Постанова № 15119516, 08.04.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 квітня 2011 року Справа № 5002-8/3942.1-2010

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрадової О.Г.,

суддівЛатиніна О.А.,

Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

прокурор, не з'явився,

позивача, Управління економіки Судацької міської ради - не з'явився,

відповідача, ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність №1162 від 05 червня 2009 року,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора міста Судака на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 24 січня 2011 року у справі №5002-8/3942.1-2010

за позовом прокурора міста Судака (вул. Яблунева, 10, Судак, 98000)

в особі Управління економіки Судацької міської ради (вул. Леніна, 85-а, Судак, 98000)

до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 47917,19 грн. пені, стягнення 289080,00 грн. неустойки, анулювання результатів аукціону та розірвання договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою місцевого господарського суду припинено провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення пені у сумі 15.035,87 грн. тому, що ця сума відповідачем сплачена (а.с. 87-88 т. 2). Ця ухвала в апеляційному порядку не оскаржується.

Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у позові (а.с. 17-20 т. 2) про анулювання результатів конкурсу, розірвання договору купівлі-продажу та стягнення залишку суми пені та неустойки (а.с. 89-96 т. 2).

Це судове рішення мотивовано тим, що відповідач (покупець) оплатив вартість придбаного майна протягом 60 днів з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому не має підстав для анулювання результатів конкурсу та розірвання договору, за затримання сплати вартості придбаного майна відповідач був зобовязаний сплатити пеню у сумі 15.035,87 грн., яку сплатив на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

Заступник прокурора міста Судак звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та позов задовольнити через те, що воно прийнято з порушенням норм матеріального права, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи (а.с. 104-107 т. 2).

З відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що відповідач не згоден з апеляційною скаргою тому, що договір не був нотаріально посвідчений, він був визнаний дійсним за судовим рішенням, після державної реєстрації права власності здійснив повну оплату вартості за придбане майно, цей строк сплати не перевісив 60 днів (а.с. 110-113 т. 2).

У судовому засіданні представник відповідача не погодився з апеляційною скаргою прокурора та підтримав доводи відзиву. Прокурор та позивач повторно не скористалися своїм правом на участь їх представників в судовому засіданні. Про час та місце судового засідання вони повідомлені ухвалою, копії якої направлені на їх адреси рекомендованою кореспонденцією (а.с. 141-142 т. 2). Ця кореспонденція поштою не повернута. Заяв про відкладення розгляду справи не надійшло. Позивач просив розглянути справу без участі його представника в судовому засіданні (а.с. 147 т. 2). З урахуванням вказаного та достатності доказів, апеляційний господарський суд ухвалив: розглянути справу у відсутність осіб, що не зявилися в судове засідання.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 116-117, 121-132, 135, 145 т. 2) та встановив наступне.

14 грудня 2007 року рішенням Судацької міської ради №1241/24 затверджено Програму приватизації об'єктів комунальної власності міста Судака на 2008 рік, за якою приватизації шляхом аукціону підлягав цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Судацький міськнаб" (а.с. 129 т. 2).

10 червня 2008 року Управлінням економіки Судацької міської ради, яке є органом приватизації майна (а.с. 121-128, 130-131 т. 2), був проведений аукціон продажу цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Судацький міськнаб", за результатами якого переможцем визнаний фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (а.с. 53 т. 1, 56, 116, 135 т. 2). Це прокурор та сторони не оспорюють, такі обставини підтверджуються письмовими доказами - протоколом аукціону, який затверджений начальником Управління економіки Судацької міської ради 12 червня 2008 року (а.с. 18 т. 1 чи а.с. 21 т. 2).

Перед аукціоном - 29 травня 2008 року, відповідач сплатив 131.400 грн. (а.с. 69 т. 1 чи а.с. 117, 132, 145 т. 2).

17 червня 2008 року між продавцем - позивачем, та покупцем - відповідачем, підписаний договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Судацький міськнаб" (склади за літерами "А", "А1", "А2", "А3", "А4", "А5", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", прибудови за літерами "а", "а1", "а2", уборна "Ж", огорожа №1, №2, №4, №5, ворота №3, №6, №7) за 1.445.400 грн., в тому числі ПДВ 240.900 грн. (а.с. 19-20 чи 59-62 т. 1 чи а.с. 22-23 т. 2).

