Рішення № 15119061, 28.04.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.11 Справа№ 5015/1812/11

За позовом: Приватного підприємства «Уніпак-Захід», смт. Східниця, Львівська область

До відповідача: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Стрийський комбінат хлібопродуктів №2, м. Стрий, Львівська область

про стягнення 17 000,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Стасів І.І.

Представники:

від позивача: Райхель Р.П. представник (довіреність № 4 від 15.02.11р.)

від відповідача: не з”явився

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, позивачу роз”ясювались. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством «Уніпак-Захід», смт. Східниця, Львівська область, до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Стрийський комбінат хлібопродуктів №2, м. Стрий, Львівська область про стягнення 17 000,00 грн. заборгованості, а також відшкодування судових витрат та витрат на правову допомогу адвоката по справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.04.2011 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28.04.2011 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов»язковою явку повноважних представників сторін в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання 28.04.11р. з»явився, вимоги ухвали суду від 04.04.11р. про порушення провадження у справі виконав повністю: в додаток до листа від 28.04.2011 року, який поступив в канцелярію господарського суду Львівської області 28.04.11р. за вх. № 9689/11 подав витребовувані документи.

Відповідач в судове засідання не з”явився, відзив та витребуванні документи до суду від відповідача не поступали, з клопотаннями та заявами позивач до суду не звертався.

Довідкою Серія АЄ № 265166, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, долученою позивачем до справи, підтверджується включення відповідача до Єдиного державного реєстру як юридичної особи, ідентифікаційний код, місцезнаходження за адресою: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Болехівська ,26 тобто місцезнаходженням відповідача є адреса, яка вказана позивачем у позовній заяві і на яку господарським судом Львівської області надсилалась відповідачу ухвала по справі № 5015/1812/11 від 04.04.2011 року.

Законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов»язує сторону у справі, зокрема позивача, з»ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої відповідальності покладаються на цю юридичну особу.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст.64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якшо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала про порушення провадження у справі надіслана відповідачу по місцю проживання за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі і відповідає адресі, вказаній позивачем у позовній заяві. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином і своєчасно повідомлявся судом про дату судового засідання по справі, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, судом встановлено.

28 травня 2010 року між Приватним підприємством «Уніпак-Захід», в особі директора ОСОБА_1, яке діє на підставі статуту, з однієї сторони - постачальником (позивачем у справі) та ДП ДАК «Хліб України»Стрийським комбінатом хлібопродуктів №2», в особі директора ОСОБА_2, з другої сторони покупцем (відповідачем у справі) було укладено угоду купівлі-продажу № 28/05/1.

Відповідно п.1.1. даної угоди предметом поставки є мішки поліпропіленові.

Номенклатура, асортимент, кількість,ціна та загальна вартість відвантажуваного товару вказується в рахунках та накладних, що оформляються постачальником відповідно до поданої покупцем заявки (усно або письмово) та є невід»ємними частинами даної угоди (п.1.2.).

Сторонами узгоджено, що постачальник (позивач у справі) зобов»язується передати у встановлений строк у власність покупця (відповідачу у справі) - товар, в асортименті, кількості та за цінами, що надаються до цього договору і є невід»ємною частиною, а покупець (відповідач) зобов”язується отримати цей товар і оплатити його згідно рахунків наданих йому.

Приймання-здача товару за кількістю та якістю здійснюється з участю представників постачальника та покупця безпосередньо при передачі товару на складі постачальника. (п.4.1.).

Датою поставки товару вважається дата оформлення товарної накладної. Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання його повноваженим представником товарної накладної. (п.4.2.).

Позивачем на виконання умов зазначеної угоди купівлі-продажу поставлено відповідачу товар мішки поліпропіленові, в кількості 10 тис. шт. на загальну суму 17 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН 0000196 від 04 жовтня 2010 року.

04.10.10р. покупцеві було виставлено до оплати рахунок-фактуру № СФ-0000259 та виписано податкову накладну № 264 від 04.10.10р.

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчать підпис на накладній, завірений печаткою відповідача; в накладній має місце посилання на рахунок фактуру № СФ-0000259 від 04.10.10р., на виконання зобов»язань якої поставлявся товар позивачем і , відповідно, отримувався відповідачем.

Позивач стверджує, що виконав належним чином свої зобов»язання згідно умов угоди купівлі-продажу № 28/05/1.

Розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом поставки згідно рахунків, виставлених постачальником (п. 3.1.).

Позивачем було відправлено 17.02.11р. відповідачу претензію за вих. № 2 від 16.02.2011р. з вимогою погасити заборгованість, яка відповідачем залишена без відповіді.

Повної оплати не надійшло і станом на момент звернення позивача з позовом до суду, сума основного боргу відповідача становить 17 000,00 грн.

Сума основного боргу залишилась незмінною і на момент вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши доводи представника позивача, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню . При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта

(виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов»язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов»язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов»язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи сума основного боргу не спростована документальними доказами відповідачем, становить 17000,00 грн., підлягає стягненню з відповідача. За таких обставин вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 17 000,00 грн. підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлена.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.4-3,32,33,34,43 ГПК України, відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, на яких грунтуються заявлені позивачем вимоги.

