Рішення № 15120260, 27.04.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 квітня 2011 р. Справа 2/30/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" 02160, м. Київ, пр-т Возз"єднання, буд. 15

до:Державного підприємства "Дослідне господарство" "Артеміда" 22400, Вінницька обл., м. Калинівка, площа Шкільна, буд. 7

про стягнення 208 224,21 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача: ОСОБА_1.- за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю; ОСОБА_3. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ТОВ "Хімагромаркетинг" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда" Інституту картоплярства Української академії аграрних наук про стягнення 208 224, 21 грн. за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Ухвалою суду від 16.02.11 р. порушено провадження у справі №2/30/2011/5003 та призначено засідання на 04.04.11 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.04.11 року розгляд справи відкладено до 13.04.11 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.04.11 року розгляд справи відкладено до 27.04.11 року.

27.04.11 року в судове засідання з'явились представник позивача та представники відповідача.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву б/н від 27.04.11 року про уточнення позовних вимог, в якій останній просить суду стягнути з відповідача штрафні санкції на загальну суму 21881,33 грн.

Розглянувши вказану заяву суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України.

Представники відповідача з наданих суду усних пояснень та направленого 11.04.11 року відзиву на позовну заяву позов визнають частково в сумі 21881,33 грн., з яких: 913,99 грн. інфляційних втрат, 7922,08 грн. відсотків річних та 13 045,26 грн. штрафних санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

31.03.2010 року ТОВ "Хімагромаркетинг" (Продавець) та ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" (Покупець) було укладено договір поставки №АП-02-0018, згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язувався передавати у власність Покупцеві засоби захисту рослин, а Покупець прийняти й оплатити засоби захисту рослин. Асортимент, кількість та ціну товари сторони також погодили в п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна вартість Товару (ціна договору) складає 373855,75 грн.

В п. 1.4 Договору сторони передбачили, що кількість та асортимент Товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1 договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару може бути збільшені, що оформляється додатковою угодою, в якій зазначається кількість та асортимент Товару, що підлягає поставці та строк оплати.

Згідно п. 2.1 Договору та п.3 Додаткових договорів сторони погодили, що Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю вартість Товару, зазначену в п.1.2 даного договору з врахуванням положень п.1.3 Договору в наступні строки:

не пізніше 10 квітня 2010 року 74771,15 грн.

не пізніше 15 травня 2010 року 499,60 грн.

не пізніше 15 серпня 2010 року 36445,38 грн.

не пізніше 15 вересня 2010 року 36445,38 грн.

не пізніше 15 жовтня 2010 року 48593,84 грн.

не пізніше 01 листопада 2010 року 299084,60 грн.

Свої зобов"язання за договором позивач виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 444009,85 грн., що підтверджується:

видатковою накладною №АП-02-0015 від 14 квітня 2010 року, довіреністю №335907 від 13 квітня 2010 року,

видатковою накладною №АП-02-0079 від 14 травня 2010 року, довіреність №335943 від 12 травня 2010 року,

видатковою накладною №АП-02-0067 від 12 травня 2010 року, довіреність №335943 від 12 травня 2010 року,

видатковою накладною №АП-02-0025 від 20 квітня 2010 року, довіреність №335907 від 13 квітня 2010 року,

видатковою накладною №АП-0023 від 17 квітня 2010 року - довіреність №335907 від 13 квітня 2010 року;

видатковою накладною №АП-02-0020 від 17 квітня 2010 року, довіреність №335907 від 13.04.2010 року;

видатковою накладною № АП-02-0017 від 15 квітня 2010 року, довіреність №335907 від 13 квітня 2010 року;

видатковою накладною № АП-02-0115 від 04 червня 2010 року, довіреність №335965 від 04 червня 2010 року;

видатковою накладною № АП-02-0128 від 10 червня 2010 року, довіреність №335976 від 10 червня 2010 року.

Відповідач в порядку виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до Договору перерахував на розрахунковий рахунок Позивача 316000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Так як, відповідач не розрахувався повністю за отриманий товар, за ним утворилась заборгованість в сумі 128009,85 грн.

Відповідно до п. 5.5. Договору передбачено, що з дня закінчення строків сплати, передбачених її. 2.1. Договору, вважається, що Позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та відсотків річних.

Відповідно до п. 5.1. Договору Сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, за цим Договором і чинним законодавством України.

У відповідності до п. 7.6. Договору Сторони досягли згоди щодо зміни строків позовної давності та встановлюють її тривалістю у п'ять років, що стосується виконання зобов'язань по сплаті основного боргу та штрафних санкцій за невчасне виконання зобов'язань.

Відповідно п. 5.3. Договору Сторони домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки після дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Відповідно до п. 5.4. Договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного Договору, більше ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним Договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни Договору.