Вказаний правочин не був нотаріально посвідчений та не здійснювалася державна реєстрація цього правочину - включення до Державного реєстру правочинів, тому, що продавець порушив передбачений законом строк підписання договору, що зробило неможливим нотаріальне посвідчення договору. Такі обставини встановлені рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2008 року по справі №2-3/8256-2008 між тими ж сторонами, що і по даній справі. За цим судовим рішенням вказаний вище договір купівлі-продажу нерухомого майна визнаний дійсним без нотаріального посвідчення. В апеляційному порядку це судове рішення не оскаржено, воно набрало законну силу 29 липня 2008 року (а.с. 21-23 чи 54-57 т. 1 чи а.с. 24-26, 82, 74 т. 2). В касаційному порядку не оскаржено (а.с. 110, 144 т. 2).

04 вересня 2008 року здійснена державна реєстрація речового права на комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_2, за ОСОБА_1, що підтверджує витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 58 т. 1).

Пункт 2.1 вказаного договору передбачає, що покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість цілісного майнового комплексу у певні строки:

1) 240.900 грн. (податок на додану вартість) - протягом 10 днів з моменту затвердження протоколу аукціону;

2) 602.250 грн. (вартість об'єкту) - протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору купівлі-продажу;

3) 470.850 грн. (вартість об'єкту) - протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору;

4) 7.049,76 грн. (відшкодування витрат за підготовку об'єкту приватизації) - протягом 10 днів після укладення договору купівлі-продажу;

5) 350 грн. (послуги ліцитатора) - протягом 5 днів після затвердження протоколу аукціону;

6) 62.900 грн. (борги підприємства) - протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору купівлі-продажу.

Відповідач сплатив:

25 червня 2008 року - безготівкою 200.000 грн. (а.с. 66, 68 т. 1 чи а.с. 80 т. 2),

08 липня 2008 року - 40.900 грн. безготівкою (а.с. 65 т. 1 чи а.с. 80 т. 2),

24 вересня 2008 року - 475.000 грн. безготівкою (а.с. 65 т. 1 чи а.с. 83 т. 2),

30 вересня 2008 року - 300.000 грн. готівкою (а.с. 64 т. 1 чи а.с. 83 т. 2),

06 жовтня 2008 року - 298.100,24 грн., 7.049, 76 грн. готівкою (а.с. 63-64 т. 1 чи а.с. 79, 81 т. 2).

12 серпня 2009 року (на стадії розгляду цієї справи місцевим господарським судом) відповідач сплатив пеню в сумі 15.035,87 грн. за прострочення сплати вартості предмету договору (а.с. 87 т. 1 чи а.с. 79 т. 2).

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання можуть виникати з договорів та актів цивільного законодавства; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статті 173-175 Господарського кодексу України встановлюють, що між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, виникають майново-господарські зобов'язання, підставами виникнення яких може бути закон чи господарський договір.

Статті 526-527 Цивільного кодексу України та стаття 193 Господарського кодексу України встановлюють, що зобовязання, в тому числі майново-господарське зобовязання, що виникло на підставі господарського договору, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачають, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, частини 1 та 3 статті 251, частина 1 статті 252 Цивільного кодексу України передбачають, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, строк може бути визначений актами цивільного законодавства або правочином; строк може визначатися днями. Початок перебігу строку, згідно з частиною 1 статті 253, частинами 4 та 5 статті 254 цього Кодексу, відраховується з наступного дня після відповідної календарної дати; строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку; якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Стаття 188 Господарського кодексу України, статті 611 та 651 Цивільного кодексу України встановлюють, що у разі порушення зобов'язання настають правові насліди, встановлені законом або договором, зокрема, розірвання договору; договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 4 статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону України від 19 лютого 1997 року N89/97-ВР, з змінами на час підписання вказаного договору, визнання його дійсним в судовому порядку та виконання) передбачено, що покупці, що не сплатили за об'єкт приватизації, придбаний на аукціоні протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; результати конкурсу, аукціону в таких випадах анулюються.

Відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції Закону України від 15 травня 1996 року N189/96-ВР з змінами на час підписання вказаного договору, визнання його дійсним в судовому порядку та виконання) у разі придбання об'єкта приватизації на аукціоні, за конкурсом договір купівлі-продажу між покупцем і продавцем має бути укладений не пізніше як у п'ятиденний термін з дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу; покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об'єкта.

Пункти 7.1 та 7.2 підписаного сторонами договору, який визнаний дійсним в судовому порядку, встановлюють відповідальність покупця за:

1) порушення строку сплати вартості та ПДВ - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, з суми недоїмки;

2) несплати вартості протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації - неустойка в розмірі 20% від вартості обєкту приватизації та анулювання результатів аукціону та можливості розірвання договору.

Таким чином, у позивача за господарським договором виникло зобовязання по сплаті вартості обєкту приватизації (цілісного майнового комплексу - складів) з ПДВ, така оплата повинна була здійснюватися частками у певні строки, які відповідно до договору слідувало відраховувати з моменту підписання договору, а відповідно до вказаних спеціальних норм законів - з моменту державної реєстрації правочину (Закон "Про приватизацію державного майна"), та з моменту нотаріального посвідчення правочину (Закон "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Однак вказаний правочин (договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - нерухомості) не був нотаріально посвідчений через несвоєчасне затвердження документів про приватизацію продавцем, що встановлено судовим рішенням. Не була здійснена державна реєстрація цього правочину. Такий правочин в порядку статті 220 Цивільного кодексу України був визнаний дійсним судовим рішенням, яке набрало законну силу 29 липня 2008 року. Після чого не потребується нотаріальне посвідчення правочину.

А тому апеляційний господарський суд вважає, що у покупця виникли зобовязання по сплаті вартості з ПДВ за придбане майно лише 29 липня 2008 року - з моменту набрання чинності судового рішення про визнання правочину дійсним. До цього моменту правочин (договір купівлі-продажу) не міг бути підставою для виникнення у продавця права вимагати у покупця оплати вартості з ПДВ за проданий цілісний комплекс.

Приймаючи до уваги такі обставини, апеляційний господарський суд вважає, що строки оплати певних часток вартості та ПДВ за предмет купівлі-продажу розумно, справедливо та законно відраховувати від цієї дати.

Відраховувати ці строки від дати фактичного підписання не посвідченого нотаріально та не зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів (держателя Міністерства юстиції України, адміністратора державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції) не можна тому, що в момент підписання договору, такий правочин не був підставою для виникнення зобовязань як по сплаті за придбане майно, так і для виникнення права власності на таке майно.

Державною реєстрацією правочину відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України та Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №671 26 травня 2004 року, є внесення нотаріусом одночасно з посвідченням правочину відомостей до Державного реєстру правочинів. Однак така вимога законодавства стосується лише випадків нотаріального посвідчення правочинів, в тому числі купівлі-продажу нерухомості. А правочини, які відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України визнані дійсними в судовому порядку, не підлягають наступному нотаріальному посвідченню, і як наслідок, не можуть бути внесені в такий Державний реєстр правочинів реєстратором (нотаріусом).

Як слідує зі справи, вказаний правочин - договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, був визнаний дійсним в судовому порядку та його державна реєстрація не здійснювалася, та не може бути здійснена.

Апеляційний господарський суд не погоджується з позицією позивача та висновками суду першої інстанції про те, що передбачені вказаним договором строки оплати слідує відраховувати від 04 вересня 2008 року - дати державної реєстрації права власності позивача на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень з наступного.

Внесення БТІ запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно є державною реєстрацією права власності на нерухомість. Так державна реєстрація направлена на визнання та захист державою речових прав. Такі положення передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (з змінами на 04 вересня 2008 року - дату державної реєстрації права власності відповідача на нерухомість), та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності і інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року N7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за N157/6445 (з змінами на 04 вересня 2008 року).

Така державна реєстрація права власності на нерухомість має значення для визначення моменту виникнення права власності на нерухомість тому, що частиною 3 статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що моментом набуття права власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, є момент такого посвідчення або момент набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, а частина 4 цієї статті встановлює, що у разі обовязкової державної реєстрації договору про відчуження майна, моментом набуття права власності у набувача є момент такої реєстрації договору.

З Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малій приватизації)" (з змінами на 17 червня 2008 року - час підписання договору) частина 7 статті 23, яка передбачала реєстрацію договору відповідною місцевою радою, була виключена 20 червня 2007 року у звязку з прийняттям Цивільного кодексу України Законом України №997-V від 27 квітня 2007 року. Таким чином, на час підписання договору та визнання його дійсним в судовому порядку, державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно договір купівлі-продажу обєкту приватизації не підлягав реєстрації в місцевій раді.

А тому строки сплати покупцем вартості придбаного обєкту приватизації слідує відраховувати з 29 липня 2008 року. З урахуванням вимог закону по відрахуванню строків (з урахуванням вихідних та святкових днів), сум та дат сплати, відповідач частково порушив строки сплати, за що зобовязаний за договором сплатити пеню:

Сума вартості з ПДВСтрок сплатиФактично

сплаченоСума та строк

простроченняПеня за затримку до 30 днів -

0,07% за день

240.900 грн.23.06.2008 -

10 днів з моменту затвердження

протоколу аукціону (12.06.2008) 25.06.2008 200.0002 дня 240.000(240.000 х 0,07%) х 2 дня = 336 грн. 08.07.2008 40.90015 днів 40.900(40.900:0,07%) х 15 = 429,45 грн.

602.250 грн.28.08.2008 - протягом 30 днів з 29.07.2008 24.09.2008 475.00027 (3+24) днів 602.250(602.250 х 0,07%) х 27 =

11.382,52 грн.

30.09.2008

127.25033(3+30)днів 127.250(127.250 х 0,07%) х 33 = 2.939,48грн.

470.850грн.29.09.2008 - протягом 60 днів з 29.09.2008 - 30.09.2008

172.7501 день

470.850(470.850х 0,07%) х 1=329,60грн.

06.10.2008

298.1007 (1+6) днів

298.100(298.100х0,07%)

х 7 = 1.460,69грн.

16.877,74 грн.

сплатив при розгляді судом 1 інстанції 15.035,87

Залишок пені1.841,87 грн.

З вказаного вбачається, що покупець повністю сплатив вартість придбаного майна, але затримав таку сплату, термін затримки був до 60 днів з початку перебігу строків сплати.

Апеляційний господарський суд вважає, що при таких обставинах не можна вважати порушення покупцем своїх договірних зобовязань істотними, тобто такими що є підставою для розірвання договору за статтею 651 Цивільного кодексу України.

Не настало і обставин, з якими Закон України "Про приватизацію державного майна" та визнаний дійсним в судовому порядку договір купівлі-продажу, передбачають можливість розірвання договору та сплати покупцем неустойки. А саме, не має прострочення сплати вартості з ПДВ понад 60 днів.

Про відсутність такої обставини, крім вказаних вище обставин та висновків суду апеляційної інстанції, свідчать також розрахунки пені, складені позивачем, в яких він вказує, що термін прострочення не перевищує 60 днів (а.с. 77, 83 т. 1).

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що висновки в рішенні місцевого господарського суду в частині моменту відраховування строків сплати та визначення пені, що підлягала сплаті за прострочення сплати вартості з ПДВ обєкту приватизації, частково не відповідають обставинам. А тому в цій частині воно підлягає скасуванню, апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині судове рішення прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, при доведеності обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 105, частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підпунктів "а" і "б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21 січня 1993 року (з мінами), постанови Кабінету Міністрів України №3825 від 25 серпня 2009 року при скасуванні рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат, які при частковому задоволенні позову відносяться на рахунок відповідача пропорційно задоволених вимог. Приймаючи до уваги, що позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 16.877,74 грн. були заявлені правомірно, частково відповідач на стадії розгляду справи судом першої інстанції сплатив пеню - 15.035,87 грн., апеляційний господарський суд вважає, що державне мито в розмірі 1% по майновим вимогам слідує відраховувати від 16.877,74 грн., а тому відповідач зобовязаний сплатити до бюджету державне мито в сумі 168,78 грн., та половину встановленого розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора міста Судака задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2011 року у справі №5002-8/3942.1-2010 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ін. код НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету міста Судака (р/р 37183003002610 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 33337939, Одержувач платежу: Управління економіки Судацької міської ради, код бюджету класифікації - 31030000, призначення платежу: надходження від продажу обєкта приватизації) пеню за порушення строку оплати за обєкт приватизації по договору купівлі-продажу від 17 червня 2008 року у сумі 1841,87 грн.

У решті позову відмовити".

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ін. код НОМЕР_1) до Державного бюджету України (бюджет Ленінського району міста Севастополя (код ЕДРПОУ 24035598; банк ГУ ГКУ в місті Севастополі; МФО 824509; р/р 31113095700007; код платежу 22090200) державне мито в сумі 168,78 грн.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ін. код НОМЕР_1) до Державного бюджету України (бюджет Ленінського району міста Севастополя (код ЕДРПОУ 24035598; банк ГУ ГКУ в місті Севастополі; МФО 824509; р/р 31216259700007; код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.

Господарському суду Автономної Республіки Крим надати накази.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді О.А.Латинін

З.Д. Маслова

Розсилка:

1. прокурор міста Судака (вул. Яблунева, 10, Судак, 98000)

2. Управління економіки Судацької міської ради (вул. Леніна, 85-а, Судак, 98000)

3. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)