Позов підлягає до задоволення повністю. Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Щодо витрат на оплату послуг адвоката.

Зазначені витрати включаються до судових витрат, оскільки відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про адвокатуру»встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об»єднанням чи адвокатом.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2011 року між адвокатом Райхель Романом Петровичем (надалі уповноважений), що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 254 від 28.08.03р. та Приватним підприємством «Уніпак-Захід»в особі директора ОСОБА_1, (надалі-замовник), укладено договір про надання юридичних послуг (надалі-Договір).

Відповідно до п.п.1.1. Договору замовник доручає, а уповноважений бере на себе зобов»язання надати юридичні послуги (правову допомогу) по питаннях стягнення заборгованості з ДП ДАК «Хліб України»«Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2». Предметом даного договору є виключно надання юридичних послуг, а не їх результат.

За надану правову допомогу (юридичні послуги), передбачені в п.п.1.1. договору, замовник оплачує уповноваженому винагороду в розмірі 2000 (дві тисячі гривень ). Розмір винагороди може бути збільшений в залежності від тривалості розгляду справи в суді а також необхідності проведення додаткового обсягу робіт (послуг) з боку уповноваженого.

Згідно ст.4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально або об»єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об»єднання.

Позивачем надано до матеріалів справи документи для підтвердження надання адвокатом правової допомоги, це зокрема : договір про надання юридичних послуг; довіреність на адвоката, який представлятиме інтереси клієнта в суді; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю за № 254 від 28.08.03р.; платіжний документ (пл.доручення № 92 від 17.03.2011 р) про оплату послуг згідно договору від 15.02.2011 року в сумі 2000,00 грн. Вказане платіжне доручення підтверджує фактично здійснені позивачем на момент прийняття рішення витрати на оплату послуг адвоката за договором.

При цьому суд зазначає наступне.

Формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно ст. 33 Правил адвокатської етики, серед факторів, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, є ціна позову. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження, вартість економних транспортних послуг, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка складалась в країні або регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг, тривалість розгляду та складність справи тощо.

Таким чином, беручи до уваги ціну позову та рівень складності спору, суд вважає, що розумною платою за послуги адвоката в даному випадку є 1000 грн.

Стосовно вимоги позивача зазначеної в п. 3 прохальної частини позовної заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ДП ДАК «Хліб України»«Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2», Львівська область, м. Стрий, вул.. Болехівська, 26, ЄДРПОУ 00952054, які знаходяться на р/р 260023187 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 325570, та на р/р 2600730010104656 , то зазначена вимога задоволенню не підлягає. При цьому суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов»язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов»язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Тобто, заявник повинен обґрунтувати, зокрема необхідність забезпечення позову.

Позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, оскільки довідався , що відповідач перебуває в стадії ліквідації. З відомостей про відповідача станом на 27.04.2011 року, вказаних у Витягу з ЄДРПОУ Серія АЄ №265166, слідує, що відповідач перебуває в стані припинення юридичної особи; 22.02.11 р зареєстровано рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи; внесено відомості про комісію з припинення юридичної особи .

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали , постанови господарського суду, що набрали законної сили , є обов»язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Поряд з цим, відповідно до ст.105 ЦК України припинення юридичної особи здійснюється комісією з припинення (ліквідаційною комісією) або органом юридичної особи.

З моменту призначення комісії з припинення юридичної особи (ліквідаційної комісії) припиняються повноваження інших органів щодо управління справами такої юридичної особи. Ці функції переходять до призначеної комісії. Одним з головних завдань комісії з припинення (ліквідації) юридичної особи є виявлення кредиторів. Тому вона повинна повідомити про припинення юридичної особи публічним способом, а також письмово, кожного кредитора. Публічне повідомлення робиться в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Порядок ліквідації юридичної особи визначено у ст.111 ЦК України . Зокрема, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред»явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, порядок пред»явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

ЦК України ( ст.112 ) регулює відносини щодо задоволення вимог кредиторів платоспроможної юридичної особи, а порядок задоволення вимог неплатоспроможної юридичної особи визначається Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Поряд з цим, позивач не доводить факт про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум), а враховуючи наведені вище обставини, позивач не доводить необхідності забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,66,67,75,82,84,85, 116 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2» (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Болехівська, 26, код ЄДРПОУ 00952054) на користь Приватного підприємства «Уніпак-Захід»(юридична адреса: 82391, Львівська область, селище міського типу Східниця, вул. Шевченка, 118; поштова адреса 79000, м. Львів, пл. Князя Святослава, б.11, код ЄДРПОУ 34119414) 17000,00 грн. заборгованості, 1000,00 грн.- витрат на правову допомогу адвоката, 170,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4.Відмовити позивачу у задоволенні вимоги , зазначеної в п. 3 прохальної частини позовної заяви, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ДП ДАК «Хліб України»«Стрийський комбінат хлібопродуктів № 2», Львівська область, м. Стрий, вул.. Болехівська, 26, ЄДРПОУ 00952054, які знаходяться на р/р 260023187 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 325570, та на р/р 2600730010104656.

Суддя С.Б.Кітаєва

В судовому засіданні 28.04.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних та святкових днів 30.04.2011-03.05.2011 року, складено 04.05.11р.

Суддя