Згідно з п. 5.5. Договору Сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили його у розмірі 0,2% від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений відповідачем та 0,4% від несплаченої ціни товару за кожний календарний день до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Окрім цього відповідно до п. 7 Додаткового договору № АП-02-0018ДС2 від 02 червня 2010 року, який є невід'ємною частиною Договору Сторони прийшли до згоди викласти п. 5.5 розділу 5 «Відповідальність сторін»Основного договору в наступній редакції: «5.5. Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості Товару протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений відповідачем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни Товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 1408,11 грн. інфляційних збитків за період з листопада 2010 року по січень 2011 року, 66601,48 грн. штрафу, 12204,77 відсотків річних за період з 02.11.2010 року по 27.01.2011 року.

Як встановлено судом, 04.11.2011 року (до порушення провадження у справі) між сторонами було підписано договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого ТОВ "Хімагромаркетинг зарахував зобов"язання, які виникли перед ДП "ДГ Артеміда"" в розмірі 44910,00 грн.

Тому в стягненні 44910,00 грн. суд відмовляє як безпідставно заявлених.

Крім того, після подання позову до суду відповідач повністю перерахував суму основного боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

Розглянувши подану позивачем заяву № б/н від 27.04.11 року, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому, частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву позивача № б/н від 27.04.11 року про уточнення розміру позовних вимог, підписану представником позивача - Костенком С.С., у якого наявні відповідні повноваження, що вбачається з довіреності №б/н від 01.01.11 року.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії ТОВ "Хімагромаркетинг" по передачі товару по зазначених вище накладних ДП "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук" та дії останнього по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обовязки, аналогічні зобовязанням за договором поставки.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Слід зазначити, що як у договорі поставки від 31.03.2010 року №АП-02-0018, так і додаткових договорах до нього сторони погодили строки проведення відповідачем оплати за отриманий товар. Як вбачається із укладених договорів відповідач зобов'язувався провести розрахунок за отриманий товар в повному обсязі не пізніше 01.11.2010 року.

Частина 1 ст. 530 ЦК України вказує, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Свої зобов"язання за договором позивач виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 444009,85 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями повноважних представників.

Однак, відповідач неналежним чином виконував свої зобов"язання по оплаті отриманого товару, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 128009,85 грн.

З огляду на викладене, враховуючи заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 83099,85 грн. по п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору та про відмову в позові в частині стягнення 44910,00 грн. як безпідставно заявлених.

Також судом розглянуто вимоги ТОВ "Хімагромаркетинг" про стягнення 1408,11 грн. інфляційних збитків за період з листопада 2010 року по січень 2011 року, 66601,48 грн. штрафу, 12204,77 відсотків річних за період з 02.11.2010 року по 27.01.2011 року, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7 Додаткового договору № АП-02-0018ДС2 від 02 червня 2010 року, який є невід'ємною частиною Договору Сторони прийшли до згоди викласти п. 5.5 розділу 5 «Відповідальність сторін" Основного договору в наступній редакції: «5.5. Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості Товару протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати, коли Товар повинен бути сплачений відповідачем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни Товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Таким чином заявлення ТОВ "Хімагромаркетинг" вимог про стягнення штрафу, річних, інфляційних втрат є правомірним та обґрунтованим, оскільки вказане відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Крім того суд враховує, що нарахування та заявлення до стягнення штрафу проведено в межах строку позовної давності встановленої п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та ч.6 ст.232 ГК України. До того ж в п. 5.3 Договору сторони обумовили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення штрафу, а також враховуючи заяву позивача б/н від 27.04.11 року суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню в сумі 13045,26 грн.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення річних та інфляційних судом встановлено наступне.

В зв"язку з тим, що до порушення провадження у справі між позивачем та відповідачем було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якого ТОВ "Хімагромаркетинг зарахував зобов"язання, які виникли перед ДП "ДГ Артеміда"" в розмірі 44910,00 грн. до розрахунку береться менша сума основного боргу, а саме 83099,85 грн.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 40 % річних за період з 02.11.2010 року по 27.01.2011 року підлягають задоволенню в сумі 7922,08 грн., вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за період з листопада 2010 року по січень 2011 року підлягають задоволенню в сумі 913,99 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення річних, інфляційних втрат, штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження у справі в частині стягнення 83099,85 грн. по п.1-1 ст. 80 ГПК України в зв"язку з відсутністю предмету спору.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, ст. 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ст.549, ст.551, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, ч.2 ст.712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.198, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст. 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Артеміда "Інститут Картоплярства Української Академії Аграрних Наук", площа Шкільна, 7, м.Калинівка Калинівського району Вінницької області, 22400 (код ЄДРПОУ-03732258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", пр-т Возз'єднання, 15, м. Київ, 02160 (код ЄДРПОУ-30262667) - 13 045,26 грн. штрафу, 913,99 грн. інфляційних втрат, 7922,08 грн. річних, 218,81 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 24,80 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 44910,00 грн. відмовити.

4. Провадження в справі в частині стягнення 83099,85 грн. припинити по п.1-1 ст.80 ГПК України в зв"язку з відсутністю предмету спору.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 04 травня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи