Рішення № 15120846, 21.04.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 квітня 2011 року справа № 5020-264/2011

За позовом:

До

проПублічного акціонерного товариства „Банк „Морський”

(вул. Брестська, 18А, місто Севастополь, 99001)

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

АДРЕСА_2

стягнення у розмірі 9499,81 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача ОСОБА_2, довіреність №13/16 від 21.03.2011;

відповідача - не зявився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство „Банк „Морський” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2390808-ОВ від 29.08.2008 у розмірі 9499,81 грн., з яких: 1821,31 грн. основний борг, 313,72 грн. заборгованість по відсотках, 7364 грн. пеня.

Позивач неодноразово зменшував позовні вимоги. Відповідно до останньої заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2390808-ОВ від 29.08.2008 у розмірі 2726,77 грн., з яких: 1821,31 грн. основний борг, 349,33 грн. заборгованість по відсотках, 556,13грн. пеня (пеня по прострочених відсоткам за період з 06.01.2009 по 05.07.2009 у розмірі 40,13 грн., пеня по простроченому кредиту за період з 29.08.2009 по 28.02.2010 у розмірі 516 грн.).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги нормами статей 526, 651 Цивільного кодексу України і невиконанням Відповідачем умов кредитного договору №2390808-ОВ від 29.08.2008 щодо внесення платежів у встановлені графіком погашення кредиту та відсотків строки.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у запереченні на позовну заяву вимоги визнає частково, а саме: основну заборгованість у розмірі 1821,31 грн, заборгованість по відсотках у розмірі 249,33 грн., пеню по прострочених відсотках за період з 29.08.2009 по 28.02.2010 у розмірі 50,92 грн. Що стосується пені за прострочення кредиту у розмірі 516 грн., то позивач вважає, що підлягає задоволенню пеня у розмірі 188,22 грн., оскільки основна заборгованість складає 1821,31 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Банк “Морський” (найменування юридичної особи змінилося на Публічне акціонерне товариство Банк “Морський” відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 19.10.2009 (арк. с. 46) (далі - Банк) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір №2390808-ОВ (далі Договір), згідно з яким Банк надав Позичальнику кредит у сумі 5000 ( п'ять тисяч) грн. на строк по 28 серпня 2009 року з виплатою відсотків за користування кредитом виходячи із 23 (двадцять три) % річних (арк. с. 7-9).

Згідно з пунктом 3.3.3 Договору Позичальник зобовязаний виплачувати проценти за кредит щомісячно, виходячи з 23% ставки річних, але не пізніше останнього банківського дня місяця, на рахунок в ВАТ Банк “Морський”, МФО 324742.

Відповідно до пунктів 4.7-4.10 Договору спірні питання за цим договором врегульовуються шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди спір передається до господарського суду міста Севастополя. Зміни до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі. Строк дії договору встановлюється із дня підписання договору та до повного виконання Позичальником зобовязань за договором.

Відповідач свої зобовязання перед Банком за Кредитним договором виконував неналежним чином, у звязку з чим у Позичальника утворилася заборгованість за кредитом станом на 20.04.2011 у розмірі 1821,31 грн., заборгованість по відсотках за період з 29.08.2008 по 01.03.2011 у розмірі 349,33 грн.

За порушення Позичальником зобовязань по внесенню платежів по кредиту і по відсотках Банком нарахована і заявлена до стягнення пеня у розмірі 556,13 грн. (пеня по прострочених відсотках за період з 06.01.2009 по 05.07.2009 у розмірі 40,13 грн., пеня по простроченому кредиту за період з 29.08.2009 по 28.02.2010 у розмірі 516 грн.).

Всього заявлено до стягнення 2726,77 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до пункту 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач на даний час своїх зобовязань за кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за його користування не виконав.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за кредитом у розмірі 1821,31 грн. та суми прострочених відсотків у розмірі 349,33 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи та Договору Відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн. з 29.08.2008 по 28.08.2009. Станом на 29.08.2009 у Відповідача була прострочена заборгованість у розмірі 4993,06 грн.

Позивачем нарахована пеня у сумі 556,13 грн. (пеня по прострочених відсотках за період з 06.01.2009 по 05.07.2009 у розмірі 40,13 грн., пеня по простроченому кредиту за період з 29.08.2009 по 28.02.2010 у розмірі 516 грн.). Перевіривши розрахунок пені суд вважає його вірним та таким, що не суперечить вимогам закону, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На день розгляду справи докази погашення боргу відповідачем відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1, відсутні відомості щодо рахунків) на користь Публічного акціонерного товариства Банк “Морський” (99001, м. Севастополь, вул. Брестська, 18А, ідентифікаційний код 20748213, р/р 2909090061 у ПАТ Банк “Морський”, МФО 324742) 2726,77 грн. (дві тисячі сімсот двадцять шість грн. 77 коп.), з яких 1821,31 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять одна грн. 31 коп.) основного боргу, 349,33 грн. (триста сорок девять грн. 33 коп.) заборгованість за відсотками, 556,13 грн. (пятсот пятдесят шість грн. 13 коп.) пеня, а також 102 грн. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Суддя підпис Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 26.04.2011