зауважень, доказів подання позивачем до органу ДПІ своїх заперечень до акту перевірки у встановлені законом строки також суду не надано.

Посилання позивача в своєму позові на недостовірність відомостей з огляду на необґрунтованість та незаконність висновків органу державної податкової служби щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем, не свідчить про недостовірність інформації, оскільки є свідченням.

Крім того, посилання позивача на недостовірність висновків відповідача щодо створення ТОВ "Агропромкласик" для здійснення господарської діяльності, спрямованої на визнання недостовірними відомості, розповсюджені Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, які викладені в акті перевірки від 23.06.2010р. за № 2956/23-3/36095521, суд вважає неправомірними, оскільки оцінка висновків органу державної податкової служби щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства виходить за межі предмету дослідження у справі щодо характеру інформації та компетенції господарського суду, якому справи адміністративної юрисдикції не підвідомчі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи необґрунтованість та недоведеність позивачем в установленому законом порядку обставин, викладених в позовній заяві, в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись 33, 34, 44, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 04.05.2011р.