Рішення № 15120609, 20.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.11 Справа№ 5015/1749/11

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Група”, м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кишенька”, м.Львів.

Про стягнення 7 399,30 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність б/н від 20.03.2011р.).

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Нова Група”, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кишенька”, м.Львів про стягнення 7 399,30 грн. з яких 6 098,41 грн. основний борг, 465,42 грн. пеня, 213,35 грн. інфляційні втрати, 622,12 грн. 20% річних.

Ухвалою суду від 31.03.2011р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 20.04.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду від 31.03.2011р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору. Про порушення провадження у справі відповідачу було відомо, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79049 0247986 6 від 01.04.2011р. вручено 04.04.2011р.

Станом на 20.04.2011р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

04.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Нова Група” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кишенька” (покупець) було укладено договір №2431 (далі по тексту договір), відповідно до якого продавець зобовязувався передати у власність покупця продукти харчування в асортименті відповідно до переданої продавцем комерційної пропозиції та/або прайс листа (надалі товар), а покупець зобовязувався прийняти та оплатити товар.

Згідно п.1.1.2. та п.1.1.3. договору предметом цього договору є товар, який є у продавця на момент укладення договору, а також товар, який буде придбаний продавцем протягом терміну дії цього договору. Купівля-продаж товару за цим договором здійснюється партіями відповідно до узгоджених продавцем замовлень покупця.

Відповідно до п.1.1.4. договору кількість та асортимент товару, що передається у власність покупцеві, визначається відповідно до складених і підписаних уповноваженими особами сторін накладних (товарно-транспортних накладних чи інших документів) про приймання-передачу товару.

Згідно п.1.6.2. договору підписання уповноваженим представником покупця накладної (товарно-транспортної накладної або іншого документу) про приймання-передачу товару є доказом проведення покупцем перевірки дотримання продавцем умов цього договору та відсутності претензій щодо належного виконання останнім умов цього договору.

За умовами п.1.7.1. договору покупець зобовязаний оплатити продавцю прийнятий від останнього товар протягом 21 календарних днів з моменту прийняття цього товару.

Згідно п.1.7.2. договору вартість товару до оплати визначається на підставі накладної (товарно-транспортних накладних чи іншого документу) про приймання-передачу товару. При здійсненні покупцем оплати посилання в платіжному документі на цей договір і накладну (товарно-транспортних накладних чи інший документ) є обовязковим.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 28 924,14 грн.

Проте відповідач оплату за товар у строки визначені сторонами в п.1.7.1. договору, повністю не провів, ним було сплачено лише 22825,73 грн., отже порушено зобовязання згідно договору.

Неоплаченими залишились товарно-транспортні накладні на загальну суму 6 098,41 грн., а саме: № 008212 від 06.08.2010р. на суму 274,94 грн.; №008213 від 06.08.2010р. на суму 1 331,65 грн.; №008214 від 06.08.2010р. на суму 581,09 грн.; №008993 від 26.08.2010р. на суму 1 293,29 грн.; №008994 від 26.08.2010р. на суму 2 617,44 грн.

Позивач керуючись умовами п.4.2. договору, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 465,42 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України та п.1.7.4. договору, нарахував відповідачу 213,35 грн. інфляційних втрат та 622,12 грн. 20% річних.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 7 399,30 грн. з яких 6 098,41 грн. основний борг, 465,42 грн. пеня, 213,35 грн. інфляційні втрати, 622,12 грн. 20% річних за користування чужими грошовими коштами.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт виконання позивачем зобовязань по договору підтверджується товарно-транспортними накладними на загальну суму 6 098,41 грн.: № 008212 від 06.08.2010р. на суму 274,94 грн.; №008213 від 06.08.2010р. на суму 1 331,65 грн.; №008214 від 06.08.2010р. на суму 581,09 грн.; №008993 від 26.08.2010р. на суму 1 293,29 грн.; №008994 від 26.08.2010р. на суму 2 617,44 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не оплатив товар в сумі 6098,41 грн. отриманий згідно вищевказаних накладних в строк вказаний у п.1.7.1. договору.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 6 098,41 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 213,35 грн.

В п.1.7.1. договору сторони передбачили що, у випадку прострочення оплати продавець має право вимагати оплати товару і сплати покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами від простроченої оплати за кожен день прострочення.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу 20% річних на загальну суму 622,12 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що за порушення (прострочення виконання) зобовязань за п.1.7.4. цього договору, покупець повинен сплатити продавцеві неустойку (пеню) в розмірі 3% від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день порушення (прострочення).

Позивач нарахував пеню з дотриманням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» застосувавши подвійну облікову ставку НБУ.

Відтак з відповідача підлягає стягненню 465,42 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення, а саме: 6 098,41 грн. основний борг, 465,42 грн. пеня, 213,35 грн. інфляційні втрати, 622,12 грн. 20% річних.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №321 від 14.03.2011р. 102,00 грн. держмита і №323 від 14.03.2011р. 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627, 629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кишенька” (79049, м.Львів, Сихівський район, проспект Червоної Калини, буд.102, кв.49; р/р 26009100000169 в ЛФ АКБ „Індустріалбанк” м.Львів; МФО 385424; ЄДРПОУ 34711374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нова Група” (79037, м.Львів, Личаківський район, вул.Б.Хмельницького, буд.212, корпус 2; р/р 260049572 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"; МФО 325570; ЄДРПОУ 32800163) основний борг в сумі 6 098,41 грн., пеню в сумі 465,42 грн., інфляційні втрати в сумі 213,35 грн., 20% річних в сумі 622,12 грн., держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя